89444 Холмець,
вул. Петефі Шандора, 25

Поселення Холмець (Холмці, Helmech, Putka-Helmecz, Korláthelmec) відоме у документах з 1298 року. Нині проживає тут близько 9 сотень селян.

Вважається, що станом на 1286 рік у Холмці вже був костел, який мав титул Всіх Святих. Проте його перейняли протестанти, які наприкінці XVIII - на початку XIX століть його знесли, спорудивши собі новий храм. Нова римсько- католицька святиня постала, ймовірно, з відродженням парафії на початку 40-х років XIX століття. Проте цей костел 1960 року закрила радянська влада, а 1986 року його було розібрано. Новий храм збудували у 1989-1994 роках на фундаменті старого костелу завдяки фінансовій допомозі уродженця Холмця Яноша Матьі, котрий проживає в США.

90352 Фанчиково,
вул. Головна, 11

Фанчиково існувало вже у 1271 році. Село, в якому проживає понад 5 тисяч переважно україномовних мешканців має чотири церкви - римсько-католицьку, греко-католицьку, реформатську та православну.

У XIV столітті у Фанчиковому було засновано парафію. Ймовірно, що тоді ж (або навіть раніше) спорудили сучасний мурований костел. Проте за часів реформації парафія припинила своє існування. А своїм відродженням у 1756 році вона може завдячувати о. Яношу Комарові. Якийсь час філією місцевої парафії була навіть спільнота вірян Виноградова.

45700 Горохів,
вул. Богдана Хмельницького, 2,
www: parafiahorochow.wixsite.com/ukra...,
f.b.: RomeCatcholicHorokhiv

Вперше Горохів зустрічається у документах 1450 роком (інколи поселенню помилково приписують літописну згадку 1240 року). У 1571 році Горохів вже іменувався містечком. 26 липня 1600 року власник міста надав йому магдебурзьке право, що було підтвержено грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази 10 березня 1601 року. Проте за клопотанням чергового власника у 1870р. місто втратило самоуправління. У 1921-1939рр. Горохів був центром повіту, у радянські часи став районним центром, в якому нині проживає понад 9100 мешканців.

Горохівський костел Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Святого Хреста фізично проіснував десь до 60-х років минулого століття. А потім його, за різними джерелами, радянська влада або знищила повністю, або лише частково, перебудувавши для іншого призначення. 1973 року було ліквідоване також місцеве римсько-католицьке кладовище. Невелика громада римо-католиків міста збирається у приміщенні спортивної школи, орендованому Товариством польської культури ім. Е. Фелінської. У грудні 2015 року горохівський настоятель та священик УПЦ КП освятили пам’ятний знак на місці ліквідованого кладовища.

12110 Іршанськ,
вул. Гулія, 26

Іршанськ утворений 5 серпня 1960 року на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 як робітниче поселення, яке 1963 року отримало статус селища міського типу. 1970 року тут проживало три з половиною тисячі мешувнців, нині ж нараховує понад 6600 мешканців. Входило до Хорошівського району, а від 2020 року є частиною Коростенського.

Зрозуміло, що раніше в Іршанську не було римсько-католицької святині, але з часом утворилась спільнота католиків латинського обряду. За інформацією з ЄДРПОУ, місцева релігійна громада (парафія) Дитини Ісуса Римсько-Католицької Церкви формально була заснована 28 березня 1995 року. Проте фактично її організував у листопаді 1996 року о. Ришард Шміст, священник Тарновської дієцезії у Польщі, який тоді служив в парафії Матері Божої Скорботної у Новій Боровій.

31244 Канівка,
вул. Центральна, 4

В документах Канівка згадується від 1782 року. На початку 80-х років ХІХ століття мала майже сім сотень мешканців, 1904 року - 783, нині ж тут проживає лише трохи більше двох сотень осіб. Село входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду Канівки належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Тарноруді та, можливо, мали у селі філіальну каплицю, хоча жодний із схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії добільшовицького періоду це не підтверджує. Вважається, що цей храм був знищений радянською владою.

89626 Ключарки,
вул. Головна, 38,
+380 (3131) 682-14,
f.b.: Klucharky

Село вважається засновани в середині XIV чи навіть в ХІ століттях, проте перша згадка про Ключарки (Klucsarka) в історичних документах відноситься до 1773 року. У селі проживає понад дві з половиною тисячі людей.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек OFM консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого костелу. 2001 року тут було засновано парафію. 7 жовтня 2018 року на території храму було освячено Тау-хрест із скульптурою св. Франциска.

57412 Красне

Німецька колонія у Красному була заснована 1870 року на місці вже існуючого села Красна. Тут проживало 305 мешканців 1889 року та 482 у 1903 році. У 1944 році жителів Красного німецького етнічного походження було депортовано. Нині кількість мешканців становить майже 1200.

Принаймні, станом на 1886 рік римо-католики села вже користувались молитовним будинком, а свій мурований костел (в якості філіального храму парафії св. Георгія мч. у Блюменфельді) тут було споруджено коштом місцевих вірян 1908 року. 30 травня 1910 року його освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер (ймовірно, під титулом Вознесіння Христа, оскільки це сталось в октаву Вознесіння Господнього).

79008 Львів,
вул. Пекарська, 59

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

W 1880 roku w wyremontowanym dawnym klasztorze sióstr franciszkanek przy ulicy Piekarskiej, 45 (obecnie-57) został założony klasztor księży zmartwychwstańców; tam też urządzono kaplicę. W latach 1881-1882 zmartwychwstańcy zbudowali dom internatu dla chłopców Rusinów (Ukraińców). W latach 1886-1887 zbudowano nowe skrzydło klasztoru. Potem dobudowano piętro w starej części oraz rozbudowano budynek internatu.

32421 Рудка

Село вперше у документах згадується як Рудище 1592 року, а через 7 років - під сучасною назвою Рудка. Нині його населяє понад 800 осіб.

Відомо, що 1897 року тут проживало 578 римо-католиків із 1488 мешканців, а 1901 року - 390 (із 1116), проте своєї святині вони не мали. Невеличкий мурований костел було споруджено у 1995-1999 роках завдяки зусиллям та коштам місцевих парафіян під керівництвом о. Альбіна Собєха СР. Ним послуговуються також римо-католики із Лисогірки.

460?? Тернопіль,
вул. Микулинецька

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

У 1861-1865 роках з ініціативи монастирського фуртіана о.-єзуїта Каетана Маркевича у Тернополі на закладеному ще 1840 року Микулинецькому цвинтарі було споруджено неоготичну муровану каплицю, яка спочатку мала стати єзуїтською усипальницею, проте майже відразу ж була передана місцевій парафії Матері Божої Неустанної Допомоги. Її спроектував та збудував тернопільський інженер Ян Закревський, якому належить також проект костелу Різдва св. Йоана Хрестителя в Галущинцях.