57013 Поріччя

Сусідні поселення Раштадт (Велике Поріччя) і Мюнхен (Мале Поріччя), які нині утворюють єдине село Поріччя, заснували по річці Чічіклея 1809 року німецькі колоністи. Якщо у Раштадті і Мюнхені 1811 року було лише 238 і 103 мешканців, то 1916 року їх чисельність вже становила 2514 і 1313 селян відповідно. На початку березня 1944 року радянська влада їх депортувала. Нині в об'єднаному селі проживає лише трохи більше семи сотень мешканців.

Римо-католики Мюнхена (Малого Поріччя) належали до парафії св. Франциска Ксаверія у Раштадті. Через півстоліття раштадтська святиня стала замалою для двох громад, тому одночасно у двох поселеннях коштом місцевих вірян розпочалось спорудження нових мурованих костелів, яке було завершено 1872 року. 1890 року у Мюнхені постала самостійна парафія. 27 травня 1920 року парафіяльний костел консекрував єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер. У 1917 році майже двома тисячами вірян у Мюнхені та навколишніх хуторах опікувався адміністратор о. Йосиф Гейн.

81510 Повітно,
f.b.: parafia.powitno

Повітно відоме у документах з 1427 року як присілок Мильчиць, який з 1455 року протягом століття належав львівським архієпископам. Нині село нараховує трохи більше восьми сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Мильчицях. У 1851 році у Повітні було споруджено мурований сучасний філіальний костел коштом архієпископа Луки Баранецького, який він же і консекрував 8 вересня 1853 року. 1902 року святині завдала шкоди пожежа, проте храм був відбудований і розбудований на пожертви парафіян.

81354 Радохинці

Поселення Радохинці згадується у документах з 20-х років XIV століття і 1352 роком. Населення - трохи більше півтисячі мешканців.

У XV столітті вперше згадується у джерелах місцева парафія. 1648 року костел частково знищили козаки Б. Хмельницького. У 1717 році храм остаточно перетворився на руїну. 1718 року було збудовано нову дерев'яну святиню коштом А. Семяновської. У 1753 році костел консекрували. У II половині XVIII століття храм було грунтовно відремонтовано за кошти А. Мнішка. 20.07.1791р. парафію ліквідували, а Радохинці приєднали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У 1886-1887 роках парафію було відновлено. 24.06.1915р. пожежа повністю знищила костел. 1916 року на місці попередньої святині спорудили тимчасову каплицю.

77000 Рогатин,
вул. Галицька, 58А,
+380 (3435) 225-06,
f.b.: 168005533712942

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

Парафія в Рогатині (та перший дерев'яний костел) постали коштом Волчка Преслужича того ж 1415 чи наступного року, проте документально згадуються вперше у 1419р., а в документі 1440 року подається місцевий душпастир Бартоломей. 1497 року є письмова згадка про багате оснащення рогатинського храму, проте 1509 року його пограбували і спалили нападники-молдавани. Цього ж року святиню було відбудовано (з дерева) за кошти чергових власників міста Ходецьких, які 1533 року суттєво збільшили фінансово-майнове забезпечення парафії, що дозволило піднести її до рангу препозитури.

82046 Рожеве

Поселення Рожеве, яке до 1946 року називалось Розенбург (Rosenburg), було засноване німецькими переселенцями у 1783-1784 роках. У 1808 році село мало 120 мешканців, а 1921 року - вже 294. У січні 1940 року їх виселили у Німеччину за програмою 'Додому в Рейх', а після війни тут поселили українців (ймовірно, лемків) із Польщі. Село належало до Старосамбірського району, а за новим адмінподілом входить до Самбірського. Проживає у ньому нині близько двох з половиною сотень мешканців.

Переселенці були католиками латинського обряду та належали до парафії Преображення Господнього у розташованому поряд Добромилі. Власна мурована каплиця постала у Розенбурзі, ймовірно, на початку XX століття. Принаймні, на початку 30-х років, коли чисельність місцевих вірян перевищила дві з половиною сотні, її існування документально підтверджене.

30000 Славута,
вул. Острозька, 29,
+380 (3842) 263-72

У 1633 році було видано привілей на заснування на «новозаславських ґрунтах» на основі маґдебурзького права нового містечка, яке отримало назву Славутин. 1754 року король Август III Фрідріх повторно надав містечку маґдебурзьке право. У 1866р. Славута стала центром волості. 1870 року тут проживало 3259 мешканців, 1905 року - близько 8000,осіб. 1923 року Славута була районним центром, 1979 року стала містом обласного підпорядкування, а від 2020 року входить до Шепетівського району. Нині місто має понад 35 тисяч мешканців.

У 1988 році у Славуті по колишній вулиці Кірова було збудовано муровану каплицю, яка конструктивно дуже подібна до першого храму, спорудженого та освяченого 1795 року. Святиня отримала титул св. Миколая та кілька років до повернення 1990 року храму св. Дороти і завершення його ремонту виконувала функцію парафіяльної.

32423 Смотрич,
вул. Героїв Небесної Сотні, 4,
+380 (3858) 932-33, 324-84,
f.b.: kostelsmotrich

Смотрич згадується у давньоукраїнських літописах XIIст., 1240 року його зруйнували татаро-монголи, а в XIVст. князі Коріятовичі зробили його столицею Подільського князівства. У 1448р. отримав магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. мав близько 1200 мешканців, 1894 року - 2686, 1905 року - 4003, нині -понад 1900 осіб. У 1923-1962рр. був райцентром, потім увійшов до Дунаєвицького району, а 2020 року - до Кам'янець-Подільського. Із 1960р. є селищем (міського типу).

Перший дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії і місійна резиденція домініканців у Смотричі постали в середині XIVст. завдяки князям Коріятовичам. У 60-х роках засновано регулярний конвент ченців з фундації князя Юрія, яку 17 березня 1375 року збільшив князь Олександр, що було підтверджено під час заснування міста 1448 року. Проте у 1484 році домініканський комплекс згорів.