81750 Ходорів,
вул. Замкова, 4,
+380 (3239) 533-49,
f.b.: 562360943918042

Перша документальна згадка про Ходорів датується 1394 роком (як Ходоростав), а магдебурзьке право поселення отримало 1436 року, яке було підтверджене у 1524 році. У 50-х - 60-х роках ХІХст. було центром повіту. 1880 року тут проживало майже дві тисячі мешканців, у тому числі понад 8 сотень греко- і понад чотири сотні римо-католиків. У 1940-1959рр. місто було районним центром, потім увійшло до Жидачівського району, а від 2020 року є у Стрийському. Нині населення - близько 9600 мешканців.

8 листопада 1460 року у Ходорові коштом місцевого власника Юрші, родина якого пізніше стала називатись Ходоровськими, було засновано парафію, тоді ж (або трохи раніше) збудували перший (дерев'яний) костел. У 1620-1621 роках цю чи чергову святиню знищили турки і татари, а наступний храм 1655 року зруйнували війська московітські і шведські.

90400 Хуст,
вул. 24 Жовтня, 45,
+380 (3142) 249-91,
f.b.: 419847565064577

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Перша письмова згадка про місцеву парафію датується XIV століттям, проте вона, ймовірно, була заснована раніше. А під час реформації католики втратили костел та парафію, яку відновили лише 1765 року. Старий храм не вдалось повернути.

44636 Чарторийськ

Чарторийськ згадується у літописах у 1100 та 1228 роках. Наприкінці ХІХст. у містечку проживало майже 2 тисячі мешканців, 1902 року на залізничній гілці Ковель-Сарни відкрили станцію Чарторийськ, біля якої виникло селище з цією ж назвою, тому містечку Чарторийськ додали приставку Старий. 7 жовтня 2021 року Старий Чарторийськ перейменували на Чарторийськ. У селі проживає понад дві тисячі осіб. Належало до Маневицького району, а тепер - до Камінь-Каширського.

Місцевий власник Андрій Лещинський (кальвіністського віросповідання) 18 грудня 1639 року профінансував у Чарторийську будівництво невеликого дерев'яного храму св. Йосифа в пам'ять про померлу 30 травня дружину Анну (із Корецьких) - католичку. Фундацію святині та парафії затвердив 23 січня 1640 року єпископ Андрій Гембіцький. В лютому цього ж року храм було споруджено, а в ньому постав меморіал Анни.

Червоноград,
не існує

За непідтвердженими даними, Червоноград існував вже у IXст. як місто руських князів. Згадки про поселення у наступних століттях теж суперечливі, на відміну від XIV століття. 1448 року Червоноград отримав магдебурзьке право, в 1435-1774рр. був центром повіту (староства). Під час німецької окупації місцеві підрозділи АК та УПА навіть координували свої дії проти загарбників, проте з приходом радянської влади червоноградська рота АК стала її 'істрєбітєльним отрядом' проти українських повстанців. У ніч із 2 на 3 лютого 1945 року сотня УПА знищила підрозділ АК разом із частиною мешканців. Решту потім евакуювали до Польщі, містечко стало селом з назвою Червоне. Проте навіть переселення із Лемківщини трьох десятків сімей його не врятувало - 1970 року село перестало існувати.

За однією інформацією, вже 1331 року тут завдяки князям Коріатовичам постав домініканський монастир (за іншою, фундація цього монастиря відбулась 1444 року Теодором Бучацьким). Втім, у І половині XVI століття монастир зруйновало молдавське військо. Окрім того, тут ще й перейшли в кальвінізм. То ж домініканці сюди вже більше не повертались.

22443 Черепашинці

Поселення Черепашинці вважається заснованим наприкінці XV - на початку XVII століть. У другій половині XVIII - першому десятилітті ХХ століть почергово перебувало у власності Холоневських, і Здзеховських. 1880 року тут проживало до 2 тисяч мешканців, 1892 року - 3030, 1897 року - 3495, 1905 року - 3730, нині - приблизно півтори тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Янові (нині - Іванові). Місцеві власники Холоневські в останні десятиліття XVIII століття розпочали в Черепашинцях будівництво палацу. І в закладеному при ньому парку збудували муровану каплицю, яку схематизми Луцько-Житомирської дієцезії датують 1773 роком.

58008 Чернівці,
вул. Бетховена, 4/5,
+380 (372) 55-07-10,
www: rkc.cv.ua,
f.b.: rkccv

Чернівці (Черн) відомі з ХІІст., коли буковинські землі були частиною Галицького та Галицько-Волинського князівств. Пізніше згадуються 8 жовтня 1408 року, а також у 1456, 1457 і 1488 (як місто і центр повіту) роках. В Австрійській імперії 1776 року стали знову містом, з 1787 року були центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. - столицею Буковинської провінції. У 1784р. тут разом із передмістям проживало близько 3200 мешканців, 1857 року - 21588, у тому числі 12290 німців, 4800 румунів, 3500 українців і 810 поляків, 1900 року - 67622, 1914 року - 120000, 1930 року - 150000, 1940 року - 180000, нині - понад 260 тисяч осіб. Із 1940р. Чернівці є обласним центром.

