78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року. У XVст. тут збудували замок, а 13 лютого 1668 року поселення отримало магдебурзьке право. 1800 року тут проживало понад 5 тисяч мешканців, 1870 року - 8824, у тому числі 4726 греко- і 857 римо-католиків, 1900 року - 11613, 1921 року - 10054, у тому числі 5390 українців і 1571 поляків, 1939 року - 14 тисяч, нині - 9 тисяч осіб. З автрійських часів місто було центром повіту, з радянських - райцентром, а від 2020 року входить до Коломийського району.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня (дерев'яна), яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років. Черговий городенківський дерев'яний храм занотовано 1721 року.

30423 Городище

Давньоруське городище, яке тут розташоване, окремі дослідники вважають літописним Ізяславом, інші - фортецею на його підступах. Воно збудоване у ХІІст. і належало князю Теребовлянського князівства, а потім відійшло до земель Болохівського князівства, де виконувало роль форпосту для захисту його північних кордонів. Зруйнували городище у 1241р. монголо-татари. За легендою, село заснували люди, які вижили після нападу монголо-татар, неподалік зруйнованого городища на відстані одного кілометра у ХІV столітті. Уперше в документах Городище згадується як володіння князя Іллі Костянтиновича Острозького (в акті від 31.01.1534р.). Нині є селом з населенням близько двох тисяч мешканців.

У другій половині XVIIст. у Городищі родиною Погрошевських було засновано монастир кармелітів взутих, який отримав у власність села Городище, Пашуки і Решнівка, а також інше майно. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену. Сучасний бароковий монастирсько-костельний комплекс було закладено 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських. 12 травня 1782 року Луцький єпископ- помічник Ян Хризостом Качковський освятив новобудову.

24615 Городківка,
вул. Дажицького, 2,
+380 (4340) 244-61

За переказами, існуюче у XIII-XIV століттях село Шумилів знищили татари, а наприкінці XVIст. тут заснували містечко М'ястківку. У ньому на початку 90-х років ХІХст. проживало понад 5500 мешканців, 1905 року - 8997, а нині село має понад 5600 осіб. 1946 року М'ястківку об'єднали із Раківкою, яка до 1917 була Ротмистрівкою, та назвали Городківкою. Село входило до Крижопільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

У 1747 році у М'ястківці (за непідтвердженою інформацією, на місці колишньої церкви Положення ризи Пресвятої Богородиці) завдяки місцевим власникам Любомирським було споруджено сучасний мурований костел. Тоді ж фундатор пожертвував на утримання настоятеля значні кошти та майно. У 1785 році храм реставрували за рахунок пожертв Миколая Ярошинського та Антонія Бєлєцького, який цього року також суттєво збільшив фінансове забезпечення парафії, призначивши свою дотацію на утримання двох вікаріїв.

48210 Гримайлiв

Грима(й)лів згадується у документах у 1464 і 1497 роках, а також 1591 і 1595 року. Був приватним містечком, яке 1720 року отримало магдебурзьке право. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 4000 мешканців, у тому числі 1160 греко- і 556 римо-католиків, 1921 року - 2746, причому українців і поляків було вже майже порівно (по шість сотень), нині ж - менше 1900 осіб. 1956 року Гримайлів став селищем міського типу, а в 1940-1958 роках був райцентром. Належав до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

В одній із веж замку Гримайлова, спорудженому наприкінці XVI - на початку XVII століть, була каплиця Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яку спочатку обслуговував місцевий душпастир. Потім вона належала до парафії у Скалаті, а пізніше - до парафії у Глібові. Замок нищили нападники, але його відбудовували. Остання реставрація відбулась 1803 року (каплицю перебудували на господарські приміщення, а її вівтар перенесли до костелу у Качанівці). Остаточно руїни замку разом із вежею, в якій була каплиця, розібрали 1840 року.

81353 Гусаків

Поселення Гусаків отримало магдебурзьке право 1525 року, проте спорудження тут міста почалося лише у 1541 році. Нині - село з населенням понад півтисячі мешканців.

У 1542 році до Гусакова було перенесено парафію з Боєвич, засновану 23 червня 1408 року коштом братів Преслава і Миколая. У 1543 році архієпископ П. Стажеховський консекрував перший дерев'яний костел, збудований завдяки Боратинському. 1627 року новий дерев'яний храм споруджено за кошти Корняктів. У 1694 році було збудовано третю дерев'яну святиню завдяки Семеновським та Харчевським після пожежі попередньої 1678 року

48163 Долина

У 1577 році Ян Гольський придбав село Довге, на південних землях якого у 90-х роках заснував містечко Янів (Теребовельський) та на початку XVII століття збудував там замок-фортецю. 1772 року Янів втратив міські права. У 80-х роках ХІХ століття село мало 2200 мешканців, з них: 800 - римо-католики, 500 - греко-католики, решта - євреї. 1960 року село назвали Долиною. Нині тут проживає вісім сотень осіб, і входить воно вже не до Теребовельського району, а до Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел в Янові постав коштом місцевого власника Яна Гольського відразу ж після заснування міста, а 1611 року подружжя Гольських на прохання першого настоятеля о. Мартина Яворського фундувало парафію та спорудження мурованого храму біля фортеці (тоді ж було закладено фундамент святині). Будівництво, яке затягнулось на ціле століття, продовжив завдяки додатковим пожертвам наступний настоятель о. Казимир Пашковський. Освятили костел 1661 року, проте його спорудження продовжувалось ще довго. Храм тоді мав лише один вівтар.

82100 Дрогобич,
вул. Трускавецька, 2

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

Дрогобицький костел св. Михаїла кармелітів-обсервантів разом із монастирем постав десь на початку XVIII століття (ймовірно, у другому десятилітті), хоча в деяких джерелах роком його будівництва називають 1690. Справа в тому, що лише 1 липня 1697 року було отримано дозвіл на це будівництво від єпископа Перемишльського Юрія Денхоффа. Консекрував храм 1753 року інший єпископ з Перемишля - Вацлав Сераковський. 1789 року австрійська влада ліквідувала кармелітський монастир. Частину костельного майна було перенесено до парафіяльного храму cв. Ап. Варфоломія, а націоналізовану будівлю колишнього костелу в австрійського уряду 1808 року викупила українська громада міста під греко-католицьку церкву Пресвятої Трійці. Храм оновлювався у 1894 та 1905 роках.