АНДРУШІВКА. Костел св. Власа єп. мч. (2007 - 2010). Житомирська обл., Бердичівський р-н

13400 Андрушівка,
вул. Леніна, 7,
+380 (4136) 214-16

Андрушівка (стара назва - Андрусівка) вперше згадується 1683 роком. У 1859 році вона стала містечком, 1923 року - районним центром, 1938 року - селищем міського типу, а 1975 року отримала статус міста. Населення - близько 8600 мешканців.

Раніше римсько-католицького храму в Андрушівці не було. На початку 90-х років минулого століття сюди почав доїжджати о. Альберт Галицький з Житомира та Бердичева. Першим настоятелем місцевої парафії став о. Ян Сафінський, котрий 2007 року розпочав будівництво сучасного мурованого костелу. Завершили його спорудження 2010 року, проте облаштування та оснащення святині продовжувалась і далі. 10 лютого 2018 року храм консекрував єпископ Ян Собіло. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

БАКОШ. Костел св. Василя (Ласло, Базилєго), короля (1994 - 1997). Закарпатська обл., Берегівський р-н

90211 Бакош

Село заснували 1927 року чехословацькі легіонери та українські переселенці з гірських районів Закарпаття, яким надавали тут дешеві земельні наділи та худобу. Наприкінці 30-х років чехи покинули Бакош, а на звільнених ними землях (та в їх будинках) оселились угорські солдати з родинами. Нині у селі проживає майже тисяча мешканців, половина з яких вважає рідною угорську мову.

Раніше тут костелу не було. Збудували мурований храм у 1994-1997 роках. 27 червня 1997 року відбулось його освячення.

Цікаво, що цього ж року постала також реформатська церква, 2007 року - греко-католицька, а наступного року - православна.

БІЛОГІР‘Я (Ляхівці). Костел св. Вікентія де Поля / Пресвятої Трійці (1612 - 1660). Хмельницька обл., Шепетівський р-н

30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91

Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.

У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.

БОЛОЗІВ. Костел св. Лаврентія (Вавжиньца) (1840). Львівська обл., Самбірський р-н

82024 Болозів

У 1406 році вперше письмово згадується Болозів, який тоді називався Верхнім Болозовом, щоб відрізнити його від Нижнього Болозова (нині - Нижнє). Наступна згадка - 1449 рік. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало маже вісім сотень мешканців, з них римо-католиками були лише три сотні, нині ж місцеве населення - майже сім сотень осіб. Село належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Болозеві було засновано, ймовірно, у середині XV століття (принаймні, у 1476 та 1478 роках тут вже служив настоятель о. Томаш). У 20-х роках XVII століття татари знищили дерев'яний храм, проте коштом місцевого власника Миколая Даниловича його відбудували. Костел спочатку мав титул свв. Апп. Петра і Павла, але не пізніше 1637 року вже був присвячений св. Лаврентію. Новоспоруджена святиня містила також три нові вівтарі, головний з яких мав образ Успіння Матері Божої, пожертвуваний Даниловичем 1635 року.

ВІКНЯНИ (Білогірка). Колишній костел св. Варфоломія (Бартоломія) (1721 - 1876). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

78021 Вікняни

Вперше у документах село згадується 3 квітня 1441 року. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало понад 1300 мешканців (понад 700 греко- і близько 600 римо-католиків), 1939 року - 1460, нині ж село має приблизно вісім сотень осіб. З радянських часів до 1993 року називалось Білогіркою. Входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Анни у Тлумачі. В середині ХІХст. їх чисельність перевищила чотири сотні осіб, а коли у 70-х роках майже досягла шести сотень, то до Вікнян 1876 року перевезли збудований 1721 року тлумацький дерев'яний костел, який у містечку замінили мурованим. Протягом кількох років його було змонтовано (в дещо зміненому стані), впорядковано та освячено під титулом св. Варфоломія.

ДОБРОСТАНИ (Біла Гора, Вейссенберг). Колишній костел св. Венделіна (1807). Львівська обл., Яворівський р-н

81091 Добростани

Перша згадка про Добростани у документах датується 1389 роком. Ще у радянські часи до складу цього села увійшло інше - Біла Гора або Вейссенберг, яке було засновано 1786 року німецькими переселенцями-католиками в рамках австрійської колонізації Галичини. Нині у Добростанах проживає понад 1200 селян.

Вже 1794 року у Білій Горі заснували парафію як локальну капеланію, а отже там була якась тимчасова святиня. Сучасний мурований костел постав 1807 року. Він мав, зокрема, три вівтарі, з них бічні - св. Йоана Непомуцького та Господа Ісуса, а також дзвіницю. Консекрація храму відбулась аж через 90 років - 1896 року.

ДРОГОБИЧ. Костел cв. Ап. Варфоломія (Бартоломія) (1392 - 144?). Львівська обл., Дрогобицький р-н

82100 Дрогобич,
вул. Данила Галицького, 12,
+380 (3244) 399-75,
www: parafiarzymskokatolickadrohobycz...,
f.b.: 100067161090200

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

У 40-х роках XIV століття місцеві римо-католики отримали дерев'яну церкву Пресвятої Діви Марії у якості костелу (за іншими даними - дерев'яний костел Марії Діви спорудили 1370 року). Причому, ця святиня (пізніше - як філіальний храм) прослужила католикам латинського обряду до 1788 року, коли її перенесли до Новошичів як греко-католицьку церкву.