31040 Кульчини
Вважається, що поселення Кульчини згадується в документах періоду князя Володимира як князівське містечко Кольчичи, а в документах 1427-1428 років під назвою «Кольчини». Проте офіційно Кульчини вперше письмово датуються 1497 роком, є також згадка у 1517 році. Були містечком, в якому наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть проживало понад 3300 мешканців, нині ж - близько 1100 осіб. Село входило до Красилівського району, а від 2020 року - до Хмельницького.
Відомо, що 19 серпня 1763 року власник містечка Антоній Любомирський фундував спорудження першого костелу та монастиря домініканців, пожертву 1766 року збільшив його син Мартин Любомирський. Але вже 1795 року черговий власник Кульчин Ігнатій Понятовський збудував новий храм.
44852 Купичів
Поселення Купичів у документах відоме із 70-х років XVI століття. Через три століття, у 70-х роках ХІХ століття тут оселились також чехи, проте 1947 року вони повернулись на батьківщину. Нині у селі проживає понад вісім сотень мешканців, і належить воно до Ковельського району (раніше входило до Турійського).
Місцеві римо-католики (переважно, чехи) належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кисилині. Філіальний мурований неоготичний костел у Купичеві постав у 1907-1911 роках завдяки поміщикам чеху Вацлаву Поморському, який профінансував його спорудження, та поляку Зигмунду Хмільовському, котрий придбав для храму цеглу. А 1928 року тут було утворено самостійну парафію.
77052 Луковець-Вишнівський
Луковець (Вишнівський і Журівський) вважається заснованими 1892 року, проте навіть в схематизмах Львівської архідієцезі Луковець згадується вже з 1862 року. А 1890 року село подається там саме як Луковець-Вишнівський (цю частину Луковця колонізували переселенці із Польщі, яких називали мазурами). 1939 року із 1300 мешканців села 1280 осіб були поляків ). Після ІІсв. війни більшість поляків вивезли до Польщі, а звідти заселили українців. Нині тут проживає лише три з половиною сотні селян. Входило до Рогатинського району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
До 1888 року нечисельна спільнота римо-католиків Луковця (від кількох осіб до двох десятків) належала до парафії св. Станіслава єп. мч. у Журові, проте 1890 року майже чотири сотні вірян Луковця-Вишнівського вже стали частиною парафії Всіх Святих у Букачівцях.
68093 Малодолинське,
вул. Зелена, 2а
У 1787р. тут існував аул Крим, утворений татарами-втікачами з окупованого Росією Криму, яикий близько 1791 року позначений як Мала Акаржа, у 1798-1803рр. там була Остапівка, а після заселення 1804 року німцями-колоністами село стало Клейнллібенталем. У 1809р. тут проживало 428 мешканців, 1835 року - 804, 1850 року - 1232, 1871 року - приблизно 1700. Від 1896 село називалось Ксеніївкою, яку 1945 року перейменували на Малодолинське. У 1944р. німців примусово виселили. Нині воно має понад 3100 осіб.
Перший храм німці-католики збудували невдовзі після заснування села та облаштування у ньому. Про нього відомо лише те, що в середині XIX століття він став надто малим для парафіян, чисельність яких перевищила тисячу вірних. Ймовірно, вже тоді мав титул св. Венделіна - покровителя пастухів та селян (колоністи займалися тваринництвом, землеробством і садівництвом).
81352 Мишлятичі,
+380 (3234) 625-41
Найдавніша письмова згадка про Мишлятичі датується 1397 роком. Нині населення села складає понад шість сотень мешканців.
У 1442 році у Мишлятичах було засновано парафію. У XVI столітті первісний дерев'яний костел потребував ремонту, проте парафія була погано фінансована, тому її приєднали до парафії св. Миколая у Пнікуті. 1641 року парафію відновили (храм відремонтували ще на початку XVIIст. завдяки К. Корняктові). 1718 року костел було освячено. 8 жовтня 1753 року храм після часткового ремонту консекрував єпископ Вацлав Сераковський .
