47805 Дорофіївка

Вперше поселення Дорофіївка згадується у 1571 році як містечко Дорофієвець. Нині у цьому селі проживає менше півтисячі мешканців.

Римсько-католицька громада села належала до парафії Воздвиження Святого Хреста у Токах та наприкінці XIX - на початку ХХ століть нараховувала теж приблизно півтисячі вірних. У 1889 році у Дорофіївці було збудовано дерев'яну каплицю (за іншими даними - 1877 року). Перед І світовою війною Дорофіївка увійшла до парафіяльної експозитури Пресвятого Тіла Ісуса у Медині. Наприкінці міжвоєнного періоду чисельність місцевих вірян сягнула семи сотень.

81234 Дунаїв

Дунаїв відомий у документах з 1386 року, а 1404 року згадується як власність архієпископа Якова Стрепи. 7 березня 1423 року архієпископ Ян Жешовський добився для поселення магдебурзького права, тоді як архієпископ Григорій із Санока у 70-х роках XV століття спорудив у місті обороний замок, який з часом став одним із трьох резиденцій львівських митрополитів (інші дві - у Кукільниках та Оброшиному). В 20-х роках XVIIIст. архієпископ Ян Скарбек перебудував цей замок на палац, а в 70-х роках цього ж століття архієпископ Вацлав Сераковський завершив процес формування митрополичої резиденції. Нинішнє населення села - майже сім сотень мешканців.

У 1413 році у Дунаєві було засновано парафію та споруджено дерев'яний храм. 1485 року парафія стала препозитурою, а раніше тут було споруджено готичний мурований костел. У 1585 році храм після нищень, завданих татарами, відбудовано у ренесансовому стилі коштом архієпископа Я. Соліковського. У 90-х роках XVII століття спалену випадковою пожежею святиню було відновлено. У 1724 році храм після двох пожеж відреставрували коштом архієпископа Я. Скарбека. 1766 року костел консекровано після розпису інтер'єру.

22014 Держанівка,
вул. Калініна

Невеличке село Держанівка, в якому нині проживає менше двох сотень мешканців, вже існувало, принаймні, на початку XIX століття.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Йони в Куманівцях (нині - св. Роха). 1827 року у Держанівці постала мурована цвинтарна каплиця, якою нині як своєю парафіяльною святинею послуговуються місцеві католики латинського обряду, а також віряни із сусідніх сіл Терешпіль, Софіївка, Сулківка та Хутір Український. А обслуговують їх дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Хмільнику.

48571 Джуринська Слобідка

Джуринська Слобідка вважається заснованою наприкінці XVI століття, вже у ХІХ столітті більшість її населення становили поляки. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.

Для римо-католиків села, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, проте парох із Джурина, що її обслуговував, заборонив це робити. Тому з ініціативи бучацького настоятеля о. Станіслава Громницького 1882 року у Джуринській Слобідці встановили та наступного року освятили під титулом св. Софії дерев'яну каплицю, придбану в Старих Петликівцях.

32000 Городок,
вул. Ванагса, 14,
+380 (3851) 315-83

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич та знищений в середині XVIст. парафіяльний дерев'яний костел св. Анни замінили мурованим парафіяльним храмом під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVIст., відновленим 1718 року. Черговий парафіяльний мурований костел на місці попереднього збудували у 1767–1779 роках та консекрували 1826 року під титулом св. Станіслава і св. Йоана Хрестителя.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни в середині наступного століття було знищено. Новий і вже мурований парафіяльний храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії збудував співвласник Городка Миколай Гербурт у своїй частині містечка на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVI століття. Цей костел отримав усе фінансово-матеріальне забезпечення попередньої святині (у вигляді земельних наділів і в грошовому - десятин), а 1598 року фундатор суттєво його збільшив.

47703 Великий Глибочок

У 1463р. село вперше письмово згадується як Глибочок Нижній, є також згадки у 1529, 1540, 1543, 1546 і 1547 роках. Хоча називався Великим Глибочком із 1785 року, проте в схематизмах Львівської архідієцезії до Ісв. війни подавався лише як Глибочок. У 1832 року у селі проживало 1162 мешканців, 1880 року - 1767, 1890 року - 2267, у тому числі 1916 українців і 256 поляків, 1931 року - 2335, нині - понад 2400 осіб. У 1940-1962рр. був райцентром.

Римо-католики села належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі. У середині ХІХ століття їх чисельність становила близько півтори сотні, наприкінці цього століття - майже дві з половиною сотні вірян. Від 1891 року схематизми подають у селі приватну каплицю у палаці місцевої власниці Ванди Мірей (із Жураковських).

26500 Голованівськ

У 1757 році згадується як недавно засноване поселення, називалось Голованецьке, потім - Голованівське. Після 1793 року у складі Росії назву змінили на Голованівськ. Наприкінці століття отримав статус містечка і став волосним центром. На початку 40-х років XIXст. тут проживало близько 1400 мешканців, 1880 року - 3 тисячі, нині - майже 6 тисяч осіб. Від 1923 року Голованівськ є центром району, від 1957 року - селищем (міського типу).

1 лютого 1781 року місцевий власник Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький фундував перший костел разом із парафією у Голованівському (фундаційний акт було підписано у Тульчині, а затверджено церковною владою 14 січня 1782 року у Брацлаві). Храм, швидше за все, був дерев'яним, освятили його 1797 року під титулом св. Станіслава, єпископа мученика.

48162 Великий Говилів

Великий Говилів вперше документально згадується 1564 роком, згодом - 1648 року. До І світової війни понад 40 відсотків його населення були поляками, нині у ньому проживає майже 1200 осіб. Село входило до Теребовлянського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римсько-католицька громада села належала до парафії св. Йосифа Каласанського у Хоросткові. В середині ХІХ століття її чисельність становила півтисячі вірних, а наприкінці цього століття - майже вісім сотень. На початку першого десятиліття ХХ століття у Великому Говилові коштом місцевого власника Станіслава Семенського-Левицького (з ініціативи його дружини) збудували філіальну муровану каплицю.

81353 Гусаків

Поселення Гусаків отримало магдебурзьке право 1525 року, проте спорудження тут міста почалося лише у 1541 році. Нині - село з населенням понад півтисячі мешканців.

У 1542 році до Гусакова було перенесено парафію з Боєвич, засновану 23 червня 1408 року коштом братів Преслава і Миколая. У 1543 році архієпископ П. Стажеховський консекрував перший дерев'яний костел, збудований завдяки Боратинському. 1627 року новий дерев'яний храм споруджено за кошти Корняктів. У 1694 році було збудовано третю дерев'яну святиню завдяки Семеновським та Харчевським після пожежі попередньої 1678 року