77141 Дитятин

Першу письмову згадку про Дитятин містить грамота короля Владислава ІІ Ягайла від 10 березня 1424 року, якою село перейшло у довічне володіння львівських архієпископів. 1430 року Дитятин отримав магдебурзьке право; принаймні, у 1594-1615рр. згадувався як місто, але у другій половині XVIIст. втратив цей статус. На початку 80-х років ХІХст. мав 673 мешканців (475 греко- і 105 римо-католиків), 1939 року - 1210 (переважну більшість становили українці), а нині - лише півтисячі. Під час польсько-більшовицької війни 16 вересня 1920 року поблизу відбулася битва, звана «Польськими Термопілами». Село належало до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках, а на початку ХХ століття увійшли до новоствореної експозитури у Бокові, яка пізніше стала самостійною парафією св. Анни. Тоді у Дитятині було понад дві з половиною сотні вірян.

86400 Єнакієве,
вул. Достоєвського, 22

Датою заснування Єнакієвого вважається 1782 рік, коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». У 1895 році Ф. Єнакієв, Б. Яловецький та бельгійські підприємці заснували Російсько-бельгійське акціонерне товариство, яке протягом двох років поблизу Федорівки збудувало Петровський металургійний завод. Селища навколо нього 1898 року об'єднали в одне та назвали по імені одного із засновників товариства Єнакієвим. 1928 року місто отримало назву Рикове, 1936р. - Орджонікідзе, під час німецької окупації - знову Рикове, а 12.06.1944р. повернулась стара назва Єнакієве. Населення - близько 77 тисяч мешканців.

У 1897 році на кошти парафіян бельгійського та польського етнічного походження розпочалось будівництво місцевого костелу, яке за активної підримки директора заводу Юлія Потьє завершилось, в основному, 1900 року. Оздоблювальні роботи тривали до 1906 року, коли відбулось освячення храму під титулом Воздвиження Святого Хреста.

08200 Ірпінь,
вул. Троїцька, 38,
f.b.: TerezaIrpin

У II половині XIXст. на місці нинішнього Ірпеня виникла німецька колонія Северинівка. У зв'язку з будівництвом у 1898р. залізниці Київ-Ковель біля залізничного мосту через річку Ірпінь постало поселення (станція) Ірпінь, яке згадується вже 1902 року. У 1923 року Ірпінь увійшов до складу Гостомельського району Київської губернії, а 1928 року - до Київської округи. Від 1932 року Ірпінь - у складі Київської області. 30 грудня 1956 року Ірпінь віднесено до категорії міст районного підпорядкування (у складі Києво-Святошинського району), а 30 грудня 1962 року йому надається статус міста обласного підпорядкування. З 1967 року йому адміністративно підпорядковані Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Населення - понад 100 тисяч мешканців.

Лише у цьому столітті у римо-католиків Ірпеня з'явилась своя святиня. Каплицю облаштували у приватній садибі. Відомо, що 4 жовтня 2015 року архієпископ Петро Мальчук OFM під час храмового свята освятив наріжний камінь костелу.

12720 Кам'яний Брід,
вул. Довбиська, 62,
+380 (4144) 711-92,
f.b.: 616227901865086

Заснований 1862 року Кам'яний Брід став селищем міського типу у 1938 році. Проживає тут майже понад 2 з половиною тисячі мешканців, тисяча з яких є римо-католиками. Входило селище до Баранівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцевий храм зруйнували у 30-х роках минулого століття. Після війни було збудовано невелику капличку в лісі, яку закрили 1958 року, а потім - також зруйновали. Меси відправлялись на католицькому кладовищі.

31252 Кривачинці

Село Кривачинці існувало вже, принаймні, у середині XVI століття (перебувало на пограниччі між Волинським і Подільським воєводствами). На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало приблизно 770 мешканців, нині ж воно має майже дев'ять з половиною сотень осіб. Село входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Яна Непомуцького / Провидіння Господнього у Завалійках. А філіальна каплиця у Кривачинцях згадується, принаймні, від 1850 року. Останній раз цей храм подається у схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії 1914 року.

79491 Львів-Брюховичі,
вул. Потічок, 6,
+380 (32) 234-64-61,
f.b.: teresalviv

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.

У ІІ половині XIXст. у Брюховичах спорудили першу та другу дерев'яні каплиці, якими послуговувались до 1930 року, коли було освячено мурований костел Христа Царя. У 1918 року було створено парафіяльну експозитуру, яка стала самостійною парафією 1923 року. Після ІІсв. війни храм перейняли православні, а у 90-х роках його віддали греко-католикам.

34200 Рокитне,
вул. Незалежності, 38,
+380 (3635) 228-48,
f.b.: 1081560245189885

Рокитне вважається заснованим 1888 роком як Охотникове. У 1922 році поселення перейменували на Рокитне. За радянської влади стало селищем міського типу та райцентром, а від 2020 року входить до Рівненського району. Проживає у Рокитному близько 6700 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Спочатку богослужіння відбувались у місцевій склодувні, проте 1926 року у Рокитному збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятив 8 грудня цього ж року о. Станіслав Фіялковським з дозволу єпископа Адольфа Шельонжека.

81448 Сусолів

Село Сусолів вперше зустрічається у документах 1559 роком. Нині проживає тут близько семи сотень мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких 1913 року становила сотню осіб, належали до парафії св. Дороти у Тулиголовах. У 1930 році вони спорудили муровану філіальну каплицю, яку було освячено під титулом св. Терези 1931 року.

816?? Суха Долина

Село Суха Долина відоме у документах з початку XVI століття. До ІІсв. війни воно разом з двома частинами села Глухівець утворювало єдину територіальну одиницю. Нині тут проживає менше трьох сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Миколая у Миколаєві. У 1924-1928 роках у Сухій Долині, яка знаходилась посередині між іншими двома частинами Глухівця, було споруджено муровану філіальну святиню. 1935 року місцева римсько-католицька громада перейшла до новоутвореної парафії Пресвятої Діви Марії у Демні. Із 40-х років ХХ століття по 2005 рік каплиця була закрита (колгоспний склад).

866?? Чистякове,
вул. Псковська

Торез заснований у 1778 році як слобода під назвою Олексіївка. З 1840 року - Олексієве-Леонове, у 1857-1964 роках - Чистякове (за прізвищем власника місцевого помістя таганрозького купця Чистякова). Статус міста - з 1932 року. 16 липня 1964 року Чистякове перейменовано на Торез на честь французького політичного діяча Моріса Тореза, а 2016 року повернено стару назву Чистякове. Сьогодні Чистякове є містом обласного значення і одним із центрів вугільної промисловості з населенням понад 55 тисяч мешканців.

У дореволюційні часи римо-католики Чистякового святині не мали. Наприкінці 2005 року у Торезі була заснована римсько- католицька спільнота, яка придбала невеликий будинок по вулиці Псковській.