КОЗИН. Колишній костел св. Станіслава (1776). Рівненська обл., Дубенський р-н

35523 Козин

Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.

Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.

КОЗОВА. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1899 - 1902). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47003 Козова,
вул. Грушевського

Перша писемна згадка про Козову - 1440 рік, згадується також у 1443, 1454, 1473, 1478, 1485, 1487 і 1492 роках. 1650 року отримала магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 3600 мешканців, у тому числі близько 1500 римо- і 800 греко-католиків, 1939 року - 6500, з них понад 3300 поляків і більше 1400 українців, нині у селищі майже 9200 осіб. Козова була райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Парафію у містечку (і дерев'яний костел) фундував 25 квітня 1669 року місцевий власник Андрій Потоцький, проте 1721 року цей храм вже був у поганому стані та мав лише два вівтарі. 1734 року коштом наступного власника Йосифа Потоцького його замінили новою святинею (теж дерев'яною), яка 1741 року містила три вівтарі (головний св. Станіслава та два бічні).

КОЛИБАНЬ. Костел св. Станіслава Папчинського (201?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31345 Колибань

Село Колибань (називалось також Колибані, Колибені) існувало вже, принаймні, у першій половині XVIII століття. На початку 80-х років ХІХ століття воно мало близько семи сотень мешканців, через десять років - понад вісім сотень, на початку ХХ століття - понад тисячу, а нині тут проживає менше чотирьох з половиною сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Діви і св. Архангела Михаїла у Михалполі (нині - Михайлівка), яка у другій половині XIX століття отримала титул св. Кіліана. Ще 1740 року у Колибані було споруджено каплицю, ймовірно, муровану, що існувала також у другій половині XVIII та першій половині XIX століть.

КОЛОДІЇВКА. Костел св. Станіслава Костки (1993 - 1998). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47844 Колодіївка,
+380 (3543) 334-25

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. Принаймні, із 80-х років ХІХ століття згадується в Колодіївці мурована каплиця, яку 1894 року перебудували. А в 1907 році тут постав мурований костел св. Станіслава Костки. Заснована 1908 року парафіяльна експозитура у 1925 році стала самостійною парафією. За радянської влади у 70-х роках костел було повністю знищено (на його місці після падіння комуністичного режиму встановили скульптуру Матері Божої).

КОЛОДІЇВКА. Колишній костел св. Станіслава Костки (1907). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47844 Колодіївка

Колодіївка вперше письмово згадується у 1568 році, а також 1581 року. На початку 80-х років XiX століття тут проживало 1785 мешканців (919 греко- і 866 римо-католиків), нині село має близько 1100 осіб. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. В середині ХІХ століття їх було менше семи сотень, а в середині 80-х років - понад дев'ять сотень. Вперше мурована каплиця у Колодіївці згадується у схематизмі Львівської архідієцезії 1886 року, але збудована вона була раніше (ймовірно, коштом вірян та, можливо, місцевих власників Загурських). 1889 року її було реставровано.

КОСОНЬ (Кодунь, Мезекосонь, Косино). Костел св. Стефана, короля (1832). Закарпатська обл., Берегівський р-н

90223 Косонь,
вул. Бучкоі, 12

Косонь вперше у документах згадується 1332 року як Кодунь чи Козунь, є згадки також у 1335 і 1398 роках (називалось також Мезекосонь, Косино та Косини). З 1496 року відоме як містечко, від 1729 року було центром округу. У 1910 році тут проживало 2451 мешканців, нині село має понад 2300 осіб, переважна більшість яких є угорськомовними.

Принаймні, на початку 30-х років XIVст. у Косині вже були парафія і костел св. Владислава (Ласло), проте 1552 року жителі містечка змінили конфесію на реформатську, відповідно і католицький храм став реформатською кірхою. Її перебудовували у середині XVIIст. та у 20-х роках XIXст. Нині реформатська церква (колишній костел) занесена до переліку пам'яток архітектури місцевого значення.

