48530 Білобожниця

Перша письмова згадка про Білобожницю датується 29 січня 1453 року, наступні - 1463 та 1532 роками. Від 1577 року була містечком і мала свій герб. У 1880 році серед понад 950 його мешканців кількість римо-католиків не перевищувала двох з половиною сотень. У 1940-1959 роках Білобожниця була районним центром. Нині - село з населенням приблизно 1600 мешканців.

Костели у Білобожниці існували лише у першій чверті та середині XVII століття, а римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського у Хом'яківці. Не пізніше 1889 року на кладовищі постала мурована цвинтарна каплиця, збудована місцевим власником Калікстом Охоцьким. Після того, як 24 квітня 1900 року її освятив під титулом бл. Соломії хом'яківський настоятель о. Леонард Мочаровський, цю каплицю стали використовувати в якості публічної.

48571 Джуринська Слобідка

Джуринська Слобідка вважається заснованою наприкінці XVI століття, вже у ХІХ столітті більшість її населення становили поляки. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців.

Для римо-католиків села, які належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі, богослужіння відбувались у місцевій греко-католицькій церкві, проте парох із Джурина, що її обслуговував, заборонив це робити. Тому з ініціативи бучацького настоятеля о. Станіслава Громницького 1882 року у Джуринській Слобідці встановили та наступного року освятили під титулом св. Софії дерев'яну каплицю, придбану в Старих Петликівцях.

48162 Великий Говилів

Великий Говилів вперше документально згадується 1564 роком, згодом - 1648 року. До І світової війни понад 40 відсотків його населення були поляками, нині у у ньому проживає майже 1200 осіб. Село входило до Теребовлянського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римсько-католицька громада села належала до парафії св. Йосифа Каласанського у Хоросткові. В середині ХІХ століття її чисельність становила півтисячі вірних, а наприкінці цього століття - майже вісім сотень. На початку першого десятиліття ХХ століття у Великому Говилові коштом місцевого власника Станіслава Семенського-Левицького (з ініціативи його дружини) збудували філіальну муровану каплицю.

90223 Косонь,
вул. Бучкоі, 12

Косонь вперше у документах згадується 1332 року як Кодунь чи Козунь. Пізніше називалось також Мезекосонь, Косино та Косини. З 1496 року відоме як містечко, у XIX столітті було центром повіту. Нині у селі проживає понад 2300 мешканців, переважна більшість яких є угорськомовними.

Місцевий костел ще у 1552 році перейняли протестанти. І лише у 1750 році тут почали відновлювати католицьку парафію, а через чотири роки збудували маленький храм. На його місці 1832 року постав сучасний мурований костел. У радянські часи лише зруйнували парафіяльний будинок, залишивши святиню неушкодженою. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

47800 Підволочиськ,
вул. Тернопільська, 14,
+380 (3543) 211-94,
f.b.: parafia.podwoloczyska

Pierwsza wzmianka o dawnym Wołoczyszczu, znajdującym się na prawym brzegu Zbrucza datowana jest 1463r. Od połowy XVIIw. nosi nazwę Podwołoczyska. Od 1940r. jest miasteczkiem i centrum rejonu. Проживає у ньому майже вісім тисяч мешканців.

Początkowo miejscowi rzymsko-katolicy należeli do parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Tokach. Na początku XXw. wchodzili oni do parafii św. Michała Archanioła w Kaczanowce.

Перший місцевий костел св. Софії, споруджений у 1880-1883 роках, з невідомих причин було продано євреям, котрі перепродали його греко-католикам. Наступний неоготичний храм св. Софії, збудований у 1907-1909 роках, проіснував до 1965 року. Перед Ісв. війною тут вже була парафільна експозитура, яка наприкінці 20-х років стала самостійною парафією. До 50-річчя жовтневого перевороту радянська влада висадила костел у повітря.

47800 Підволочиськ,
вул. Д. Галицького, 88

Pierwsza wzmianka o dawnym Wołoczyszczu, znajdującym się na prawym brzegu Zbrucza datowana jest 1463r. Od połowy XVIIw. nosi nazwę Podwołoczyska. Od 1940r. jest miasteczkiem i centrum rejonu. Проживає у ньому майже вісім тисяч мешканців.

Początkowo miejscowi rzymsko-katolicy należeli do parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Tokach. Na początku XXw. wchodzili oni do parafii św. Michała Archanioła w Kaczanowce.

