56100 Баштанка,
вул. Миколаївська, 2
+380 (51) 582-51-29

Заснували Баштанку на початку XIX століття переселенці із Полтавщини та Чернігівщини, і називалась вона до 1928 року Полтавкою. Статус міста отримала 1987 року, є районним центром з населенням понад 12 тисяч мешканців.

Із 1997 року сюди стали приїжджати оо.- христосівці із парафії в. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Миколаєві, богослужіння проводили у приватному будинку. Протягом кількох років вони згуртували тут спільноту вірян та допомогли зареєструвати місцеву парафію. Завдяки фінансовій допомозі тодішнього єпископа- помічника Кам'янець-Подільського Леона Дубравського OFM у Баштанці було придбано будинок на околиці міста, в якому і облаштували каплицю.

32040 Борщівка

Борщівка вперше у документах згадується 1 березня (10 березня за новим стилем) 1440 року. Чисельність місцевого населення нині лише трохи перевищує сім сотень.

Раніше тут не було своєї святині. У 1991 році завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса з Городка у Борщівці було розпочато спорудження власного мурованого костелу. Будівництво цього храму завершили 1993 року. Костел освятив 1996 року тодішній ординарій Кам'янець-Подільський єпископ Ян Ольшанський MIC.

Близько двох сотень вірян Борщівки, а також Радковиці і Турчинців, обслуговують дієцезіальні священники із городоцької парафії св. Йосифа на Мархлівці.

61047 Харків,
вул. Плиткова, 23/26

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Заснований у середині XVIIст. Рогань, частину якого нині займає промисловий та спальний район Харкова, вперше письмово згадується 1736 роком, а його забудова почалась на початку 80-х років минулого століття.

3 березня 1996 року група черниць та парафіян на чолі із священниками храму Успіння Пресвятої Діви Марії виїхала у цей мікрорайон, щоб молитися про створення тут нової парафії. 23 жовтня 2001 року парафію відвідав тодішній Апостольский нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович. 1 червня 2008 року єпископ Мар'ян Бучек освятив Хрест на місті майбутньої каплиці.

13374 Хажин,
вул. Двірська, 24

Село Хажин документально відоме від 1611 року. 1864 року тут проживало 518 мешканців, 1900 року - 872, 1926 року - 1328, у тому числі 483 поляків, нині воно має понад тисячу осіб.

Католики латинського обряду Хажина належали до парафії св. Яна Непомуцького у Махнівці. У 1804 році місцевий поміщик Людвик Мазаракі, який придбав маєтність наприкінці XVIII століття, збудував тут муровану каплицю. У схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії вона згадується від 1852 року (у складі махнівської парафії).

23531 Довжок

Село Довжок (Должок) розташоване на півдні більш відомого села Мурафи. 1893 року мало 1071 мешканців, 1905 року - 1276, а нині тут проживає менше восьми сотень осіб. Входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі та, не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел. І лише наприкінці 90-х років ХХ століття вони отримали свій храм.

23522 Федорівка,
вул. Соборна, 83

Федорівка існувала, принаймні, від початку XVIII століття (спроби віднести її заснування аж до XVст. недостатньо обгрунтовані). 1893 року тут проживало 799 мешканців, 1905 року - 876, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Швидше за все, католики латинського обряду Федорівки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І раніше вони свого храму не мали.

45200 Ківерці,
вул. Бойка, 6,
+380 (3365) 323-42

W latach 1870-1873 między miastami Równe i Kowel budowano kolej, 7 km od wsi Kiwerce (obecnie Przyłuckie) zbudowano stację z taką samą nazwą. Miastem Kiwerce zostały w 1951 roku. Населення - понад 14 тисяч мешканців.

Miejscowi katolicy należeli do parafii w Łucku. Dopiero w 1923r. w Kiwercach została założona parafia (była tu niewielka drewniana kaplica). W latach 1929-1933 kosztem parafian i dzięki wysiłkom ostatniego przedwojennego proboszcza ks. Tadeusza Bonczkowskiego zbudowano współczesny murowany kościół, konsekrowany przez biskupa Adolfa Szelążka. W latach 1946-1991 pomieszczenia kościoła były wykorzystywane w celach gospodarczych, z czasem zaczęto przebudowę kościoła na salę gimnastyczną. W 1991 roku część kościoła przekazano wspólnocie prawosławnej Kijowskiego patriarchatu.