КРЕМЕНЕЦЬ. Костел св. Станіслава єп. мч. (1853 - 1857). Тернопільська обл., Кременецький р-н

47003 Кременець,
вул. Шевченка, 30,
f.b.: 100064487028362

Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.

Перший парафіяльний дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Кременці, фундований 1538 року, передали 1606 року францисканцям та замінили мурованим храмом 1638 року, який довелось відбудовувати після бурхливих подій середини XVII століття. Проте 1832 року царська влада його відібрала, а 1835 року змусила римо-католиків також покинути споруджений у 1731-1743 роках єзуїтський костел (Святого Духа,) свв. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки.

КРЕМЕНЕЦЬ. Колишній костел (Святого Духа,) свв. Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки (1731 - 1743). Тернопільська обл., Кременецький р-н

47002 Кременець,
вул. Ліцейна

Достеменною першою писемною згадкою про Кременець вважається 1227 рік, згадується також у 1241, 1254 і 1366 роках. Магдебурзьке право отримав 1438 року. На початку 60-х років XIXст. у місті проживало понад 12600 мешканців, на початку 80-х років - близько 11 тисяч, 1931 року - 19877, у тому числі 8428 українців і 3108 поляків, нині - понад двадцять тисяч осіб. Після 1795 року Кременець був центром повіту, із радянських часів є райцентром.

В перших роках XVIIIст. кременецький староста Януш Вишневецький разом із своїм братом Міхалом фундував у Кременці місію львівських єзуїтів, віддавши ченцям занедбану греко-католицьку муровану церкву Святого Духа на місцевому ринку, яку ченці освятили під титулом св. Франциска Ксаверія. А оселились вони спочатку в переробленій на монастир дворовій будівлі у сусідньому селі Білокриниця. 1711 року Януш додатково пожертвував єзуїтам маєток Княже на кременецькому передмісті Туники вартістю понад 50 тисяч злотих та села Великі й Малі Вікнини.

ЛЕБЕДІВКА (Слобода-Чернецька). Костел св. Станіслава єп. мч (1925 - 1927). Житомирська обл., Звягельський р-н

11784 Лебедівка,
вул. 40-річчя Перемоги, 1

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, помилково вважається заснованим 1890 року, хоча вже 1805 року у ньому існувала римсько-католицька каплиця. У селі проживали переважно поляки. У жовтні 1935 року звідси до Харківської області було виселено 16 польських родин (94 особи), проте пізніше тут стали селитись українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

Католики латинського обряду села належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Новограді-Волинському (нині - Звягель). 1805 року у Слободі-Чернецькій коштом Максиміліана Яблоновського (місцевого землевласника?) було споруджено філіальну дерев'яну каплицю Преображення Господнього (ймовірно, на кладовищі). А, принаймні, від 1852 року тут вже існувала окрема парафіяльна філія, яку обслуговував вікарій о. Йосиф Осмольський.

ЛИПІВКА (Фірлеїв). Костел св. Станіслава єп. мч. (1673 - 1576). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77020 Липівка

9 липня 1570 року село Матвіїв, відоме у джерелах від 1430 року, отримало магдебурзьке право та назву Фірлеїв (за прізвищем його власника). Був містечком, яке 1616 року мало півтисячі мешканців, але попри підвердження 15 вересня 1765 року міських прав наприкінці ХVIII - на початку ХІХ століть знову став селом. 1880 року мав приблизно тисячу осіб, у тому числі понад 240 римо-католиків, 1921 року - 1210, 1939 року - 1680, нині - понад вісім сотень. 1946 року Фірлеїв назвали Липівкою, яка входила до Рогатинського району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Нечисленні римо-католики Матвіїва спочатку належали до утвореної 3 травня 1439 року парафії у Янчині, який нині називається Іванівкою. Після заснування містечка, 8 грудня 1573 року місцеву парафію та костел фундував фірлеївський війт Микола Нарайовський. Першим настоятелем став о. Петро Стрийковський, який і збудував мурований храм на місці зруйнованої у І половині цього століття церкви, від якої залишились стіни висотою до 7 метрів, а консекрував його 1576 року архієпископ Ян Соліковський.

Фільми



Титул