30300 Ізяслав,
вул. Костельна, 1

Вперше Ізяслав (Старий Заслав) згадується у документі від 4 листопада 1386 року, проте за археологічними даними він існував вже в XI столітті. Ізяслав утворився приєднанням до Старого Заслава поселення Новий Заслав, який вперше згадується 1579 роком. Магдебурзьке право отримано 1583 року, а поновлено 1754 року. У 1796 році Ізяслав став центром повіту, з 1923 року був районним центром. У місті нині проживає понад 16 тисяч мешканців, а належить воно тепер до Шепетівського району.

У 1594 році власник Заславля православний Іван IV Іванович Заславський з давнього роду Острозьких разом зі всією родиною перейшов на католицизм, а через 5 років, 24 червня 1599 року завдяки його пожертвам було закладено наріжний камінь першого католицького парафіяльного храму, який за проектом майстра львівського мулярського цеху архітектора Якова Мадлени збудували із тесаного каміння у першій чверті наступного століття. Мав стати фамільною усипальницею роду. Парафія для забезпечення своєї діяльності отримала також село Збирів.

30300 Ізяслав

Вперше Ізяслав (Старий Заслав) згадується у документі від 4 листопада 1386 року, проте за археологічними даними він існував вже в XI столітті. Ізяслав утворився приєднанням до Старого Заслава поселення Новий Заслав, який вперше згадується 1579 роком. Магдебурзьке право отримано 1583 року, а поновлено 1754 року. У 1796 році Ізяслав став центром повіту, з 1923 року був районним центром. У місті нині проживає понад 16 тисяч мешканців, а належить воно тепер до Шепетівського району.

У 1602 році власник Заславля Януш Янушевич Заславський, який ще 1594 року був Іваном Івановичем та перейшов на католицизм, передав бернардинам «полишену православну каплицю» у Старому Заславі разом з іконою Заславської Божої Матері, яка «з давніх-давен» належала його роду князів Острозьких, а 1604 року здійснив пожертву на будівництво бернардинського костельно-монастирського комплексу. Відомо, що 15 липня 1622 року вже вимурували стіни храму та почали зводити його склепіння. Спорудження святині, яке теж, як і костел св. Йоана Хрестителя, здійснювалось за пректом майстра львівського мулярського цеху архітектора Якова Мадлени, завершили, в основному, 1630 року.

44500 Камінь-Каширський

У документах давньоруське поселення Коширськ або Кошер згадане ще 1196 року. У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право, підтверджене 1600 року. У 1940 році Камінь-Каширський отримав статус міста та став центром району. Його населення - понад 12 тисяч мешканців.

У 1637 році у Камені-Каширському спорудили домініканський мурований костельно-монастирський комплекс, а також приблизно у цей же час чи навіть раніше поряд на цвинтарі збудували муровану каплицю. Ймовірно, що саме нею послуговувалась парафія, коли у 1830-1837 роках здійснювалась перебудова костелу св. Архангела Михаїла.

35311 Клевань,
вул. Міцкевича, 5

Поселення існувало вже у ХІІст. під назвою Коливань, проте перша письмова згадка про Клевань датується 1458 роком, згадується також у 1475 і 1495 роках. У 1654р. отримала магдебурзьке право. 1870 року у містечку проживало 1043 мешканців, 1906 року - 3441, нині - близько семи з половиною тисяч осіб. З 1940 року Клевань є селищем (міського типу), після війни до другої половини 60-тих років була райцентром.

Джерела, у тому числі схематизми Луцько-Житомирської і Луцької дієцезій, датують спорудження першого (дерев'яного) костелу у Клевані 1590 роком. Якщо це так, то місцевий власник Юрій Чарторийський, який першим з цього руського (давньоукраїнського) княжого роду перейшов в католицизм, збудував храм ще до здійсненої ним 9 жовтня 1598 року фундації, зокрема, подарувавши новоствореній парафії сусіднє село Новостав.

81562 Комарно

За археологічними даними Комарно (у радянські часи - Комарне) заснували у ХІІст., одним з його перших власників був боярин Митко Друцький, проте перша документальна згадка про поселення датується 1427 роком. Є також згадка у 1450, 1454 і 1471 роках. 28 березня 1473 року отримало магдебурзьке право. У 1578 році тут проживало 435 мешканців, 1880 року - 5079, у тому числі приблизно 2000 греко- і 1000 римо-католиків, 1921 року - 5009, з них 2382 поляків і 1724 українців, нині - понад 3700 осіб. У 1940-1959рр. місто було райцентром, потім увійшло до Городоцького району, а від 2020 року належить Львівському.

В Комарні 1473 року, коли постало магдебурзьке право, також заснували парафію та збудовали перший (дерев'яний) костел коштом місцевого власника Станіслава Ходецького. Ймовірно, що цей храм протягом наступних майже двох століть перебудовувався (теж із дерева).

