56100 Баштанка,
вул. Миколаївська, 2
+380 (51) 582-51-29

Заснували Баштанку на початку XIX століття переселенці із Полтавщини та Чернігівщини, і називалась вона до 1928 року Полтавкою. Статус міста отримала 1987 року, є районним центром з населенням понад 12 тисяч мешканців.

Із 1997 року сюди стали приїжджати оо.- христосівці із парафії в. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Миколаєві, богослужіння проводили у приватному будинку. Протягом кількох років вони згуртували тут спільноту вірян та допомогли зареєструвати місцеву парафію. Завдяки фінансовій допомозі тодішнього єпископа- помічника Кам'янець-Подільського Леона Дубравського OFM у Баштанці було придбано будинок на околиці міста, в якому і облаштували каплицю.

32040 Борщівка

Борщівка вперше у документах згадується 1 березня (10 березня за новим стилем) 1440 року. Чисельність місцевого населення нині лише трохи перевищує сім сотень.

Раніше тут не було своєї святині. У 1991 році завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса з Городка у Борщівці було розпочато спорудження власного мурованого костелу. Будівництво цього храму завершили 1993 року. Костел освятив 1996 року тодішній ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Ян Ольшанський MIC.

Близько двох сотень вірян Борщівки, а також Радковиці і Турчинців, обслуговують дієцезіальні священники із городоцької парафії св. Йосифа на Мархлівці.

34400 Вараш,
Курчатова 13,
f.b.: varashkostel

У зв'язку із будівництвом Рівненської атомної електростанції 1973 року на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1776 року, було засноване поселення та назване Кузнєцовськ. У 1984 році воно отримало статус міста обласного значення. 19 травня 2016 року було перейменоване на Вараш. Проживає тут близько 40 тисяч мешканців.

Ще у 90-х роках минулого століття в одній із квартир багатоповерхового будинку було облаштовано каплицю, в якій оо.-паллотинами відправлялась Служба Божа кожної неділі.

31153 Вербородинці

Вербородинці, які раніше називались також Верхніми Бродами, Верхобродинцями, Вербородичами, вважаються заснованими приблизно 1500 року. На початку ХХ століття у селі проживало близько 590 мешканців, нині - лише три з половиною сотні осіб. Село входило до Старокостянтинівського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Католики латинського обряду Вербородинців раніше належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Старокостянтинові, але свого храму не мали.

23432 Вищеольчедаїв

Ольчедаїв (Алчедаєв, Галчедаєв), який, принаймні, від XVIIIст. називається Ольчедаєвом Вищим на відміну від молодшого Ольчедаєва Нижчого, документально відомий з 1431 року, є також згадки у 1452, 1464 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 1320 мешканців, 1893 року - вже 2357, 1905 року - 2687, нині - понад 2200 осіб. Село входило до Мурованокуриловецького району, а від 2020 року є частиною Могилів-Подільського.

Католики латинського обряду Ольчедаєва Нижчого раніше належали до яришівської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії, а достовірну інформацію щодо приналежності римо-католиків Ольчедаєва Вищого до цієї чи іншої парафії встановити не вдалось. Відомо лише, що вони не мали своєї святині.

21000 Вінниця,
вул. Москаленка, 46,
+380 (432) 27-40-86,
f.b.: 1969426503272157

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

Завдяки зусиллям о. Владислава Халуп'яка у пристосованій капличці нового вінницького мікрорайона Тяжилів взимку 1994 року було звершене перше богослужіння та цього ж року зареєстрована парафія. Під керівництвом о. Казимира Дудека 1996 року розпочали будівництво мурованого костелу, наріжний камінь якого освятив у вересні єпископ Генрик Томасік із Польщі.

23531 Довжок

Село Довжок (Должок) розташоване на півдні більш відомого села Мурафи. 1893 року мало 1071 мешканців, 1905 року - 1276, а нині тут проживає менше восьми сотень осіб. Входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі та, не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел. І лише наприкінці 90-х років ХХ століття вони отримали свій храм.

10006 Житомир,
вул. Дібровна, 41,
+380 (412) 24-39-69,
www: pallotti.org.ua,
f.b.: misericordia.zhytomyr

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році Житомир став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. Нині є обласним центром з населенням майже 265 тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел Діви Марії знищили татари ще у XV столітті.

Перший житомирський паллотин о. Олександр Мілевський у 1988 році (за рік до першої консекрації у Римі) придбав будинок у районі Мальованка, який згодом (при його добудові) став центром паллотинського життя у Житомирі. Завдяки зусиллям парафіянина Антона Свідерського 28 березня 1995р. тут було зареєстровано парафію під титулом Божого Милосердя. 6 травня 1997 року єпископ Ян Пурвінський освятив новозбудовану каплицю у монастирі отців-паллотинів на Мальованці.

81355 Золотковичі

Село Золотковичі у джерелах вперше датується 1408 роком. Проживає тут нині понад півтисячі мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Боєвичах, яку 1542 року перенесли до Гусакова.

До ІІ світової війни, коли кількість католиків латинського обряду сягнула шести сотень, у Золотковичах розпочали будівництво мурованої філіальної каплиці, яке завершити так і не встигли. У 1989 році недобудовану каплицю впорядкували та освятили як костел Божого Милосердя.

45200 Ківерці,
вул. Бойка, 6,
+380 (3365) 323-42

У 1870-1873 роках між містами Рівне і Ковель прокладали залізничну колію, а за 7 км від села Ківерці (тепер Прилуцьке) спорудили станцію з однойменною назвою. Статус міста Ківерці отримали 1951 року. Населення - понад 14 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Луцьку. Лише 1923 року у Ківерцях заснували парафію (тут була невеличка дерев'яна каплиця). У 1929-1933 роках коштом парафіян та завдяки зусиллям останнього передвоєнного пароха о. Тадеуша Бончковського було споруджено сучасний мурований костел, який консекрував єпископ Адольф Шельонжек. У 1946-1991 роках приміщення храму використовувалось у господарських потребах, а згодом його почали перебудувули на спортивний зал. 1991 року основну частину колишнього костелу передали православній громаді Київського патріархату.