59022 Красноїльськ

Поселення вперше згадано в документі 1431 року, є також згадки у 1613 році його верхньої половини, що пізніше стала Красною Путною, та 1696 року його нижньої половини. Останню з часом назвали Красною Ільською за прізвищем Олександра Їльського, який її придбав. Красноїльськ як селище (міського типу) виник 1968 року, коли об'єднали ці два сусідні села. Нині у селищі проживає понад десять тисяч мешканців, входило до Сторожинецького району, а від 2020 року - до Чернівецького.

Католики латинського обряду Красної Ільської і Красної Путної належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі (Красній, Старій Гуті, Альтгуті). Вперше назви цих сіл подаються у схематизмах Львівської архідієцезії наприкінці 60--х - на початку 70-х років (тоді там проживало понад дві з половиною сотні вірян). На початку ХХ століття їх чисельність збільшилась до понад чотирьох сотень, а перед І світовою війною становила лише дві сотні.

79008 Львів,
пл. Катедральна, 1,
+380 (32) 272-56-82, 235-89–78,
www: lwowskabazylika.org.ua,
f.b.: 134360883320534

Від середини I тисячоліття тут були поселення білих хорватів та одне з найбільших їх святилищ. Їх держава охоплювала нинішні чеські, угорські, словацькі та південно-польські землі від Баварії на Заході та українські терени аж по Збруч на Сході. Проте наприкінці Xст., після її занепаду східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів як уділ для свого сина Лева (перша згадка про місто у документах датується 1256 роком). У 1272р. король Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право. У 1434р., після скасування автономії Галичини як Королівства Руського утворено Руське воєводство з центром у Львові, а 1772 року Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії як столиця коронної провінції - Королівства Галичини і Володомирії. 1918 року, після приєднання Галичини до Польщі Львів став центром воєводства, а 1939 року, коли Галичина увійшли до складу УРСР, - центром області.

Християнство на біло-хорватські землі прийшло ще у 60-70-х роках IXст., а в документі 973 року вони вказані у межах Празької дієцезії латинського обряду. Перші католицькі храми (св. Йоана Хрестителя та Матері Божої Сніжної) у Львові споруджено ще у XIIIст. У 1412-1414рр. столиця Галицької архідієцезії латинського обряду, заснованої 1375 року, була перенесена до Львова.

Львівський кафедральний собор споруджено у готичному стилі у 1368-1480 роках. Частину катедри, зведену за проектом М. Нічки та завдяки зусиллям Галицько-Львівського архієпископа Я. Стрепи освятив 21 квітня 1405 року єпископ Матей з Перемишля. У 1481 році частково збудований храм консекрував Львівський архієпископ Я. Стшелецький, а його спорудження продовжувалось і далі. У 1760-1776 роках за архієпископа В. Сераковського катедру, яка тоді перебувала у поганому стані, відремонтували та перебудували у стилі бароко (архітектор П. Полейовський). 12 травня 1776 року храм став санктуарієм Матері Божої Милосердної, а 1948 року - санктуарієм Божого Милосердя. 1910 року катедра отримала статус малої базиліки. У першому десятилітті XX століття тут служив вікарієм майбутній єпископ о. Францішек Лісовський.

79069 Львів,
вул. Брюховицька, 119А,
+380 (32) 293-56-02,
f.b.: 410553375962439

Pod koniec Xw. po upadku państwa Białych Chorwatów wschodnia część tych ziem została dołączona do Rusi Kijowskiej. Niebawem Biali Chorwaci odnowili swoje państwo zmieniając swoją narodowość na Rusinów. W I połowie XIII wieku król Daniel założył Lwów, a w 1272 roku stolica księstwa Halicko-Wołyńskiego została przeniesiona z Chełmu do Lwowa. Po dołączeniu tych ziem w 1349 roku do Polski, Lwów w 1356 roku otrzymał od króla Kazimierza Prawo Magdeburskie. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Колишня Рясна Польська (Ляцька) заснована 1433 року переселенцями з Польщі поруч з Рясною Руською, яка вперше у документах згадується 1430 роком. З 30-х років XV століття до ХХ століття Рясна була власністю Львівської архідієцезії. Нині є частиною Львова. Населення - близько 30 тисяч мешканців.