Спорудження сучасної мурованої святині в Комарні завершили 1658 року за проектом львівського архітектора Войтеха Капіноса (від 1643 року) коштом чергового власника міста Миколая Остророга завдяки зусиллям настоятеля о. Флоріана Левіна. 8 жовтня того ж, 1658 року костел консекрував архієпископ Львівський Ян Тарновський.

34700 Корець,
вул. Київська, 56

Перша літописна згадка про поселення під назвою Корчеськ датується 1150 роком, згадується у документах також у 1380, 1386 і 1399 роках. Місто наприкінці XVIIIст. отримало статус волосного центру. На початку 80-х років ХХст. тут проживало 12 тисяч мешканців, наприкінці 30-х років - понад 6600, нині - понад 7200 осіб. Корець був райцентром у 1940-1962 та 1966-2020 роках, а тепер входить до Рівненського району.

Монастир Пресвятої Трійці та костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії францисканців конвентуальних в Корці постали у 20-х - 30-х роках XVII століття коштом місцевого власника князя Самуїла Корецького, який перейшов в католицизм 1617 року, в частині православного жіночого монастиря за домовленістю із ігуменею цього монастиря - тіткою Самуїла княжною Софією Корецькою.

48741 Кривче

Кривче відоме із 1530 року. Від 1627 року було містечком. У 1639 році місцеві власники Контські у верхній частині поселення на високому лівому березі річки Циганки, між двома її притоками розпочали будівництво оборонного замку, який протягом наступного століття зазнав нападів різних військових сил. При цьому страждало також і село. Нині його населення - понад 1900 мешканців. Кривче належало до Борщівського району, а тепер - до Чортківського.

Джерела стверджують, що мурований костел у селі спорудили 1650 року Контські, перебудувавши для цього порохову вежу замку. Ця інформація сумнівна, оскільки малоймовірно, що вже через десять років від початку спорудження замку його порохова вежа виявилась зайвою, хоча військова активність у цьому регіоні була надзвичайно високою. Більш ймовірно, що цього, 1650 року заснували парафію та збудовали якийсь інший храм, що потім був зруйнований під час облог замку.

34561 Кузьмівка

У 1629 році князь Альбрехт Радзивіл заснував містечко Казимирів. Після спустошення 1665 року нападниками воно перетворилось на село, яке пізніше згадується у документах як Казимирівка. У 1906 році тут проживало 370 мешканців, 1921 року - 652 (більшість - українці), нині село має майже шість сотень осіб. Весною 1943 року село спалили німецькі війська, після війни його перейменували на Кузьмівку.

Перший дерев’яний костел у Казимирові фундував 2 січня 1629 році вже згаданий Альбрехт Радзивіл, великий литовський канцлер, пожертвуваши, зокрема, село Яблунька. Фундаційний акт зареєстрували 15 квітня 1638 року в Коронному реєстрі та підтвердив 23 березня 1639 року єпископ Анджей Ґембіцький, ординарій Луцьким і Брестський. Проте 1665 року цей храм спалили татари і козаки разом із містечком.

44810 Луків,
вул. Залізнична, 20

Перші письмові згадки про Луків (тоді - село Лукове) датуються 1510, 1537 і 1551 роками. У 1557р. поселення отримало магдебурзьке право. За прізвищем власника Мацейовського було перейменоване на Мацеїв і під цією назвою містечко згадується вже 1564 року. У 1838 році тут проживало майже 2000, 1860 року - 1879, на початку ХХст. - понад 2800, 1921 року - 2977, нині - менше 3000 осіб. У 1940р. Мацеїв став селищем (міського типу) та райцентром району, а 1946 року його перейменували на Луків, який у 1959р. увійщов до Турійського району, а 2020 року - до Ковельського.

Римо-католики Лукова, які належали до парафії у Перевалах, отримали власну парафію через рік після заснування міста. Її та перший (дерев'яний) костел фундував місцевий власник Станіслав Мацейовський 26 серпня 1558 року. Храм 1595 року консекрував під титулом свв. Анни і Станіслава єп. мч. єпископ Холмський Станіслав Гомолинський (після того, як деякий час святиня належала протестантам).

43016 Луцьк,
вул. Катедральна, 17,
+380 (332) 72-46-59,
f.b.: 418205711559839

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

У 1604 році до Луцька на запрошення єпископа Мартина Шишковського прибули єзуїти, які почали своє служіння спочатку при кафедральному соборі Пресвятої Трійці у виділеній для них каплиці. 1606 року відбулась фундація їхнього костельно-колегіального комплексу, яку 1609 року затвердив король Зигмунт ІІІ. Хоча вже 1610 року єпископ Павло Волуцький освятив наріжний камінь храму, проте його будівництво розпочалось лише 1616 року, коли той же архіпастир 6 липня освятив закладений фундамент.