30650 Базалія
Вперше у документі Базалія згадується 1574 року як містечко Basylea Russiae (Базилія Руська), яке заснував князь Василь (Basyl) Костянтин Острозький. 25 березня 1577 року він надав містечку магдебурзьке право, яке 23 вересня 1578 року підтвердив король Стефан Баторій. У складі Російської імперії Базалія була центром волості, у 1923-1931 та 1935-1959 роках - центром району. 27 липня 1957 року отримала статус селища міського типу. Належить до Хмельницького району, хоча раніше входила до Теофіпольського. Населення - понад півтори тисячі мешканців.
Перший (і дерев'яний) костел збудував та парафію заснував 1586 року засновник містечка, але під час пожежі 1 лютого 1759 року цей храм згорів. На його місці було споруджено тимчасову дерев’яну каплицю св. Роха, яку пізніше замінили мурованою.
59020 Банилів-Підгірний
Село до 1946 року називалося Банила над Серетом або Молдавський Банила (щоб відрізнити від Руського Банила, розташованого північніше), а до 1963 року - Банилів (відоме в джерелах з 1428 року). У 1830 році німецькі колоністи заснували присілок Банилова Августендорф. Населення села - 4 тисячі мешканців.
Римо-католики Банилова та його присілків належали до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Старій Красношорі. У 1881 році у Банилові (вірніше, у його присілку Августендор) було освячено дерев'яний храм. 1904 року тут створили парафіяльну експозитуру, яку обслуговували австрійські оо.-тринітарії. У 1907 році було споруджено муровані костел та монастир для тринітаріїв, а 1908 року храм освятили під титулом св. Мартина. 23 листопада 1911 року заснували самостійну парафію, яка у міжвоєнний період нараховувала понад 3 тисячі вірних.
48424 Бариш,
вул. Місто
Бариш у документах вперше згадується 1439 року, у 1559 році отримав магдебурзьке право. З приходом радянської влади став селом, яке до 19 липня 2020р. належало до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Населення - майже дві з половиною тисячі мешканців.
Приблизно у час отримання Баришем міських прав тут також було збудовано костел і засновано парафію його власником Миколаєм Язловецьким. Проте вона перейшла до протестантів. 1600 року місцевий храм згадується як такий, що повернувся в лоно Церкви, а 1602 року парафію відновили та святиню відремонтували (коштом Язловецьких). Відомо, що 1721 року костел (ймовірно, дерев'яний) мав три вівтарі: головний - Пресвятої Трійці та бічні - Матері Божої і св. Антонія Падуанського.
81551 Бартатів
Вперше це поселення під назвою 'Бартольтова корчма' згадується 1433 року як королівський подарунок Львівській архідієцезії, а 1 жовтня 1442 року за проханням архієпископа Яна Одровонжа село перевели на німецьке (магдебурзьке) право. Бартатів залишався власністю архідієцезії аж до ХХ століття. Нині у селі проживає понад сім сотень мешканців. Входило воно до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.
Місцеві римо-католики, яких у селі у 80-х роках ХІХ століття було майже три сотні (греко-католиків - понад чотири сотні), належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Оброшиному. На початку ХХ століття за фінансової підтримки архієпископа Йосифа Більчевського у Бартатові розпочали спорудження мурованої філіальної каплиці. Будівництвом керував інженер Томаш Кшивородзький. Спорудження святині, в основному, завершилось 1911 року, проте внаслідок браку коштів будівельні та оздоблювальні роботи продовжувались ще довго.
47501 Бережани
Вперше Бережани згадуються 1375 роком, наступні документальні згадки датуються 1445, 1464, 1469, 1474, 1475 і 1483 роками. Магдебурзьке право отримали 1530 року, у 1781 році стали повітовим центром, а з радянських часів до 2020 року були райцетром (нині належать до Тернопільського району). 1695 року у місті проживало 3475 мешканців, 1880 року - 9290, у тому числі 3254 римо- і 2909 греко-католиків, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - близько 13000, з яких 4600 були поляками, а 3100 - українцями, нині - понад 17 тисяч осіб.
Замок та його костел у Бережанах будувались поетапно, а також перебудовувались. Це розпочав ще у другій половині XVIст. Рафал Сенявський, а продовжив його син Миколай після 1529 року, коли за судовим поділом майна померлого ще 1518 року Рафала (між його трьома синами) отримав Бережани. Принаймні, вже 1525 року згадується замкова калиця, яка тоді ще не була кальвіністською, але потім перейшла до протестантів, бо до них належав засновник міста Миколай.