23154 Мовчани
Датою заснування поселення Мовчани вважається 1590 рік. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько 860 мешканців, 1893 року - 1392, 1905 року - 1437, а нині їх лише трохи більше чотирьох сотень осіб, з них понад сто римо-католиків.
Католики латинського обряду села належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді. 20 листопада 1797 року місцеві власники Антоній і Маріанна Тшецеські фундували костел у Мовчанах, жертвуючи для нього відповідні кошти та майно, тому цього року спорудження храму могло лише розпочатись. Парафію у Мовчанах було виділено із шаргородської не раніше 1799 року (можливо, що тоді будівництво святині вже завершили, принаймні, в основному).
81105 Наварія
У 1578 році Наварія, щодо заснування якої інформація відсутня, отримала магдебурзьке право і була містечком до XVIII століття (1758 року навіть отримала додаткові міські права). 1880 року тут проживало майже дев'ять сотень мешканців, з яких більше половини - римо-католики, нині чисельність населення - майже півтори тисячі мешканців. Наварія належала до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.
У 1618-1621 роках татари знищили у Наварії перший (дерев'яний) костел, споруджений наприкінці XVI століття разом із заснуванням тут парафії. 1630 року пожежа знищила наступний дерев'яний храм, збудований коштом Єлизавети Гумницької. У 1641-1645 роках було споруджено муровану святиню (також за кошти Е. Гумницької). 1645 року цей костел консекрував єпископ-помічник Львівський Андрій Средзинський 1648 року храму завдали шкоди козаки Б. Хмельницького, проте він швидко був відновлений.
512?? Новомосковськ,
вул. Зіни Білої, 1/92,
f.b.: 513412455711942
Козацьке поселення Самарчик, Самарчук з 1687 року називалось Самар, Нова Самар, Новоселиця, і лише 1794 року отримало сучасну назву Новомосковськ. Нині - місто обласного підпорядкування та районний центр. Населення - понад 71 тисяча мешканців.
У схематизмі Тираспільської дієцезії за 1917 рік не існує жодної згадки про Новомосковськ. У свято св. Войтеха, 23 квітня 2005 року єпископ Станіслав Падевський OFM Cap освятив ікону святого Адальберта (Войтеха) й відправив першу Святу Літургію у новоствореній парафії. 25 квітня 2011 року єпископ Ян Собіло освятив тут муровану каплицю.
80734 Новосілки
Село Новосілки, яке у джерелах вперше згадується 1397 роком, називали також Новосілками Загальчиними (Загальчицькими) чи Гологірськими, а в радянські часи до 1989 року - Новосілкою. 1880 року тут проживало 1050 мешканців, 1904 року - 1371, 1923 року - 1282, у тому числі 929 поляків і 341 українців, 1939 року - 1430, нині село має лише трохи більше чотирьох сотень осіб.
У 1664-1665рр.у Новосілках постали мурований костел Всіх Святих та парафія, проте вже 1705 року вона подається серед тих, що перестали існувати. Увійшла до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах та більше (попри здійснювані від 1783 року зусилля) не відновлювалась. У 1810-1819рр. храм у Новосілках, яким римо-католики перестали послуговуватись, отримали католики візантійського обряду замість дерев'яної церкви, що згоріла.
47861 Остап'є
Перша згадка про Остап'є датується 1560 роком, згадується також у 1581 році. 1870 року тут проживало 176б мешканців, 1880 року - 2188, у тому числі 1065 греко- і 730 римо-католиків, 1921 року - 2706, 1939 року - приблизно 2900, більшість яких була поляками, нині - майже 1800 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Коли їх чисельність перевищила 1200 вірних, 1899 року в Остап'єму їх коштом та завдяки дотації Львівської курії розпочали спорудження філіального мурованого костелу. Будівельними матеріалами забезпечив місцевий власник Вацлав Залеський. Влітку цього ж року заклали наріжний камінь майбутнього храму, а в жовтні вже був готовий його фундамент.
Костели і каплиці України