61013 Харків,
вул. Челюскінців, 47,

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Żurawliwka znajduje się we wschodniej części Charkowa. Jest jedną z najstarszych części miasta, która utworzyła się jednocześnie z założeniem Charkowskiego ostroga lub kilka lat wcześniej. Mieszka tu około 20 tys. mieszkańców.

Dnia 9 grudnia 2002 roku biskup Stanisław Padewski OFM Cap po raz pierwszy we Wschodniej Ukrainie poświęcił Bogu dziewice. Wtedy śluby czystości złożyły parafianki charkowskiego kościoła Wniebowzięcia Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny Iryna Wołowiecka i Wioletta Sliż, które pracują w redakcji czasopisma „Słowo między nami”.

28002 Хмельницький,
вул. Західна Об'їздна, 14,
+380 (382) 255-95-20

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

Частина польських переселенців оселились на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречани. У 1926-1929рр. у Гречанах було споруджено каплицю на цвинтарі, яку 1928 року освятив о. А. Квасневський під титулом св. Марії Магдалини. У 1940-1952 роках її закрили (за винятком 1942-1944рр.).

13014 Червоні Хатки

Wieś Drenickie Chatki w 1926 roku założył mieszczanin Aleksander Polikowski na ziemiach obszarnika Borejka. W 1911 roku osada liczyła ponad siedemdziesiąt osób, dookoła znajdowało się 15 chutorów. W 1925 roku Drenickie Chatki weszły do Polskiego rejonu narodowego im. Juliana Marchlewskiego. W 1929 roku mieszkało tu już 1262 osoby, z nich 1043 byli Polakami. W 1935 roku po likwidacji Marchlewskiego rejonu wieś otrzymała nazwę Czerwone Chatki. Нині тут проживає близько 360 мешканців.

Do 1906 roku miejscowi katolicy należeli do parafii Odnalezienia Krzyża Pańskiego w Czudnowie, potem przeszli do parafii św. Stanisława B. M. w Romanowie. Parafia w Czerwonych Chatkach została założona w 1993 roku. Msze św. odprawiano w domu prywatnym, a od 1994 roku - w miejscowym klubie.

81210 Ганачівка

Ганачів вперше згадується 5 листопада 1394 року, коли Дмитро Волчкович подарував його львівському францисканському монастирю Святого Хреста, і аж до ХХст. належав францисканцям, які оселяли тут переважно поляків. 1880 року у Ганачеві проживало 1051 мешканців, у тому числі 921 римо- і 117 греко-католиків, а в Ганачівці - 412. У 1944р. 3 лютого вояки УПА та 2 травня німецькі війська СС знищили Ганачів, його терен потім заселили українцями із Польщі та приєднали до Ганачівки. Нині село нараховує близько 460 осіб. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року - до Львівського.

У 1399 році власники Ганачева францисканці отримали дозвіл архієпископа Якова Стрепи на спорудження у селі каплиці. Наступного, 1400 року Ганачів приєднали до парафії св. Миколая у Вижнянах, а 1420 року - до новоствореної парафії (тоді - Усіх Святих) в Чишках.

77143 Кукільники

У 1386 році титулярний «король Русі» князь Владислав Опольчик надав Кукільники у власність львівським (тоді - галицьким) архієпископам. Вже від 1390 року у селі знаходилась їхня резиденція (пізніше з'явились резиденції також у Дунаєві та Оброшиному). У 1430р. Кукільники отримали магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. Кукільники мали близько 550 мешканців, 1939 року - 820, нині ж - лише півтисячі. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Ймовірно, що у митрополичій резиденції - замку, в якому, зокрема, помер 1479 року архієпископ Григорій із Санока, котрий встиг його реставрувати, була каплиця. А парафію в Кукільниках заснував та забезпечив своїми коштами архієпископ Ян Жешівський 27 травня 1421 року. Тоді ж було збудовано перший (дерев'яний) костел. Його чи черговий дерев'яний замінив наступним храмом у першій половині XVIст. архієпископ Бернард Вільчек.

79013 Львів,
вул. Бандери, 8,
f.b.: MariaMagdalenaLwow

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

На початку XVII століття у Львові Я. Годний та В. Келяр спорудили домініканський мурований костельно-монастирський комплекс на землі та за кошти, подаровані Анною Пстроконською. У 1612 році архієпископ Ян Замойський освятив тимчасовий вівтар тодішнього храму (святиня тоді була лише частиною нинішнього костелу). У 1753-1758 роках костел було добудовано, і 1758 року його консекрував єпископ Самуєль Гловинський. Від лютого 1944 року по листопад 1945 року тут працював вікарієм майбутній архієпископ Перемишльський о. Ігнатій Токарчук. 22 жовтня 1962 року святиню закрили.

89121 Підполоззя

Перша документальна згадка про поселення Пудполок датується 1430 роком, а 1619 року разом із цим селом згадується також присілок Романок, які 1888 року об’єднали, утворивши село Підполоззя. Нині тут проживає майже вісім сотень мешканців.

У 70-х роках XIX століття частину села під назвою Полище почали заселяти німецькі переселенці, котрі у 80-х роках спорудили тут дуже маленьку дерев'яну каплицю коштом власників пилорами Ройзмана та Вука. Проте для місцевої спільноти вірян вона стала надто малою. Тому тут (ймовірно, на початку 2017 року) розпочали будівництво невеликого мурованого костелу. Принаймні, у грудні цього ж року, на Різдво там вже було відправлено першу Святу Месу.