32155 Косогірка

Поселення Косогірка відоме, принаймні, від початку XVIII століття як містечко Франпіль (помилково - Фрампіль). Зараз тут проживає півтисячі мешканців.

В дорадянський період місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Сказинцях (нині - Ясенівка). На початку 2000-х років в селі у звичайному будинку облаштували свою каплицю, першу Святу Месу в якій відправив 20 жовтня 2002 року о. Мирослав Станчук із парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Ярмолинцях. Косогірку продовжують обслуговувати дієцезіальні священники з Ярмолинців.

2460? Крижопіль

Поселення Крижопіль разом із залізничною станцією виникло під час будівництвом залізниці Київ-Одеса у 1866-1870 роках та отримало назву від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Є районним центром з 1923 року та селищем міського типу з 1938 року, в якому нині проживає понад 8600 мешканців.

Раніше римсько-католицького храму тут не було. Після падіння комуністичного режиму місцевих католиків латинського обряду обслуговували францисканці (орден Братів Менших) з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городківці. 2004 року тодішній настоятель цієї парафії бр. Йоан Дуклян Павлюк OFM розпочав будівництво мурованого костелу у Крижополі.

57121 Кринички

Поселення засноване наприкінці XVIIIст., називалось Колодязі. В середині 50-х років ХІХст. відоме як Софіїївка із населенням близько семи десятків осіб. У 1870-1873рр. частину місцевих земель викупили німці із сусідніх колоній, утворивши нову колонію під назвою Шенфельд, яка 1873 року вже мала 215 мешканців, а 1923 року - 494. У 1946 році Шенфельд перейменували на Кринички. Нині тут проживає тисяча селян. Село до 2020 року входило до Новоодеського району.

Переселенці-німці були католиками латинського обряду та спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла в селі Ландау, яке нині є Широколанівкою. За непідтвердженими даними, вже через кілька років після переселення вони облаштували у Шенфельді молитовний будинок.

31612 Кутківці,
вул. Центральна, 19

Перша згадка у документах про Кутківці датуться 1493 роком, є згадки також у 1537, 1565 і 1581 роках. Принаймні, від 1870 року село належало родині архіпастирів Львівських Фердинанда і Каетана Кіцьких. На початку 80-х років тут проживало приблизно 970 мешканців, 1893 року - 1133, 1905 року - 1543, нині - менше 1400 осіб. До 2020 року село входило до Чемеровецького району.

Будівництво сучасного мурованого костелу в Кутківцях розпочав своїм коштом місцевий власник Каетан Ковальковський, завершилось воно, в основному, 1786 року. Август Кіцький, до якого перейшли місцеві маєтності після одруження із Маріаною Ковальковською, 1789 року фундував заснованій ним тоді парафії значне фінансово-матеріальне забезпечення, зокрема, 900 злотих на утримання настоятеля, 400 - для вікарія, земельні ділянки під храмом, парафіяльним домом та іншими костельними спорудами, а також орну землю та луки. Пізніше парафія отримала ще й інші пожертви від власників сусідніх сіл.

43025 Луцьк,
Градний узвіз, 1

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Костел Святого Хреста у Луцьку на землях православного монастиря св. Василя постав, ймовірно, у XV-XVI століттях. Храм був дерев'яний. На початку 40-х років XVII століття Агнешка Станішевська придбала землю біля цього костелу і подарувала її бернардинам, які на той час прибули в місто та заснували тут монастир. До них також перейшов і костел Святого Хреста. У 1648 році під час нападу на Луцьк козаків костел і монастир були ними пограбовані та розгромлені, причому монастир ще й спалили. Згодом храм відремонтували, але 1696 року він згорів. На його місці збудували новий дерев'яний костел на мурованій основі. Починаючи з 1720 року було споруджено мурований монастир, а 1737 року заклали і новий костел, який у плані мав форму троянди. Проте його проект не сподобався і фундаменти розібрали.

47535 Мечищів

Перша писемна згадка про Мечищів походить із 1438 року, село згадується також у 1497 році. 1880 року тут проживало 1383 мешканців, 1900 року - 1658 осіб. Переважна більшість його наслення була греко-католиками, нині у селі мешкає майже шість сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Мечищева спочатку належали до парафії у Бережанах, проте через віддаленість парафіяльного костелу послуговувались місцевою греко-католицькою церквою. Проте у 90-х роках ХІХ століття увійшли в конфлікт із греко-католицьким парохом, тому 1894 року (за чисельності три з половиною сотні осіб) прийняли рішення збудували власну святиню у селі.