W Podwołoczyskach Dnia 22 lipca 1880r. założono kamień pod własny kościół, a 15 maja 1883r. świątynia została poświęcona pod wezwaniem św. Zofii. Później z nieznanych przyczyn świątynię sprzedano Żydom, na początku XXw. (prawdopodobnie w 1909r.) ci odsprzedali kościół wspólnocie greckokatolickiej znacznie drożej. Katolicy obrządku bizantyńskiego częściowo przebudowali świątynię i poświęcili pod wezwaniem Przenajświętszej Trójcy.

47800 Підволочиськ

Pierwsza wzmianka o dawnym Wołoczyszczu, znajdującym się na prawym brzegu Zbrucza datowana jest 1463r. Od połowy XVIIw. nosi nazwę Podwołoczyska. Od 1940r. jest miasteczkiem i centrum rejonu. Проживає у ньому майже вісім тисяч мешканців.

Początkowo miejscowi rzymsko-katolicy należeli do parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Tokach. Na początku XXw. wchodzili oni do parafii św. Michała Archanioła w Kaczanowce.

Pierwszy miejscowy kościół św. Zofii, zbudowany w latach 1880-1883 z nieznanych przyczyn świątynię sprzedano Żydom, którzy odsprzedali kościół wspólnocie greckokatolickiej. W 1907 roku założono kamień pod budowę nowego neogotyckiego kościoła, który poświęcono 8 września 1909 roku pod wezwaniem św. Zofii. Prawdopodobnie w 1912r. świątynia została konsekrowana. Przed I wojną światową istniała tu ekspozytura parafialna. W latach 1918-1919 świątynia była uszkodzona i odnawiano ją w latach 1919-1920. Pod koniec lat 20-ych ekspozytura została samodzielną parafią.

67232 Северинівка

Село засноване графом Северином Потоцьким після закінчення Російсько-турецької війни 1787-1792 років та назване на його честь Потоцьким. 3 липня 1806 року селище Потоцьке перейменували на містечко Северинівка. 2012 року відкрито пам'ятний знак засновнику села графу Северину Потоцькому. Нині у селі проживає майже шість сотень мешканців.

У 1800 році в Северинівці було споруджено костел, який отримав титул св. Северина на честь засновника поселення та фундатора святині (в джерелах цей храм інколи помилково вважають греко-католицьким). У 1801 році костел консекрував Кам'янець- Подільський єпископ Михайло Сераковський. Парафія, яка у різні часи налічувала від тисячі до півтори тисяч вірян (переважно польського етнічного походження), побувала у складі кількох єпархій - Кам'янець- Подільської, Могилевської і Тираспольської. Зокрема, 1866 року її обслуговував куратор о. Нарцис Левицький, а перед Ісв. війною - настоятель о. Йоан Феч.

90575 Солотвино,
пл. Брезановці, 16,
+380 (3134) 560-25

З XIII століття і до 1945 року на місці сучасного Солотвина існували два села - Слатіна (Фалуслатіна) та Слатінські Доли (Акнаслатіна). 1360 роком датується перша письмова згадка про Слатіну. З 1957 року - селище міського типу. Для видобутку, зберігання й охорони солі були запрошені зі Саксонії німці, які збудували в Мармороші численні поселення, у тому числі і Солотвино, яке німецькою називалося Зальцгрубен (salz - сіль). Нині - — селище міського типу з населенням понад 8700 мешканців.

У 1833 році постала місцева парафія, вірні послуговувались дерев'яною каплицею. У 1856 році замість неї збудували мурований костел. Проте 1932 року було освячено новий сучасний храм, збудований замість старого, який знесли через непридатність.

11775 Сусли,
вул. Центральна

Za rok założenia wsi Susły uważany jest 1577 rok, pierwsze wspomnienie pisemne datowane jest 1796 rokiem. W latach 1807-1808 osiedli tu pierwsi koloniści z Polski. W ciągu drugiej połowy XIX wieku ludność wsi rosła dzięki przesiedleńcom z Powiśla. Tak, w 1927 roku w Susłach z 1265 mieszkańców 1050 osób było Polakami. Po 1986 roku, po tragedii w Czarnobylu przesiedlili się tu ludzie ze strefy Czarnobylskiej. Obecnie Susły liczą około tysiąca mieszkańców, wśród nich jest dużo rzymsko-katolików Polaków.

Na przełomie pierwszego i drugiego dziesięcioleci XXI wieku zbudowano tu nowy murowany kościół, który obsługują księża diecezjalni z parafii Podwyższenia Krzyża Świętego w Nowogrodzie Wołyńskim.