23440 Котюжани

Котюжани вважаються наступником поселення Котюги, зруйнованого ще монголо-татарами. Офіційна дата заснування села - 1450 рік. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 1200 мешканців, наприкінці цього століття - близько півтори тисячі, нині ж - менше тисячі осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої діви Марії у Сніткові. Наприкінці ХІХ століття їх було в Котюжанах понад півтисячі - найбільше із усіх сіл, що належали до цієї парафії.

48271 Коцюбинці

Вперше у документах Коцюбинці згадуються 1443 року під назвою Кочубин, а потім - у 1477, 1480, 1516, 1524 і 1549 роках. У 1578 році вже мали статус міста. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало майже 1900 мешканців, з них лише трохи більше півтисячі були римо-католиками, нині ж чисельність населення - понад 1800 осіб. Село до 1965 року входило до Чортківського району, потім -- до Гусятинського, а від 2020 року - Чортківського.

У II половині XVI століття - I половині XVII століття у Коцюбинцях існували костел та парафія. Відомо, що у ІІ половині XVIIст. душпастирство у Коцюбинцях здійснював священник із Буданова, але пізніше місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У 1902 році, коли їх чисельність становила близько семи сотень, тут було споруджено коштом власника села Людвика Городиського та мешканців філіальний мурований костел та освячено під титулом cвв. Апп. Петра і Павла.

67560 Красносілка,
вул. Садова 36

Є дві дати заснування Красносілки (Гільдендорфа - «Золотого села») німецькими колоністами - 1813 або 1830 роки. Остання дата викликає більше довіри, якщо зважити на те, що свій храм (Євангельсько-Лютеранської Церкви) вони збудували 1839 року. Сумнівно, щоб поселенці прожили майже двацять років без власної святині. У 1914 році поселення перейменували на Кутузове, але ця назва не прижилась. У радянські часи його назвали Красносілкою. Населення - понад 5100 мешканців.

У 1994 році для місцевих римо-католиків було облаштовано каплицю у приватному будинку родини Трофимових, яка з часом зайняла майже половину споруди. Парафію зареєстрували 13 лютого 2004 року. На початку 2010 року вона отримала земельну ділянку під комплексну сакральну забудову, але через недостатність коштів спорудження святині ще не розпочалось. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

11213 Кривотин

Село Кривотин, яке до 1939 року було лише слободою (осадою), вважається заснованим 1687 року. 1906 року тут проживало 539 мешканців, нині ж - близько трьох сотень мешканців. Село входило до Ємільчинського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая в Ушомирі, але до І світової війни своєї святині не мали.

43016 Луцьк,
вул. Катедральна, 17,
+380 (332) 72-46-59,
f.b.: 418205711559839

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

У 1604 році до Луцька на запрошення єпископа Мартина Шишковського прибули єзуїти, які почали своє служіння спочатку при кафедральному соборі Пресвятої Трійці у виділеній для них каплиці. 1606 року відбулась фундація їхнього костельно-колегіального комплексу, яку 1609 року затвердив король Зигмунт ІІІ. Хоча вже 1610 року єпископ Павло Волуцький освятив наріжний камінь храму, проте його будівництво розпочалось лише 1616 року, коли той же архіпастир 6 липня освятив закладений фундамент.

43016 Луцьк,
вул. Сенаторки Левчанівської, 4

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Тринітаріїв спровадив до Луцька бездітний Павло Майковський, пожертвувавши їм п'ять сіл біля міста та дуже значну суму грошей. Оселились вони 15 червня 1718 року при переданій їм греко-католицькими владиками занепалій церкві св. Михаїла, яка колись була православною.

790?? Львів
вул. Лукасевича, 11А

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Колишня Рясна Польська (Ляцька) заснована 1433 року переселенцями з Польщі поруч з Рясною Руською, яка вперше у документах згадується 1430 роком. З 30-х років XV століття до ХХ століття Рясна була власністю Львівської архідієцезії. Нині є частиною Львова. Населення - близько 30 тисяч мешканців.

Спочатку римо-католики Рясної належали до львівської парафії Матері Божої Сніжної, проте не пізніше 1614 року тут було засновано власну парафію. Перший дерев'яний костел, який знищили турки, відбудували 1672 року. У 1743р. було споруджено нову дерев'яну святиню.

09000 Макарів,
вул. Лазурна, 33

Вперше згадується у документах 1506 року як Воронин. Пізніше його власник Макар Івасенцевич змінив прізвище на Макаревич, а назву поселення - на Макарів. У 1846р. у містечку, яке 1804 року стало центром волості, проживало 946 мешканців, на початку 80-х років - близько 1880, 1900 року - 7150, 1913 року - 5783, нині - понад 15 тисяч осіб. Із 1923 року Макарів був райцентром, селищем (міського типу) став 1956 року, від 2020 року входить до Бучанського району.

Римо-католики Макарова належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Бишові. 15 березня 1754 року макарівський власник Домінік Прушинський фундував тут дерев'яний костел та парафію, які постали цього ж року. У 1767 році місцевим настоятелем був київський канонік о. Ростковський, а вікаріями - оо. - Лашкевич і Спонарський.

16600 Ніжин,
вул. Семашко, 12А/43,
+380 (4631) 411-00,
f.b.: 1884178288555701

Вперше Ніжин як Нежатин згадується у Літописі Руському за Іпатіївським списком у 1078 році, а з 1147р. відомий як Уненіж. 1320 року місто згадується як Ніжинське городище, а 1514 року вже називається Ніжин (правда, до 1941 року зустрічається також назва Ніжень). 26 березня 1625 року Ніжину надали магдебурзьке право, яке 1831 року скасував цар Микола І. У 1648-1782рр. місто було центром Ніжинського полку. Нині - районний центр з населенням понад 70 тисяч мешканців.

Відомо, що король Зигмунт ІІІ заклав у місті домініканський осідок, який був зруйнований пізніще козаками. У 1746 році у Ніжині було відкрито готичний Петропавлівський костел для офіцерів-німців, які служили в російському гарнізоні міста. Храм за радянської влади закрили, а 1948 року знищили.

48234 Новосілка

Перша письмова згадка про Новосілку (Гримайлівську) датується 1564 роком. У 1921-1939рр. село належало Скалатському повіту, від 1940р. - Гримайлівському району. У 1946 році з Новосілки переселили поляків до Польщі, а на їхнє місце звідти привезли українців. Від 1959р. село входило до Скалатського району, від 1962р. - до Підволочиського, від 1965р. - до Гусятинського, а від 2020р. - до Чортківського. Проживає у селі лише півтори сотні осіб.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Їх кількість у середині ХІХ століття становила півтори сотні вірних, а перед І світовою війною збільшилась до понад двох сотень із половиною.