12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Муровані костел та капуцинський монастир при ньому збудовано коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття. Він також придбав для храму два тіла святих мучеників Феодора та Ілюміната, з яких перше з каплею мученицької крові урочисто доставили до Брусилова 22 червня 1789 року. Помер Фелікс Чацький 2 червня 1790 року і був похований в склепі костелу. На той час вже існувала парафія, до якої, окрім самого Брусилова, входило ще 27 сусідніх сіл (близько півтори тисячі вірян).

48154 Буданів

Буданів (Будзанів) заснований як містечко 1549 року на теренах села Скоморохи. У 70-х роках сюди було переселено поляків із Мазовії. У 1940р. став селом та до 1959 року був районним центром. Пізніше належав до Теребовельського району, а від 2020 року - до Чортківського. Нинішнє населення села - понад 1600 мешканців.

У II половині XVI століття тут споруджено перший дерев'яний костел та засновано парафію. 1630 року коштом місцевих власників Ходоровських було збудовано черговий дерев'яний храм, який 1666 року мав вівтарі Святого Хреста (головний), Страждань Господніх і св. Валентина (бічні) та ще один в каплиці. Вже 1718 занотовано, що ця святиня вимагала грунтовного ремонту (мала тоді окрім старого головного вівтарі три бічні - св. Антонія, Коронації Матері Божої і св. Михаїла).

77111 Бурштин,
вул. С. Бандери, 64

Поселення, яке з 1436 року відоме як Нове Село (згадується також у 1439 і 1448 роках), 1550 року отримало міські права, а 1579 року - назву Бурштин. У 1880р. тут проживало 4294 мешканців, у тому числі 1471 греко- і 372 римо-католиків. 1939 року стало селищем міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Галицького району. У 1993р. Бурштину повернули статус міста, а 2014 року віднесли до категорії міст обласного значення і вивели зі складу Галицького району. Нині місто нараховує понад 15 тисяч осіб.

На початку 30-х років XVIІІ століття у Бурштині коштом місцевої власниці Софії із Сенявських було споруджено дерев'яний костел. 9 вересня 1740 року черговий власник міста Павло Бенуа підписав акт заснування монастиря оо.-тринітаріїв, котрі мали здійснювати тут душпастирство. 1741 року архієпископ Миколай Вижицький під час візитації описав цей храм, як досить великий і пристойно побудований, але ще не повністю завершений.

80500 Буськ,
вул. Шкільна, 9,
+380 (3264) 234-33,
www: busk.saletyni.org

Перша згадка про Буськ датується 1097 роком, хоча місто вважається заснованим значно раніше, згадується також у XII-XIV століттях. 1411 року Буськ отримав магдебурзьке право, а 20 листопада 1582 року став вільним королівським містом. 1880 року мав майже 4300 мешканців, у тому числі 2215 римо- та 1677 греко-католиків. Від 1966 року був районним центром, нині ж входить до Золочівського району. Населення - понад 8500 мешканців.

Наприкінці XIV - на початку XV століть у Буську на Старому Місті було збудовано перший костел (св. Станіслава) та засновано парафію. Після знищення цієї святині татарами спорудили новий храм 1504 року, але вже на Новому Місті та під титулом Пресвятої Діви Марії.

48400 Бучач,
вул. Мулярська, 2,
+380 (3544) 216-67

Бучач у документах вперше згадується 1260 роком, проте у польських джерелах є інформація про його існування ще у XIIст. Отримав магдебурзьке право у 1393 році, яке 1427 року перевели на польське, а у 1515 році магдебургія була відновлена. 1880 року Бучач мав майже 9 тисяч мешканців, з яких 1816 були римо- та 1066 греко-католиками. У 1921-1939 роках місто було центром Бучацького повіту, 1944 року стало районним центром, а від 2020 року належить до Чортківського району. Проживає тут нині понад 12400 мешканців.

