ВЕРХНЯ БІЛКА (Білка Шляхетська). Колишній костел св. Адальберта (Войтеха) (1546). Львівська обл., Львівський р-н

81141 Верхня Білка

Село Верхня Білка, яке до 1946 року називалось Білка Шляхетська, вперше у документі згадується 1400 роком. Ймовірно, що 1441 року воно отримало німецьке право. Населене було переважно поляками. Нині тут проживає півтори тисячі мешканців. Входило до Пустомитівського району, а тепер - до Львівського.

Від 1400 року римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, проте 1441 року вони збудували свій костел (дерев'яний) та заснували самостійну парафію. Храм зруйнував татарський напад. 1546 року місцевий власник Фелікс Земецький профінансував спорудження мурованого костелу. Але він теж постраждав під час турецько-татарських нападів у 1620-1621 та 1672 роках. Станом на 1722 рік святиня, яка носила титул свв. Войтеха та Юрія і мала лише один вівтар, ще не була відремонтована.

КУЛИКІВ. Костел св. Миколая (1530 - 1538). Львівська обл., Львівський р-н

80362 Куликів

Ще навіть у XV столітті давньоруське поселення мало дві назви - Бощ (стару) і Куликів (нову), а вперше документально згадується у 1398-1399 роках, коли тут було засновано парафію. Пізніше стало потужним містом-твердинею, яке 1469 року отримало міські права, підтверджені у 1690 році. 1880 року у містечку проживало 3292 мешканців, у тому числі 2000 греко- і 400 римо-католиків, 1921 року - 2886, з них 70% українців, а нині - понад 4 тисячі осіб. У радянські часи Куликів став селищем міського типу і до 1959 року був райцентром, потім увійшов до Жовківського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

У 1399 році архієпископ Яків Стрепа у Галичі заснував парафію у Бощі-Куликові, фундацію якої здійснив 1398 року ймовірний місцевий землевласник Миколай з Куликова. Фундатор збудував дерев'яний костел, який отримав титул Пресвятої Трійці.

ЛЕТИЧІВ. Костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії (1506). Санктуарій Матері Божої Летичівської (201?). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

31500 Летичів,
вул. 50-річчя Жовтня, 10,
+380 (3857) 201-86, 204-53,
www: sanctuarium.com.ua

Перша згадка про Летичів датується 1362 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. У 1429р. воно отримало магдебурзьке право, 1434 року стало повітовим центром. Було садибою Летичівської дієцезі, приєднаної до Кам'янецької 1798 року. З 1924 року є селищем міського типу та центром району, населення ниі - понад десять тисяч мешканців.

Близько 1430 року у Летичеві збудували перший дерев'яний костел. У 1506 році було споруджено мурований храм на кошти Яна Потоцького. У 1606 році місцеві домініканці, які раніше оселились тут, отримали від Папи Климентія VIII копію ікони Богородиці з римської базиліки. У 1625 році костел було спалено, а у 1712-1774рр. відбудовано коштом парафіян. У 1832 році царська влада ліквідувала домініканський монастир. 1854 року костел згорів, проте його відновили за кошти парафіян та завдяки зусиллям о. Францішка Згерського. у 1778 році Папа Пій VI видав декрет про коронацію образу Летичівської Богородиці. 1906 року храм було реставровано.

НОВЕ МІСТО. Костел св. Мартина (1512 - 1639). Львівська обл., Самбірський р-н

82022 Нове Місто,
вул. Руська, 9,
+380 (3238) 351-91

Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив його переселенцями-німцями. 1463 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року мало 916 мешканців, з яких 550 були римо- і 87 греко-католиками, а нині є селом із населенням майже дев'ять сотень осіб. Входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Новому Місті заснували та перший дерев'яний костел збудували, ймовірно, у ІІ половині XIV століття (принаймні, 1419 року місцева парафіальна школа згадується як одна із найдавніших на перемишльських землях). 1433 року згадується також дерев'яна дзвіниця, а місцеві душпастирі відомі у наступних роках: 1471р. - о. Юрій, 1478р. - о. Станіслав Карницький, 1480р. - о. Михайло, 1490-1494рр. - о. Ян, 1493-1496рр. - о. Мартин Вайс. У 1498 році татари та волохи знищили місто разом із храмом.

РОГАТИН. Костел свв. Миколая та Анни (1538). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77000 Рогатин,
вул. Галицька, 58А,
+380 (3435) 225-06,
f.b.: 168005533712942

Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком (входив до Галицько-Волинського князівства). 1366 року Рогатин згадується як фортеця, а 1390 року - як місто. У 1415р. галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин на місце села Філіповичі та домігся для нього магдебурзького права. Згадується також у 1433, 1440, 1443, 1444, 1460 і 1461 роках. 1849 року Рогатин став центром повітового староства, а 1939 року - райцентром. 1887 року тут проживало 6548 мешканців, з них 2407 греко- і 942 римо-католиків, у 1921р. - 5736, 1939 року - 8100, у том у числі 3000 українців, 1750 поляків, 100 українців-латинників, а нині - майже 8 тисяч осіб. Від 2020 року місто входить до Івано-Франківського району.

Парафія в Рогатині (та перший дерев'яний костел) постали коштом Волчка Преслужича того ж 1415 чи наступного року, проте документально згадуються вперше у 1419р., а в документі 1440 року подається місцевий душпастир Бартоломей. 1497 року є письмова згадка про багате оснащення рогатинського храму, проте 1509 року його пограбували і спалили нападники-молдавани. Цього ж року святиню було відбудовано (з дерева) за кошти чергових власників міста Ходецьких, які 1533 року суттєво збільшили фінансово-майнове забезпечення парафії, що дозволило піднести її до рангу препозитури.

САМБІР. Костел Мучеництва св. Йоана Хрестителя (1530 - 158?). Львівська обл., Самбірський р-н

81410 Самбір,
вул. Сагайдачного, 7,
+380 (3236) 344-43, 200-54,
www: parafiasambor.pl,
f.b.: 899839423458739

У 1241 році уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоруському поселенні Погонич, яке з часом розрослося і його назвали «Новим Самбором» чи просто «Самбором», а зруйноване місто було відновлене вже під іменем «Старого Самбора». 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1774 році Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року цісар Йосиф II надав йому титул «Вільного королівського міста». З 60-х років XIX століття був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. Проживає тут майже 35 тисяч мешканців.

У 1390 році у (Новому) Самборі було засновано парафію (ймовірно, що першим дерев'яним костелом св. Миколая стала церква св. Параскови). 1498 року храм знищили татари.

СВІРЖ. Колишній костел Успіння (Внебовзяття) Пресвятої Діви Марії (1546). Львівська обл., Львівський р-н

80074 Свірж

Свірж згадується у XIVст. як власність боярина Гліба Дядковича, а вперше у документах - 24 квітня 1422 року, є також згадки у 1427, 1443-1448, 1449 (відбулось розмежування між містом і селом) і 1456 роках. 1880 року містечко мало 1981 мешканців (1038 українців, 784 поляків і 159 німців), 1939 року - 3021, у тому числі 1850 поляків і 817 українців, нині село нараховує менше восьми сотень осіб. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафію та перший (дерев'яний) костел у Свіржі, якими опікувались домініканці, фундували 31 січня 1484 року місцеві власники брати Мартин і Андрій Свірзькі. Фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшив 1538 року Андрій Свірський.