48723 Бережанка
Перша письмова згадка про Бережанку датується 1441 роком. Нині проживає у селі лише трохи більше, ніж півтори сотні мешканців.
Католицька громада латинського обряду села Бережанка чисельністю приблизно в сотню вірних до Другої світової війни належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії Скалі (Подільській).
У 30-х роках ХХ століття у Бережанці було споруджено мурований філіальний костел. Протягом 1947-1993 років закритий храм використовувався як зерносховище та водонапірна башта.
45765 Берестечко
Берестечко, яке виникло як передмістя древнього міста Перемиля, відомого у джерелах з 1 червня 1097 року, згодом стає самостійним поселенням і вперше згадується як село Берестки у грамоті Великого князя Литовського Казимира Ягелончика від 1-го червня 1445 року. 7 липня 1547 року Берестечко отримало магдебурзьке право. Нинішній статус міста - з 1940 року. Населення - менше двох тисяч мешканців.
У 1711–1733 роках на місці старого дерев’яного костелу св. Андрія Апостола оо.-тринітаріїв середини XVII століття було споруджено коштом місцевого власника Томаша Карчевського пізньобароковий мурований храм Пресвятої Трійці, який консекрував єпископ Каспер Цецішовський 1801 року (оснащення храму коштом чергового власника Яна Замойського тривало до 1765 року). Костел мав 8 вівтарів, був оздоблений картинами та фресками художників о.-тринітарія Йозефа Прехтля та Кармароні (Кармоччі).
30200 Білогір'я,
вул. Франка, 28,
+380 (3841) 218-91
Перша згадка про Білогір’я, яке до 1946 року називалось Ляхівці, датується 20.01.1441р. Походження старої назви нез'ясоване (принаймні, це не пов'язано з переселенцями з Мазовії, оскільки вони з'явились у Ляхівцях лише у XVIст.). Місто отримало магдебурзьке право 1583 року. Нині - селище міського типу і районний центр з населенням понад 5200 мешканців.
У 1612-1660 роках було споруджено сучасні муровані костел та монастир оо.-домініканців коштом Павла-Кшиштофа Сенюти, котрий спочатку сповідував православ'я, потім кальвінізм, на початку XVIІст. - католицизм (тоді і запросив домініканців), а 1616 року прийняв аріанство (Ляхівці навіть називали аріанською столицею Волині). 21 липня 1789 року храм консекрував єпископ- помічник Луцький Хризостом Качковський під титулом Пресвятої Трійці, Успіння Пресвятої Богородиці і свв. Петра і Павла.
35210 Боремель
Вперше Боремль (Буремль) згадується 1100 роком, а назва Боремель вживається із XVI століття. 1547 року отримав магдебургське право. У 1781 році містечко відвідав король Станіслав Август. 1796 року Боремель став волосним центром. Нині є селом із населенням близько 1100 мешканців, яке входило до Демидівського району, а відтепер - до Дубенського.
Римо-католики Боремля спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочівці. 1782 року завдяки родині місцевих власників Чацьких було споруджено мурований костел Пресвятої Трійці. Але, принаймні, у першій третині наступного, XIXст. боремельський храм вже був філією парафії Преображення Господнього у Лисині і став відомим своєю іконою із зображенням Ісуса Христа і тридцяти трьох хрестів пензля художника італійської школи, вивезеною із Італії під час Італійської компанії французьких військ наприкінці XVIIIст. Цей образ нібито Наполеон І Бонапарт подарував за бойові заслуги польському генералу Вікентію Шептицькому, котрий, одружившись на княгині Констанції Чацькій, пожертвував його костелу у Боремлі.
48702 Борщів,
вул. Довбуша, 1,
+380 (3541) 226-38
Борщів засновано у давньоруські часи, оскільки уперше він згадується 1456 роком вже як місто, а на його околицях знайдено давньоруське городище і могильник, а на старому кладовищі - хрест з написом '1330 рік'. 1629 року отримав магдебурзьке право, з 1867 року - повітовий осередок, а з радянських часів є районним цетром. Населення - понад 11 тисяч мешканців.
У 1663 році у Борщові було засновано парафію коштом М. Дудінського. 1763 року спорудили мурований костел замість знищених татарами і турками дерев'яних (вежу святині перебудували з оборонної вежі замку XVII століття). 1871 року храм було освячено під титулом Пресвятої Трійці. Перед І світовою війною чиесльність парафії, до якої входили навколишні села, перевищувала п'ять тисяч вірних.