81130 Сокільники,
вул. Січових Стрільців

Перша письмова згадка про Сокільники датується 1392 роком, а 1393 року поселення отримало магдебурзьке права. Українське (руське) населення села протягом століть було заміщено польським - напередодні І світової війни із 3119 його мешканців лише 56 значились русинами. Нині частина Сокільників вже стала південними вулицями Львова, а село з населенням понад 5700 мешканців впритул прилягає до міста.

Парафія у Сокільниках постала 8 листопада 1396 року коштом старости генерального руського Яна з Тарнова. Відомо, що спалений татарами на початку XVII століття костел було відновлено вже як мурований та консекровано архієпископом Яном Скарбеком 1717 року. У 1765 році цей храм замінив новий в стилі бароко, споруджений за кошти власниці села Пелагії Потоцької та місцевого пароха о. Вацлава Бонкальського, який консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під час візитації парафії 1774 року. Проте і цей костел 1885 року було розібрано.

Соколів

Соколів заснували на магдебурзькому праві 15 квітня 1511 року колишні руські бояри Дідушицькі, що стали католиками та отримали графський титул, на теренах присілка Соколівці їх 'родового гнізда' Дідушичів. У 1533, 1555, 1580, 1699 та 1704 роках містечко отримало від королів чергові привілеї. За винятком короткого часового проміжку Соколів аж до ІІ світової війни перебував у власності Дідушицьких. Його населення становили переважно поляки, євреї та німці. Містечко було знищене 1944 року, а його територію 1947 року приєднали до села Лани-Соколівські.

Перший дерев'яний костел у Соколові постав 1517 року коштом першого католика в родині Дідушицьких Івана (Яна), який 10 травня 1520 року фундував тут також парафію. Вже тоді цей храм мав титул св. Миколая. Проте його спалили татари у 1620-1621 роках. Наступна дерев'яна святиня була знищена у середині XVII століття під час козацьких війн. Третій дерев'яний костел збудували, ймовірно, у 80-х роках цього ж століття.

82000 Старий Самбір

Давньоруське поселення Самбір вважається заснованим 1199 року, хоча вперше згадується Воскресенському літописі під 1071 роком. У 1241 році його уцілілі після знищення татаро-монголами мешканці оселились у поселенні Погонич, яке з часом назвали «Новим Самбором» чи просто «Самбором», а зруйноване місто було відновлене вже під іменем «Старого Самбора». 1375 року воно стало центром повіту, а у 1553 році отримало магдебурзьке право. Від 1939 року є районним центром. Проживає тут майже 6600 мешканців.

Перша згадка про місцеву парафію датується XV століттям, хоча її заснування може бути давнішим. У I половині XVI століття було споруджено новий мурований готичний храм (коштом королеви Бони) замість старого дерев'яного, який згорів. У 1753 році святиню, відновлену за кошти короля Августа ІІІ, консекрував єпископ Вацлав Сераковський. А 1881 року через поганий технічний стан костел було закрито, а потім розібрано.

82613 Верхнє Синьовидне

Перша письмова згадка про село датується 1240 роком. 1880 року нараховувало понад 1700 селян, переважна більшість яких була українцями. Після 1885 року через село проклали залізницю 'Стрий-Сколе', що посприяло його розвиткуя. Від 1957 року має статус селища міського типу. Нині у ньому проживає близько 3400 мешканців. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду Верхнього Синьовидного спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, а пізніше - до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Сколему. У 1911-1912 роках, коли їх кількість від моменту будівництва залізниці збільшилась удесятеро та становила понад шість сотень вірних, вони у південній частині села, поблизу дороги на Сколе своїм коштом спорудили філіальний дерев'яний храм, який 1912 року освятили.

11571 Березневе,
вул. Центральна, 1

Поселення, яке отримало назву від річки Уж (в давнину - Уша), у літописах згадується у 1150 і 1151 роках під іменем Ушска або Ушеска, а перші документальні згадки про Ушомир датуються кінцем XVII століття. У другій половині XVIIIст. був містечком та налічував близько півтисячі мешканців, 1866 року - 1731, 1906 року - 2282, а нині є селом із населенням понад 1300 осіб.

Ймовірно, що засноване 1921 року село Березневе, яке 1960 року увійшло до відомого від 1818 року села Пугачівка, колись було частиною Ушомира.

Перший (дерев'яний) костел в Ушомирі споруджено 1767 року коштом заможної родини Дубровських. 1781 року Анна Дубровська передала цей храм кармелітам разом із фундованим нею (та іншими членами родини) фінансовим забезпеченням його діяльності. Був невеликим, мав титул св. Анни і три вівтарі.

90454 Вишково,
вул. Червона, 5,
+380 (3142) 976-02

Перша згадка про Вишково (Visk) датується 12(7/8)1 роком. З 1329 року поселення мало статус «вільного королівського міста» Марамороського комітату, підтверджений 1427 року. На початку XVI століття тут поселилися німецькі ремісники, яким король надав значні привілеї. Із 1976 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 8300 мешканців

Наприкінці XIII - на початку XIV століть у Вишково було споруджено мурований готичний костел, проте у XVI столітті протестанти захопили і цей храм, і парафію. А відновили парафію лише 1780 року. Оскільки старий храм протестанти так і не віддали, то понад століття богослужіння відбувались в оселі пароха, у кімнаті, облаштованій під каплицю.

80723 Вижняни

Вижняни вперше документально згадуються у 1389 і 1397 роках, а також 1400 року, коли тут було засновано парафію з умовою переведення села на магдебурзьке право, що навряд чи було здійснено. 13 липня 1720 року король Август ІІ надав Вижнянам міські права. 1890 року тут проживало 789 мешканців (412 українців і 377 поляків), 1 січня 1939 року - 1150 (поляків було вже близько 75%), нині ж село має лише трохи більше трьох сотень осіб. Входило до Золочівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Мурований костел у Вижнянах розпочав будувати черговий місцевий власник Ян Клюс ще у 90-х роках XIV століття. Станом на 1400 рік храм вже був повністю збудований та оснащений, що дало можливість цього ж року архієпископу Львівському Якову Стрепі здійснити консекрацію святині та 25 серпня документально визначити межі фундованої тим же Клюсом парафії, приєднавши до неї ще два десятки сусідніх сіл.