У 1591 році в столиці князівства Волощина Куртя-де-Арджеш постала дієцезія, яка охопила Молдавію (зокрема, Буковину), Волощину і Бесарабію. У 1607-1610рр. (після турецької окупації) її осередок перенесли до Бакова (Бакеу). 1621 року Баківська дієцезія увійшла до Львівської митрополії, а від 1751 року її єпископи резидували у Снятині, виконуючи функцію місцевих настоятелів. Після входження Буковини до Австрійської імперії чернівецькими римо-католиками опікувались австрійські військові капелани (зокрема, оо. Прокоп Мунц і Венцель Кекерт) під керівництвом ординарія Санкт-Пельтенського Йогана Керенса, польового єпископа.

24800 Чечельник,
вул. Героїв Майдану, 39,
+380 (4351) 212-71,
www: chechelnyk.ofm.org.ua

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника датується 1529 роком. Статус містечка отримав 1635 року. У 1795р. перейменували на Ольгопіль та зробили центром повіту, проте 1812 року повітовий центр перенесли до Рогузки-Чечельницької, яку теж перейменували на Ольгопіль, а Чечельнику повернули стару назву. Був центром волості. У 1893р. тут проживало лише 2897 мешканців, 1905 року - вже 10558, нині - майже 5 тисяч осіб. Із 1961р. є селищем (міського типу), був райцентром (за винятком 1962-1966рр.), проте 2020 року увійшов до Гайсинського району.

У 1751 році у Чечельнику було споруджено дерев'яний костел (і місійний будинок) для барських єзуїтів коштом місцевого власника князя Станіслава Любомирського. 1759 року гайдамаки знищили, принаймні, будівлю єзуїтів (можливо, і храм), проте пізніше їх відновили. І єзуїти продовжували обслуговувати католиків містечка та околиць.

31310 Чорний Острів,
вул. 1 Травня, 96

Поселення вперше документально згадується 1366 року як Чорний Городок, однак у другій половині цього ж століття (зокрема, в 1493 і 1495 роках) - це вже Чорний Острів. Магдебурзьке право отримав 1556 року. На початку 80-х років тут проживала тисяча мешканців, нині селище (міського типу), яким він став 1957 року, має менше тисячі осіб.

Перший (дерев'яний) костел у Чорному Острові збудував місцевий власник Михайло Корибут Вишневецький у XVII столітті, проте цей храм був повністю знищений нападниками. Вважається, що спорудження мурованого храму розпочав 1797 року черговий власник Михайло Пшездецький, проте, за інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, його будівництво розпочали ще 1720 року Вишневецькі, які володіли містом до 1744 року (втім, може тоді постав наступний дерев'яний костел на заміну зруйнованому).

07270 Чорнобиль

Уперше Чорнобиль згадується в літописі 1193 року. Протягом століть був повітовим центром та аж до 1917 року приватновласницьким містечком. 1923 року став центром району і селищем міського типу, проте 1941 року отримав статус міста. Після аварії на АЕС став адміністративним центром зони відчуження та зони обов'язкового відселення. Нині має статус вахтового селища з населенням менше трьох тисяч осіб вахтового персоналу та близько сотні «самопереселенців». Належить до Вишгородського району.

Перший римсько-католицький храм у Чорнобилі датують 1626 роком, коли його разом із монастирем для оо.-домініканців фундували місцеві власники Сапєги. Проте цю святиню знищили 1649 року козаки. Наприкінці 70-х - на початку 80-х років у Чорнобилі заснували парафію (під опікою тих же домініканців), то ж, очевидно, костел теж було відновлено. Принаймні, у 1682-1683 роках преором місцевого монастиря був о. Яцек Тжаска. В середині XVIIІ століття чорнобильські домініканці обслуговували три містечка і два десятки сіл.

13200 Чуднів

Вперше поселення документально згадується 1416 року, пізніше - у 1471 та 1507 роках. 1880 року у містечку, яким Чуднів був, принаймні, від середини XVIIIст., проживало 3685 мешканців, у тому числі 280 римо-католиків, 1900 року - 10472, 1939 року - 5407, нині - понад 5300 осіб. Статус міста отримав у 2012 році. Був райцентром, а від 2020 року увійшов до Житомирського району.

Парафія (і перший дерев'яний костел) постали у Чуднові коштом купців та інших вірян ще у середині XV століття, отримавши в дотації село Сербинівка, проте були знищені разом із поселенням татарами 1482 року. Наприкінці цього століття Чуднів відбудували, а храм вже поставили в іншому місці.