81360 Крисовичі,
+380 (3234) 651-49,
www: krysowice.at.ua,
f.b.: krysowice

Назва поселення походить від давньоруської знатної родини Крисів, а вперше у документах воно зустрічається 1440 роком. Нині тут проживає близько шести сотень селян.

У XVIII столітті у Крисовичах було споруджено замок та облаштовано каплицю у ньому в збудованій сотню років раніше будівлі. 1780 року каплицю консекрував архієпископ Вацлав Сераковський. Під час І світової війни росіяни знищили замок, проте каплиця уціліла.

77143 Кукільники

У 1386 році титулярний «король Русі» князь Владислав Опольчик надав Кукільники у власність львівським (тоді - галицьким) архієпископам. Вже від 1390 року у селі знаходилась їхня резиденція (пізніше з'явились резиденції також у Дунаєві та Оброшиному). У 1430р. Кукільники отримали магдебурзьке право. У 80-х роках ХІХст. Кукільники мали близько 550 мешканців, 1939 року - 820, нині ж - лише півтисячі. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Ймовірно, що у митрополичій резиденції - замку, в якому, зокрема, помер 1479 року архієпископ Григорій із Санока, котрий встиг його реставрувати, була каплиця. А парафію в Кукільниках заснував та забезпечив своїми коштами архієпископ Ян Жешівський 27 травня 1421 року. Тоді ж було збудовано перший (дерев'яний) костел. Його чи черговий дерев'яний замінив наступним храмом у першій половині XVIст. архієпископ Бернард Вільчек.

31040 Кульчини

Вважається, що поселення Кульчини згадується в документах періоду князя Володимира як князівське містечко Кольчичи, а в документах 1427-1428 років під назвою «Кольчини». Проте офіційно Кульчини вперше письмово датуються 1497 роком, є також згадка у 1517 році. Були містечком, в якому наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть проживало понад 3300 мешканців, нині ж - близько 1100 осіб. Село входило до Красилівського району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Відомо, що 19 серпня 1763 року власник містечка Антоній Любомирський фундував спорудження першого костелу та монастиря домініканців, пожертву 1766 року збільшив його син Мартин Любомирський. Але вже 1795 року черговий власник Кульчин Ігнатій Понятовський збудував новий храм.

32013 Куманів, Андріївка

Куманів відомий в документах від 9 квітня 1434 року, згадується також у 1469 році. 10 березня 1539 року отримав магдебурзьке право, проте до XVIIст. лише інколи вважався містечком, а пізніше став тільки селом. Наприкінці ХІХст. тут проживало до тисячі мешканців, нині ж - понад півтисячі. Андріївка раніше була частиною Куманова, нині має понад півсотні осіб. Села входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Дерев'яний костел у Куманові існував ще до турецької окупації 1672 року (ймовірно, навіть до середини цього століття, оскільки пізніше містечко постійно спустошувалось нападниками), а відбудували святиню (знову з дерева) 1717 року коштом парафіян та завдяки зусиллям о. Вєчорковського.

23714 Куна

Куна існувала, принаймні, з XVст. чи навіть раніше, була надана Івану Слупичу литовськими князями Свидригайлами, проте вважається заснованою лише 1575 року. Згадується також 1595 року. Була містечком і центром волості. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 1700 мешканців, 1893 року - 1506, 1905 року - 2032, нині - майже 1600 осіб.

Фундацію костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів у Куні підписав 13 листопада 1773 року місцевий власник Захарій Ярошинський, отримавши в травні 1772 року згоду на неї єпископа Фелікса Турського, ординарія Луцької дієцезії, до якої тоді належали ці землі. Перші ченці оселились тут в тимчасовому дерев'яному будинку з каплицею ще у травні 1773 року. Тоді ж було засновано також і парафію.

32060 Купин

Поселення Купин відоме, принаймні, з 1407 року, згадується у документах також у 1455, 1493 і 1526 роках та пізніше. Потім вважалось містечком. В середині 80-х років у ньому проживало 1100 мешканців, 1893 року - 1256, 1905 року - 2789, нині - понад сім сотень осіб. У 1923-1931 роках Купин був районним центром. До 2020 року село входило до Городоцького району.

