81300 Мостиська,
вул. Тараса Шевченка

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

У 1636 році завдяки зусиллям о. Вацлава Сапельського, коштам о. Кшиштофа Сапельського та місцевих парафіян у Мостиськах при Краківській (Перемишльській) брамі цегляна каплиця-костел замінила стару, дерев'яну, час спорудження якої не відомий. В храмі був шанований вірянами образ Матері Божої Лоретанської, розміщений у головному вівтарі. Костел мав ще три вівтарі, зокрема, Христа Розіп'ятого та св. Катерини.

81013 Немирів

Відомо, що поселення Немирів отримало магдебурзьке право 1580 року. За австрійської влади якийсь час було центром повіту, а в 1940-1958 роках - районним центром. Із 1939 року є селищем міського типу, в якому нині проживає майже дві тисячі мешканців.

У 1530 році тут збудували дерев'яний костел, а 1536 року заснували парафію коштом Яна Стадницького. Сучасну муровану святиню спорудили та освятили у XVII столітті (за непідтвердженими даними, збудували 1640 року, а освятили у 1680 році).

45652 Несвіч

Перша згадка про Несвіч датується 10 травня 1444 року, проте як на його території, так і навколо виявлені рештки городищ та поселень не тільки давньоукраїнських, але й навіть раніших слов'янських періодів та культур. Село неодноразово згадується у XVII столітті. На початку ХХст. тут проживало понад 1100 мешканців, нині - трохи більше семи сотень осіб.

Перший костел святого Матвія, Апостола, у Несвічі постав у 1612-1618 роках коштом місцевого власника Матвія Стемпковського, а парафія ним фундована 11 грудня 1618 року. Вважається, що це був бароковий мурований храм, який 1802 року добудували та розширили завдяки Антонію Соболевському та Янові Маєвському (за іншою, менш переконливою інформацією, перша святиня була дерев'яною і згоріла, а мурованою - лише друга).

82022 Нове Місто,
вул. Руська, 9,
+380 (3238) 351-91

Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив його переселенцями-німцями. 1463 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року мало 916 мешканців, з яких 550 були римо- і 87 греко-католиками, а нині є селом із населенням майже дев'ять сотень осіб. Входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Новому Місті заснували та перший дерев'яний костел збудували, ймовірно, у ІІ половині XIV століття (принаймні, 1419 року місцева парафіальна школа згадується як одна із найдавніших на перемишльських землях). 1433 року згадується також дерев'яна дзвіниця, а місцеві душпастирі відомі у наступних роках: 1471р. - о. Юрій, 1478р. - о. Станіслав Карницький, 1480р. - о. Михайло, 1490-1494рр. - о. Ян, 1493-1496рр. - о. Мартин Вайс. У 1498 році татари та волохи знищили місто разом із храмом.

80734 Новосілки

Село Новосілки, яке у джерелах вперше згадується 1397 роком, називали також Новосілками Загальчиними (Загальчицькими) чи Гологірськими, а в радянські часи до 1989 року - Новосілкою. 1880 року тут проживало 1050 мешканців, 1904 року - 1371, 1923 року - 1282, у тому числі 929 поляків і 341 українців, 1939 року - 1430, нині село має лише трохи більше чотирьох сотень осіб.

У 1664 році протягом будівельного сезону Ельжбєта Вікторія з Потоцьких спорудила у Новосілках мурований костел Всіх Святих та 30 вересня цього ж року фундувала у селі парафію, яку канонічно затвердив 5 жовтня наступного року архієпископ Ян Тарновський. 1667 року Олександр Потоцький суттєво збільшив фінансово-матеріальне забезпечення парафії. Проте вже 1705 року вона подається серед тих, що перестали існувати (можливо, внаслідок руйнувань, завданих святині).

48767 Окопи

W 1692r. na miejscu dawnego Ruskiego grodziska na górze Trójca założono twierdzę (okopy). Tak wynikła osada, która otrzymała nazwę Okopy Trójcy Świętej. W 1700r. otrzymała ona prawo magdeburskie. Później nazwę miasteczka skrócili, zostawiając w niej tylko pierwsze słowo. Нинішнє населення села - понад півтисячі мешканців.

Kościół Trójcy Świętej w Okopach został zbudowany w 1693r., a w 1748r. przebudowano go w stylu barokowym. Prawdopodobnie świątynia została uszkodzona w 1769r. podczas walki konfederatów z wojskami rosyjskimi. Pod koniec XIXw., kiedy Okopy należały do parafii św. Henryka w Mielnicy, kościół opisywano jako zaniedbany. Dopiero w 1903 roku odbyło się odnowienie świątyni. W 1936r. Okopy należały już do parafii Matki Bożej Anielskiej w Dźwiniaczce.

45263 Олика

Вперше назва містечка зустрічається в Іпатіївському літописі 1149 роком. За часів Галицько-Волинського князівства неподалік Олики стояв укріплений град Чемерин, проте з часом вир міського життя перемістився в Олику, яка взяла собі назву від річки Оличі. 1564 року місто отримало магдебурзьке право. Нині Олика - селище міського типу (містечко). з населенням понад 3 тисячі мешканців.

Перший дерев'яний костел на цьому місці збудував у 1588 році Станіслав Радзивілл. Новий мурований храм було споруджено у 1635-1640 роках коштом Альбрехта Радзивілла на взірець римського храму Іль-Джезу за проектом італійців Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна за участі скульпторів Мельхіора Ерленберга і Міхала Германуса. У 1640 році костел консекрував єпископ Андрій Гембіцький, а через рік храм підняли до рангу колегіального. Із жовтня 1803 року його кустошем служив майбутній Луцько-Житомирський єпископ Михайло Пивницький.

35800 Острог

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

У 1624 і 1625 роках власниця Острога Анна Алоїза Острозька (у шлюбі Ходкевич) пожертвувала єзуїтам значне майно (майже два десятки сіл), а також земельну ділянку в місті і будівельні матеріали під будівництво костелу та колегіуму. 5 травня 1626 року було освячено наріжний камінь храму св. Ігнатія Лойоли і св. Франциска Ксав'єра.

48000 Підгайці,
вул. Івана Мазепи, 2a

Вперше Підгайці згадуються якщо не 1397, то, принаймні, 1436 року, проте вважаються заснованими у 1015 році під назвою Тудинка. У 1539р. отримали магдебурзьке право, яке підтверджено 19 липня 1539 року, але у 1783 році втратилим статус міста, ставши містечком. Від 1867 року - повітовий центр. 1870 року тут проживало 4570 мешканців, у тому числі 1031 греко- і 900 римо-католиків. До 30 грудня 1962 року Підгайці були райцентром, 6 червня 1991 року знову стали районним центром, проте від 2020 року входять до Тернопільського району. Нині у місті проживає понад 2600 осіб.

У 30-х роках XV століття у Підгайцях заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел (на терені села Старе Місто) коштом місцевого власника Михайла Бучацького. У 1463р. відбулось відновлення підупалої парафії та спорудження чергового храму за кошти його сина (Якова Бучацького), котрий переніс Підгайці на нове (теперішнє) місце після зруйнування поселення татарами. Костел тоді був присвячений Матері Божій та кільком святим.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

За легендою, яку так і не вдалось підтвердити, вперше домініканці оселились у Підкамені ще у середині XIIIст., але були знищені татаро-монголами. Насправді домініканський монастир фундував 15 липня 1464 року місцевий власник Петро Церебровський у присутності архієпископа Григорія Саноцького, який консекрував вже збудований на той час і переданий ченцям дерев'яний костел під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих. Домініканці отримали у власність два села, а також інші маєтності і привілеї.