Ще 1379 року у Бучачі завдяки Михайлу Бучацькому постала одна з найстаріших у Львівській архідієцезії латинська парафія та споруджено костел. 28 липня 1397 року храм (ймовірно, дерев'яний) було освячено у свято Успіння Пресвятої Діви Марії, потім його замінили мурованим (ймовірно, готичним). Наприкінці XVI століття належав протестантам, а в 70-х роках XVII століття зазнав істотних пошкоджень під час турецьких нападів, зокрема, втратив склепіння.

35645 Варковичі

Перша згадка у документах про село Варковичі датується 1545 роком. Від 1725 року було містечком. Станом на 1911 рік чисельність мешканців перевищила дві тисячі, нині ж у селі проживає понад 2100 осіб.

Римо-католики Варкович належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Дубні. У 1729 році місцевий власник Яків Ледуховський заснував у Варковичах костельно-монастирський комплекс бернардинів, а завершила будівництво його дружина Маріанна. Бароковий мурований храм освятили 1737 року під титулом св. Франциска Асизького.

22040 Великий Острожок

Поселення Великий Острожок відоме із XIV століття. Вважалось містечком-фортецею. Було волосним центром. Нині у цьому селі проживає лише трохи більше півтисячі мешканців.

Перший дерев'яний костел у Великому Острожку було збудовано коштом його власників родини князів Острозьких та освячено 1614 року. Спорудження нового мурованого храму, яке розпочали ще на початку XVIII століття чергові власники поселення Старжинські, через недостатність коштів та внаслідок політичних перипетій тривало багато десятиріч та завершилось завдяки Бжозовським 1800 року освяченням новозбудованого костелу. Відомо, що 1862 року (за настоятеля о. Діонізія Коперницького) місцева парафія налічувала понад дев'ять сотень вірян, а 1884 року - понад 1100 католиків.

34725 Великі Межирічі

Наприкінці XV - початку XVI століть князі Корецькі збудували тут укріплений замок, проте перша згадка у документах про Великі Межирічі (Межирічі Корецькі) датується 1544 роком. Були містечком, яке у 80-х роках ХІХ століття населяло понад 1300 мешканців (переважна більшість - євреї), а нині є селом, де проживає майже 2200 осіб. Входили до Корецького району, а від 2020 року є частиною Рівненського.

Перший (дерев'яний) костел у Межирічах Корецьких збудували коштом князя Костянтина Острозького у XVI столітті. Проте він згорів 1694 року (правда, це міг бути вже другий дерев'яний храм, бо, за непідтверженими даними, перший було знищено ще 1601 року).

80453 Великосілки

Село Великосілки вперше згадується як Желехів у документах 1393 роком, згадується також у 1417 і 1426 роках, а поділ Желехова на Великий і Малий відбувся 1461 року. У 1890р. Желехів Малий мав 617 мешканців, у тому числі 308 греко- і 260 римо-католиків, а Великий Желехів - 1428 (943 греко- і 422 римо-католиків), нині ж у Великосілках проживає понад 1400 осіб. У 1947р. Великий Желехів і Малий об'єднались в одне село під назвою Великосілка, яке 19 вересня 1989 перейменовано на Великосілки. Село входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Парафія у Желехові була заснована коштом Станіслава Кая із Милятина, місцевого Яна та Миколая Міжиглоцького із Стрептова ще 1426 року, приблизно тоді ж і збудували перший дерев'яний костел. Храм (цей чи черговий) був знищений у першій половині XVII століття, проте знову відбудований з дерева та 1718 року мав 4 вівтарі. Із 40-х років XVIIIст. відзначається поганий технічний стан костелу, а 1771 року його знищила пожежа.

89660 Верхній Коропець,
вул. Єсеніна, 1а,
+380 (3131) 662-43

Село Верхній Коропець (Oláhkerepec, Felsőschönborn, Felsőkerepec) вважається заснованим 1300 року і вперше згадується в документах XIV століття. Нині його населення - понад 1300 мешканців, понад 95 відсотків яких зазначило українську мову рідною.

У 1730 році у село Верхній Коропець австрійська держава переселила німецьких колоністів, котрі і збудували перший костел (святиня була дерев'яною). 1788 року на його місці було споруджено сучасний мурований храм, тоді ж і постали спочатку парафіяльний вікаріат, а потім, у 1807 році - парафія.