73025 Херсон,
вул. Суворова, 40,
+380 (552) 498-288, 223-098,
f.b.: 237330286609413

У 1737 році під час Російсько-турецької війни 1735–1739 років на правому березі Дніпра було побудовано укріплення Олександр-Шанц. З 1775 року під прикриттям укріплень Олександрівського Шанца почали будівництво військових кораблів. Так з'явилось нове місто, указ про заснування якого був підписаний Катериною ІІ 18 червня 1778 року, а назву воно отримало на честь відомого міста-колонії Херсонес у Криму (Херсонеса Таврійського). З 1803 року Херсон був центром губернії, 1923 року став центром округи, а пізніше - обласним центром. Населення - понад 289 мешканців.

Перший римсько-католицький храм у Херсоні збудував о.-єзуїт Елізум Шац 1787 року на честь Спасителя. Ймовірно, що це була дерев'яна, обмазана глиною святиня. У 20-х роках XIX століття на місці цієї каплиці було споруджено мурований костел та освячено під титулом свв. Пія і Миколая. У 40-х роках храм перебудували (до нього також добудували вежу), літом 1849 року його консекрував єпископ- помічник Могильовський Головинський під титулом св. Антонія як кафедральний собор новоутвореної єпархії. У 1887 році костел знову було перебудовано та переосвячено (тепер вже під титулом св. Миколая).

90625 Ділове

Село Ділове утворене після 1946 року об'єднанням сіл Трибушани (Trebusán, з 1898р. - Terebesfejérpatak), яке вперше згадується у документах у XVI столітті, і Білий Потік. Нині проживає у ньому близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У 1947 році радянська влада віддала православним у Діловому храм католиків латинського та візантійського обряду (ймовірно, це нинішня дерев'яна церква свв. Петра і Павла 1860 року), які його так і не повернули. Тому римо-католики з 90-х років минулого століття послуговувались адаптованою каплицею. На початку 2011 року визріла необхідність спорудження нового костелу, освячення фундаменту якого відбулося 5 вересня цього ж року.

13047 Гордіївка,
вул. Польова, 6

Село Горд(і/и)ївка вважається заснованим 1471 року, є також дакументальні посилання на нього у 1585 та 1650 роках. У 80-х - 90-х роках ХІХ століття тут проживало до дев'яти сотень мешканців, 1906 року - 751, а нині - понад сім сотень. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

До більшовицького перевороту місцеві католики латинського обряду належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові та своєї святині не мали. Від початку 30-х років до Гордіївки приїжджали священники із парафій св. Анни у Полонному та Пресвятої Діви Марії Цариці Розарію у Першотравенську.

57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.

02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.

23440 Котюжани

Котюжани вважаються наступником поселення Котюги, зруйнованого ще монголо-татарами. Офіційна дата заснування села - 1450 рік. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 1200 мешканців, наприкінці цього століття - близько півтори тисячі, нині ж - менше тисячі осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої діви Марії у Сніткові. Наприкінці ХІХ століття їх було в Котюжанах понад півтисячі - найбільше із усіх сіл, що належали до цієї парафії.

67560 Красносілка,
вул. Садова 36

Є дві дати заснування Красносілки (Гільдендорфа - «Золотого села») німецькими колоністами - 1813 або 1830 роки. Остання дата викликає більше довіри, якщо зважити на те, що свій храм (Євангельсько-Лютеранської Церкви) вони збудували 1839 року. Сумнівно, щоб поселенці прожили майже двацять років без власної святині. У 1914 році поселення перейменували на Кутузове, але ця назва не прижилась. У радянські часи його назвали Красносілкою. Населення - понад 5100 мешканців.

У 1994 році для місцевих римо-католиків було облаштовано каплицю у приватному будинку родини Трофимових, яка з часом зайняла майже половину споруди. Парафію зареєстрували 13 лютого 2004 року. На початку 2010 року вона отримала земельну ділянку під комплексну сакральну забудову, але через недостатність коштів спорудження святині ще не розпочалось. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.