22420 Пиків,
вул. Соборна

Пиків вважається заснованим не пізніше 1590 року, документально згадується у 1569-1570рр. чи навіть 1525 року, а також у 1594, 1603 та 1611 роках. Принаймні, із XVIIIст. подається як містечко, яке в царській Росії було центром волості, а в радянські часи коротко райцентром. У 80-х роках ХІХст. мало приблизно 2300 мешканців (Старий і Новий Пиків), 1903 року - 2356, 1905 року - 4658, нині тут проживає майже дві тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.

Перший костел (очевидно, дерев'яний) Пресвятої Трійці у (Старому) Пикові існував ще перед 1604 роком. І згадується він в актах Луцького синоду від 1726 року. У 1740 року його замінив інший дерев'яний храм, саме відтоді тут велись метричні записи, хоча парафія, за даними схематизмів, постала ще на початку цього століття.

80660 Підгірці

Вже у VII–XIII століттях тут на одній із гір існувало давньоруське укріплене поселення Пліснесько, яке згадується у літописах 1188 і 1233 роками. У 1241 році Пліснеськ зруйновали татаро-монголи, рештки його збереглись донині. Наприкінці XIV століття поселення відновилось під сучасною назвою. 1857 року мало 630 мешканців, 1880 року - 1840, у тому числі 1099 українців і 664 поляків, нині ж - майже 1100 осіб. Підгірці входили до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

У 1633-1640 роках у Підгірцях їх власник коронний гетьман Станіслав Конєцпольський спорудив замок, в якому були замкова каплиця та житлове приміщення священників, які відтоді опікувались підгорецькими вірними, що формально належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

У 1796-1797 роках у Підкамені на заснованому 1787 року новому цвинтарі збудували муровану каплицю-усипальницю, в підземеллі якої хоронили членів родини Цетнерів та домініканців, у тому числі о. Садока Баронча OP - автора виданої у Львові 1858 року книжки 'Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu'.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Перший ораторій при костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені домініканці збудували, ймовірно, у 30-х роках XVIII століття, а 1737 року його освятив єпископ Франциск Кобельський. Проте 30 жовтня 1759 року ченці вирішили збудувати новий ораторій.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану каплицю на домініканському кладовищі неподалік ораторію та костелу Успіння Пресвятої Діви Марії в межах монастирського подвір'я збудував наприкінці 60-х - на початку 70-х років XVIII століття генеральний проповідник і прокуратор ордену о. Домінік Терлецький OP. 8 вересня 1772 року її освятили під титулом св. Яна Непомуцького та помістили в ній образ Матері Божої, який рятував людей під час епідемії чуми 1770 року.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану капличку, присвячену канонізованому ще 1455 року іспанському о.-домініканцю Вікентію Феррері, за межами домініканського монастиря у Підкамені збудували наприкінці XVIII - на початку XIX століть. На початку 60-х років ХІХст. Її грунтовно відновив преор о. Далмацій Уфриєвич OP та повторно освятив 17 жовтня 1861 року.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

У 1616 році золочівський війт Ян Богуш після оздоровлення у Підкамені збудував тут дерев'яну каплицю Стоп Матері Божої на місці, де ще у XVI столітті об'являлась Матір Божа з Дитятком, залишивши сліди своїх стоп на камені. Святиня окрім цієї реліквії мала копію образу Матері Божої Болонської.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Святіший Отець Пій VI 10 вересня 1788 року надав каплиці св. Юди Тадея у Підкамені повний відпуст для тих вірян, які впродовж десяти років будуть відвідувати її. Отже на той час вона вже існувала, хоча, швидше за все, була збудована раніше (неподалік від відомого Підкамінського каменя).

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Каплицю св. Роха на місці поховання численних жертв епідемії чуми 1770 року у Підкамені на Синьці збудували завдяки зусиллям преора о. Генрика Руссяна у 1772 році та освятили 5 вересня того ж року. В ніші зверху на її фасаді помістили кам'яну скульптуру святого Роха, а внутрішні стіни оздобили фресками.

78633 Пістинь

Поселення Пістинь в письмових джерелах вперше згадується 1375 року, хоча було засноване значно раніше. Наступні згадки - у 1416, 1443, 1478, 1515 і 1578 роках. 1756 року Пістинь отримав магдебурзьке право. Основою господарської діяльності містечка, як і раніше, було виварювання солі і торгівля нею. 1880 року тут проживало 3113 мешканців, з яких 2018 були греко- і 426 римо-католиками. 1934 року Пістинь втратив статус містечка, а 1939 року його населення становило 3900 осіб (українців - 2750, євреїв - 570, поляків - 380, латинників (українців-римо-католиків) - 200, нині ж мешканців - понад чотири тисячі.

Хоча римо-католики Пістиня належали до парафії Матері Божої Святого Розарію в Косові, проте адміністраторами місцевої парафії, принаймні, до XIX століття були бернардини із парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яка нині має титул св. Антонія. 30 грудня 1769 року архієпископ Львівський Вацлав Сераковський у Дунаєві дав дозвіл на будівництво костелу в Пістині, а 7 квітня 1770 року коломийський декан о. Павло Колендовський освятив наріжний камінь цього храму.