30511 Понінка,
вул. Ватутіна, 19б,
+380 (3843) 716-14

Поселення Понінка вважається заснованим 1740 року, а 1938 року отримало статус селища міського типу. Нині у ньому проживає понад сім тисяч мешканців.

У 1992 році у Понінці було зареєстровано римсько-католицьку громаду, яка у період з 1992 - 1994 років спорудила мурований костел завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM. Єпископ Ян Ольшанський MIC консекрував храм. 10 травня 2014 року за участю єпископа Леона Дубравського OFM на теренах села було встановлено скульптуру Матері Божої Фатімської.

23536 Рахни-Лісові,
вул. Паркова, 59

Першу згадку про Рахни(-Лісові) містить документ від 9 квітня 1626 року, який засвідчує знищення села татарами, тобто існувало воно ще раніше (вважається заснованим 1607 року). У 1639 та 1654 роках Рахни згадуються як містечко. 1893 року тут проживало 2071 мешканців, 1901 року - 2512, 1905 року - 2714, 1926 року - 3738. У 1918-1923рр. Рахни Лісові були волосним центром. Нині село має близько 5 тисяч осіб, до 2020 року входило до Шаргородського району.

Католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія у Красному. У 189?-х - 190?-х роках їх було майже півсотні, і свої святині вони не мали. Споруджена у другій половині 90-х років ХІХст. за проектом відомого архітектора Владислава Городецького палацова каплиця православної родини місцевих власників Балашових, яку інколи вважають католицькою, була православною (нині перебуває у частково зруйнованому стані).

33001 Рівне,
вул. Соборна, 213,
+380 (3622) 573-72,
f.b.: groups/rivne.katolyky

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Cпоруджений 1549 року перший дерев'яний храм св. Михаїла у Рівному замінили наступними дерев'яними у другій половині першого десятиліття XVIIст. та 1642 року. Мурований костел Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла постав у 1774-1813рр., але вже з кінця 40-х років ХІХст. через його поганий технічний стан богослужіння відбувались у цвинтарній каплиці Опіки св. Йосифа аж до освячення 1900 року новозбудованого храму Різдва Пресвятої Діви Марії і cв. Антонія Падуанського.

66400 Роздільна,
вул. Європейська, 21,
f.b.: misericordia.rozdilna

Роздільна своїм заснуванням завдячує будівництву першої в Україні залізниці Одеса-Балта у 1863-1865 роках. Одна із її станцій отримала назву Роздільна, оскільки від неї відходило дві лінії - на Паркани і Бірзулу. Офіційною датою заснування вважають 22 вересня 1863 року. У 1897р. тут проживало 613 мешканців, 1906 року - 1174, 1916 року - 1714, нині - понад 17 тисяч осіб. У 1930р. Янівський район перейменували Роздільнянський, його центр перенесли до Роздільної. Статус міста отримала 1957 року.

До більшовицького перевороту місцеві католики латинського обряду, чисельність яких 1897 року становила 10 відсотків від всього населення (62 вірних), належали до філії у Понятівці парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Страсбурзі (нині - Кучурган) в складі Тираспольської дієцезії (після 1903 рок ця філія стала парафією св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії). Своєї святині вони не мали.

08131 Софіївська Борщагівка,
вул. Микольсько-Борщагівська, 31,
+380 (44) 405-20-52

Село Борщагівка засноване у 1497 році, а з XVI століття відоме як володіння Софійського монастиря (тому і назва така). Правда, у XVII–XVIII століттях згадувалось також як Мильківщина та Праведницька земля. Нині проживає у ньому понад шість з половиною тисяч мешканців.

У свято свв. Кирила та Мефодія, 14 лютого 1991 року сестри з Краківського та Люблінського монастирів ордену Сестер Матері Божої з Гори Кармель (кармеліток босих) вперше ступили на українську землю та оселились у невеличкій і на той час єдиній на весь Київ капличці по вулиці Шепетівській на Святошино, яка звільнилась після переведення парафії у повернений костел св. Олександра. Проте каплицю не вдалося пристосувати до вимог кармелітського способу життя, оскільки з приїздом отців-кармелітів тут знову утворилась парафіяльна спільнота.

80451 Стрептів

Село Стрептів вперше у документах згадується 1463 роком. Нині проживає тут трохи більше тисячі мешканців.

Місцева католицька громада латинського обряду до ІІ світової війни належала до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Великосілках (Великому Желехові). 1894 року у Стрептові було споруджено та освячено муровану філіальну каплицю коштом власника села Яна Пайгерта. Стрептів відомий чудотворним образом Розіп'ятого Ісуса, який пізніше перенесли до костелу Святого Хреста у Новому Милятині. Копія цієї ікони нині вшановується в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій, внаслідок чого цей храм отримав статус санктуарію.

23320 Сутиски,
вул. Перемоги, 6

Поселення Сутиски відоме у письмових джерелах із другої половини XVI століття. Статус селища міського типу отримало 1972 року. Проживає тут нині майже шість тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики свого храму раніше не мали, а доїжджали на богослужіння до Вінниці чи Жмеринки, а пізніше - до Тиврова та Гнівані. 30 липня 1996 року було зареєстровано громаду вірян, а в серпні наступного року розпочалось будівництво власного мурованого костелу поруч із цвинтарем. Здійснювали його майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI та о. Павло Томис OMI.

46011 Тернопіль,
вул. Бандери, 57,
+380 (352) 26-04-50,
f.b.: 61555900632868

Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.

У Тернополі парафія та перший костел постали не пізніше 1550 року, наступний храм почали будувати у 60-х - 70-х роках цього ж століття, проте тоді не завершили. Закінчили спорудження цієї чи іншої мурованої святині під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1623 року, з другої половини XVIIст. додалась присвята ще й св. Йоану Хрестителю. Після турецького нападу 1675 року костел ще 1690 року стояв зруйнованим, але вже 1697 року його відремонтували. Втім, навіть 1740 року храму бракувало склепіння над навою, а склепіння в пресбітерії та дві стіни взялись тріщинами. Його так і не змогли відремонтувати, тому 1784 року австрійський уряд наказав його демонтувати. Від цього часу понад століття тернопільська парафія послуговувалась домініканським костелом св. Вікентія Ферерра.

23522 Федорівка,
вул. Соборна, 83

Федорівка існувала, принаймні, від початку XVIII століття (спроби віднести її заснування аж до XVст. недостатньо обгрунтовані). 1893 року тут проживало 799 мешканців, 1905 року - 876, нині - понад сім сотень осіб. Село входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Швидше за все, католики латинського обряду Федорівки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І раніше вони свого храму не мали.

13374 Хажин,
вул. Двірська, 24

Село Хажин документально відоме від 1611 року. 1864 року тут проживало 518 мешканців, 1900 року - 872, 1926 року - 1328, у тому числі 483 поляків, нині воно має понад тисячу осіб.

Католики латинського обряду Хажина належали до парафії св. Яна Непомуцького у Махнівці. У 1804 році місцевий поміщик Людвик Мазаракі, який придбав маєтність наприкінці XVIII століття, збудував тут муровану каплицю. У схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії вона згадується від 1852 року (у складі махнівської парафії).