За непідтвердженою інформацією, філіальний костел Успіння Пресвятої Діви Марії парафії Станіслава єп. мч. у Городку у другій половині 30-х - першій половині 40-х років XVIIст. фундував новий місцевий власник Миколай Гербурт, який запросив до Купина кармелітів босих, збудувавши для них монастир. Проте під час турецької окупації у другій половині цього століття костельно-монастирський комплекс було зруйновано.

35322 Кустин

Кустин відомий із XVст. як власність князів Несвіцьких, згадується документально у 1518, 1543 і 1563 роках, 1 липня 1569 року та пізніше. Наприкінці XIX століття тут проживало близько 840 мешканців, 1906 року - 755, 1911 року - 760, нині село має майже тисячу осіб.

У 1729 році власники Кустина Казимир Стецький та його дружина Антоніна з Коссаковських зобов'язались збудувати костельно-монастирський комплекс для бернардинів. Формальне затвердження фундації орденом відбулось лише у травні 1737 року на конгрегації у Сокалі. Проте вже 1729 року розпочалось будівництво бернардинських споруд, яким опікувався о. Ігнатій Орловський, що оселився тут, а завершилось, в основному, - 1733 року.

31612 Кутківці,
вул. Центральна, 19

Перша згадка у документах про Кутківці датуться 1493 роком, є згадки також у 1537, 1565 і 1581 роках. Принаймні, від 1870 року село належало родині архіпастирів Львівських Фердинанда і Каетана Кіцьких. На початку 80-х років тут проживало приблизно 970 мешканців, 1893 року - 1133, 1905 року - 1543, нині - менше 1400 осіб. До 2020 року село входило до Чемеровецького району.

Будівництво сучасного мурованого костелу в Кутківцях розпочав своїм коштом місцевий власник Каетан Ковальковський, завершилось воно, в основному, 1786 року. Август Кіцький, до якого перейшли місцеві маєтності після одруження із Маріаною Ковальковською, 1789 року фундував заснованій ним тоді парафії значне фінансово-матеріальне забезпечення, зокрема, 900 злотих на утримання настоятеля, 400 - для вікарія, земельні ділянки під храмом, парафіяльним домом та іншими костельними спорудами, а також орну землю та луки. Пізніше парафія отримала ще й інші пожертви від власників сусідніх сіл.

35220 Лисин

Вперше Лисин у документах згадується 1512 роком, проте оборонне городище тут з'явилось значно раніше. У першій половині ХVIІст. був одним із осередків розвитку аріанства, мав аріанський храм (на місці колишнього городища), який пізніше замінив костел. Лисин належав до Демидівського району, а тепер входить до Дубенського. Населення - близько двох сотень мешканців.

Після заборони аріанства у другій половині ХVIІст. на місці аріанської святині постала католицька дерев'яна каплиця, яку 1724 року замінив дерев'яний костел, збудований коштом родини Древньовських. Є інформація, що 1761 року Святіший Отець Климентій ХІІІ встановив для місцевого храму відпуст 6 серпня. У 1777 році тут була заснована самостійна парафія, яка охопила також сусідні села та налічувала до тисячі вірян.

48253 Личківці

Перша писемна згадка про село датується 1431 роком, у документах згадується теж 7 травня 1470 року, а також у 1469, 1475, 1482 і 1485 роках. 1522 року Личківці отримали міські права, проте втратили їх 1781 року. 1880 року тут проживало понад 1700 мешканців, у тому числі 1200 римо-католиків. Нині у селі живе понад 2200 осіб. Належало до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського.

Костел (ймовірно, дерев'яний) у Личківцях, який згадується 1615 року, вже 1623 року вважався знищеним, проте у 1641 році зазначений як відновлений. Але ненадовго, бо вже через кілька років його знову не стало. 1712 року завдяки фундації місцевого власника Андрія Кавецького, яку пізніше було доповнено іншими жертводавцями, у Личківцях постала місія оо.-єзуїтів. Принаймні, у 1718-1725 роках їх храм вже мав титул Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, проте ще був дерев'яним і проіснував аж до 1774 року.