823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

У 1934 році у Мражниці було збудовано і освячено мурований філіальний костел, який за проектом архітектора Яна Семковича на подарованій родиною Ліденбаумів земельній ділянці споруджували з 20-х років. У 1939-1990 роках святиня перебувала закритою, а 20 серпня 1991 року стала православною церквою Покрови Пресвятої Богородиці Московського патріархату (костел було частково перебудовано).

28002 Хмельницький,
проспект Миру, 55,
+380 (382) 78-94-43,
www: christ-king.km.ua,
f.b.: hrysta.caria

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

За документами, у цьому нинішньому мікрорайоні Хмельницького існував костел у XVII столітті, який знищили турки. У 1710-1714 роках на місці знищеного храму завдяки Бартоломію Рибницькому збудували новий дерев'яний під титулом св. Анни.

76000 Івано-Франківськ,
вул. Вовчинецька, 92,
+380 (34) 275-63-90,
www: rkc.if.ua,
f.b.: 1245613598843528

Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.

В Станіславові у 20-х роках ХХст. вже існували костели св. Йосифа, єзуїтський Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Алоізія Гонзаги, гімназійний 'Ave Maria', а також парафіяльний Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (колишня колегіата). Саме до цієї парафії належали римо-католики села Княгинин-Гірки, яке 1924 року приєднали до Станіславова. Ще 1922 року тут постав комітет за участю вікарія о. Людвика Пецяка, який спочатку мав на меті відбудову знищеного війною домініканського дитячого закладу та будівництво каплиці.

02147 Київ,
Лохвицька, 46,
+380 (44) 544-78-59,
www: christking.com.ua

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Парафію було засновано 8 лютого 1996 року, душпастирство тут здійснювали оо.-паллотини. Протягом двох років богослужіння відбувалось у квартирах, там же проводились душпастирські заняття.

32370 Колибаївка,
вул. Костельна, 1

Село згадується в документах першої половини XV століття як Колибаїв або Колибів ґрунт. У 1589 році його отримав Ян Бенгер, і назва поселення змінилась на Янчинці. На початку XVIIст. повернулась стара назва Колибаїв, а з 1679 року село знову називається Янчинці, а Колибаївкою стало, ймовірно, у радянські часи. Більшість мешканців мала польське етнічне походження. Нині проживає тут понад 1700 селян.

Ще перед І світовою війною тут розпочали будівництво свого костелу, проте не встигли його завершити. Наприкінці 1992 року була виділена земельна ділянка під будівництво храму, а його спорудження розпочалось весною наступного, 1993 року і проводилось завдяки зусиллям о. Романа Тварого із Кам'янця-Подільського.

79028 Львів,
вул. Хлібна, 2a,
f.b.: 61553126561722

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

У XVIст. львівські родини Шимоновичів та Бернатовичів заклали в цих околицях свої пасіки, які з часом були забудовані садибами львівських передміщан, що займалися переважно городництвом і бджільництвом. У 1957-1960рр. цю територію забудували малоповерховими будинками за типовими проектами, а в 1960-1980-х роках - багатоповерховими стандартними будинками.

1 листопада 2017 року черниці із згромадження Сестер Альбертинок повернулись до Львова, щоб після сторічної перерви знову служити тут бідним, знедоленим і хворим людям в дусі свого засновника св. бр. Альберта Хмельовського, а 4 листопада 2019 року розпочали на Пасіках будівництво притулку для бездомних жінок і матерів із дітьми.

79491 Львів-Брюховичі,
вул. Отця Іздрика, 6

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Король Владислав ІІІ 21 липня 1444 року дозволив Львову заснувати Брюховичі й розмістити там колоністів - втікачів від татарських набігів, що підтвердив король Олександр Ягеллончик у 1503 році. 1940 року Брюховичі отримали статус селища міського типу, а в 1939-1942 та 1944-1957 роках були центром району. Нині є частиною Львова з населенням понад 6300 мешканців. Раніше мешканці Брюхович належали спочатку до кафедральної парафії, від 1765 року - до парафії Матері Божої Сніжної, а зі середини XIXст. - до парафії у Рясній.

У 1867 році у Брюховичах постала перша дерев'яна каплиця, а в 1893-1899 роках - друга дерев'яна каплиця. 1904 року організували комітет будівництва костелу, який до Ісв. війни встиг збудувати лише парафіяльний будинок. 1 вересня 1918 року було створено парафіяльну експозитуру, яка стала самостійною парафією 1923 року. Виділили земельну ділянку під костел та оголосили конкурс на проект його будівництва, в якому переміг львівський архітектор Мар'ян Нікодемович.

77121 Слобода

Поселення Стасьова Воля (так до 1956 року називалось село Слобода) вважається заснованим 1713 року. Нині тут проживає менше півтисячі мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть становила від однієї до двох сотень, належали до парафії Пресвятої Трійці у Бурштині. Після Першої світової війни у селі збудували філіальну муровану каплицю.

Після 1945 року радянська влада використовувала її як колгоспний склад. Після повернення святині 1993 року католики латинського обряду нею послуговуються як костелом Христа Царя, яким і сьогодні опікуються дієцезіальні священники із Бурштина.

80735 Словіта

Перша письмова згадка про Словіту датується 1442 роком, є також згадка у документах 1472 і 1485 років. 1870 року село мало 1174 мешканців, 1180 року - 1440, з яких 255 були римо-католиками, 1921 року - 1990, у тому числі 1395 українців і 497 поляків, 1931 року - 2063, а нині - понад дев'ять сотень осіб. Входило до Золочівського району, а від 2020 року - до Львівського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Святого Духа у Глинянах. 1903 року, коли їх чисельність (разом із вірянами присілка Вікторівка) майже досягла чотирьох сотень, у Словіті коштом її власника Владислава Завідовського-Вейсмана було збудовано філіальну невелику (на 200 осіб) муровану каплицю, в якій двічі на місяць глинянські душпастирі проводили богослужіння.

12700 Звягель,
вул. Челюскінців, 1,
f.b.: KhrystaTsariaNV, 249601402426516

Місто 1256 року вперше згадується як Возвягель у Галицько-Волинському літописі, роком пізніше через непокору його жителів було спалене дружиною князя Данила Галицького, а нове поселення на лівому березі Случі з першої половини XVст. відоме як Звягель. Його основою стала фортеця, побудована у 1507-1595 роках. 16 травня 1796 року отримало назву Новограда-Волинського, яку 16 листопада 2022 року замінили старою (Звягель). У 1838р. мало 6127 мешканців, 1865р. - 7514, у 80-х роках - понад 9000, 1900р. - 15304, 1915р. - 22809, 1922р. - 12858, 1939р. - понад 23 тисячі, а нині - понад 55 тисяч осіб. Було садибою повіту, нині є райцентром.

Попередні костели у Звягелі, один з яких датується першою третиною XVII століття, а інший - 1726 роком, були знищені нападниками та пожежею. Мурований храм Воздвиження Хреста Господнього, збудований у 1753-1766 роках, радянська влада спочатку закрила, а 23 червня 1935 року підірвала.