32463 Миньківці,
вул. Нагірна, 2

Миньківці вперше згадуються в документі від 20 жовтня 1407 року. У 1637 році поселення отримало магдебурзьське право. У радянські часи якийсь час було районним центром, проте 27 січня 1959 року Миньковецький район було ліквідовано. Проживає тут близько півтори тисячі мешканців.

Попередній миньковецький костел вважається збудованим коштом Ігнатія Сцібур-Мархоцького у 1797 році, проте відомо, що ще 1741 року майстер Іван Копровський уклав з Михайлом Жевуським угоду щодо зовнішнього розпису храму, спорудження якого мало завершитись влітку того ж року. За радянської влади святиню розібрали та з отриманого каменю спорудили середню школу.

34634 Моквин

Перша письмова згадка про Моквин датується 1564 роком, згадується також у 1583 і 1594 роках. З 1866 року був волосним центром. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько восьми з половиною сотень мешканців, на початку ХХст. - понад 1600, 2022 року - 2397 осіб. У 1962р. його перейменували на Першотравневе та віднесли до категорії селищ (міського типу), а 1990 року повернули стару назву і знову зробили селом. Входив до Березнівського району, а від 2020 року є чатиною Рівненського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Каетана у Березному. У 1750 році місцевий власник князь Станіслав Любомирський збудував у Моквині мурований храм, проте не встиг його оздобити та оснастити, бо вже через 5 років село стало власністю Валентина Требуховського, після якого у 1783 році його успадкували Валевські. Схоже, що саме вони через деякий час завершили викінчення святині. Її консекрував під титулом Воздвиження Святого Хреста 1830 року колишній єпископ Луцько-Житомирський, а тоді вже архієпископ-митрополит Могильовський Каспер Цецішовський.

90365 Неветленфолу,
вул. Петефі, 34

Поселення Неветленфолу, яке в радянські часи перейменували на Дяково, відоме з XIV століття (є згадка, принаймні, 1380 року). З 2000 року знову називається Неветленфолу. Переважна більшість населення, чисельність якого складає понад 1600 мешканців, є угорськомовними.

Місцева парафія була заснована також у XIV столітті, проте у XVI столітті і парафія, і костел перейшли до реформатів. Лише 1744 року римо-католикам вдалось повернути храм, а парафію відновили 1790 року. Оскільки стара святиня у Неветленфолу сильно постраждала внаслідок різних лих та землетрусу 1880 року, тому розпочали будівництво нового мурованого костелу, який було освячено 1903 року під титулом Воздвиження Святого Хреста.

82170 Нове Село

У 1783-1793 роках на терені тодішнього Самбірського циркулу австрійська влада заклала 8 німецьких колоній, у тому числі Нойдорф (в перекладі - Нове Село), який заснували вихідці із Німеччини 1783 року на частині королівських маєтностей по сусідству із селом Болехівці. Наприкінці XIX століття частина мешканців виїхала в Америку, і поселення поступово заселили українці та поляки. 25 листопада 1938р. Нойдорф перейменували на Полміновіце, а в радянські часи воно називалось Новосілки. Нині населяє його понад 7 сотень мешканців.

Серед німецьких поселенців були також римо-католики, їх спільнота спочатку належала до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, а з 1935 року - до парафії Пресвятої Діви Марії з гори Кармель у Верхніх Гаях. Ще 1903 року тут розпочали збір коштів на спорудження власної каплиці, проте лише з приєднанням села до парафії у Верхніх Гаях справа будівництва філіального костелу стала реальною, причому завдяки настоятелю парафії о. Тадеушу Костці. У квітні 1936 року було збільшено земельну ділянку під храм, на початку серпня затвердили проект святині, а вже у листопаді цього ж року зведені мури накрили дахом. Спорудження костелу та його оснащення частвово профінансувала місцева фабрика 'Полмін', працівники якої теж мали ним користуватись. 9 жовтня 1938 року новозбудований храм освятив єпископ Перемишльський Францішек Барда.