81453 Воютичі

Село Воютичі відоме у документах з 1427 року. 1880 року тут проживало 2011 мешканців, нині село має майже дві тисячі сто осіб.

У 1472-1481 роках вперше згадується парафія у Воютичах та її настоятель о. Миколай (костел тоді був дерев'яним), є згадка про неї також 1484 року. 1598 року перемишльський староста Ян Дрогойовський не тільки відновив колишню фундацію парафію, але й збільшив її матеріальне забезпечення, а також подарував земельну ділянку під будівництво нового храму.

77100 Галич,
вул. Осмомисла, 3

Галич вперше згадується в угорських літописах ще у біло-хорватські часи у 90-х роках IX століття, а за археологічними даними існував у Xст. На початку 40-х років XIIст. сталв столицею Галицького князівства, а пізніше - Галицько-Волинської держави (її князя називали 'самодержцем всієї Русі'). У 1367 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1374 року, від 1375р. був столицею Галицької архідієцезії латинського обряду, яку у 1410-1414рр. перенесли до Львова. З австрійських часів був центром повіту. 1870 року тут проживало 4142 мешканців, 1 січня 1939 року - 4700, нині ж - 6300 осіб. 17 січня 1940 року Галич став райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Перший костел (дерев'яний) існував у Галичі з 1367 року, коли його освятив під титулом св. Марії Магдалини архієпископ Гнєзненський Ярослав Скотницький. Наступним стала збудована наприкінці XIIст. церква св. Пантелеймона, яку переосвятили під титулом Пресвятої Діви Марії на катедру новоствореної Галицької архідієцезії. А перша інформація про інший, парафіяльний храм у місті датується 1396 роком.

81210 Ганачівка

Ганачів вперше згадується 5 листопада 1394 року, коли Дмитро Волчкович подарував його львівському францисканському монастирю Святого Хреста, і аж до ХХст. належав францисканцям, які оселяли тут переважно поляків. 1880 року у Ганачеві проживало 1051 мешканців, у тому числі 921 римо- і 117 греко-католиків, а в Ганачівці - 412. У 1944р. 3 лютого вояки УПА та 2 травня німецькі війська СС знищили Ганачів, його терен потім заселили українцями із Польщі та приєднали до Ганачівки. Нині село нараховує близько 460 осіб. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року - до Львівського.

У 1399 році власники Ганачева францисканці отримали дозвіл архієпископа Якова Стрепи на спорудження у селі каплиці. Наступного, 1400 року Ганачів приєднали до парафії св. Миколая у Вижнянах, а 1420 року - до новоствореної парафії (тоді - Усіх Святих) в Чишках.

31352 Гвардійське,
вул. Соборна, 33,
+380 (382) 62-41-82

Місто з магдебурзьким правом Фельштин (Фульштин) заснував 24 серпня 1584 року Микола Гербурт на честь Фульштина у Моравії, з якого походив. 1880 року у містечку проживало 2994 мешканців, переважна більшість яких була євреями, 1893 року - 2833, 1905 року - 4420, нині село має понад 2300 осіб. У радянський період до 1931 року був райцентром, від 1947 року називається Гвардійським.

У 1594-1596 роках перший дерев'яний костел св. Адальберта (Войтеха) у Фельштині (та, ймовірно, парафія) постали коштом засновника міста, проте 1615 року храм спалили татари, які облаштували у містечку табір хана. Черговий дерев'яний храм був знищений турками 1680 року. Його відбудував місцевий власник Ян Стшеменський у 1721 році, він же пожертвував парафії значне фінансово-майнове забезпечення.

78260 Гвіздець,
вул. Шевченка, 8,
www: hvizdets.blogspot.com

Груднем 1373 року датується перша документальна згадка про Гвіздець, який вже на той час був значним поселенням (виходить, заснування його мало б відбутись раніше), наступна - 1375 роком. У 1540 році Гвіздець отримав магдебурзьке право, а 1785 року - статус міста, який раніше було втрачено. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1962 роках був навіть райцентром). Населення - понад 1900 мешканців.

Місцева парафія постала 1475 року коштом Яна Прокоповича із Гвіздця спочатку у сусідніх Остапківцях, а лише потім була перенесена у Гвіздець. І відбулось це не пізніше 1615 року, бо саме тоді костел (дерев'яний) у Гвіздці згадується як знищений татарами. Наступна інформація про парафію датується вже 1710 роком.

80720 Глиняни,
вул. св. Миколая, 34,
+380 (3265) 515-86

Глиняни вперше згадуються у документах 1379 роком, є згадки також у 1380, 1381 і 1395 роках. 1397 року отримали магдебурзьке право, підтверджене 1425 року. 1857 року тут проживало 3155 мешканців, 1880 року - 3965, у тому числі 1794 греко- і 463 римо-католиків, 1921 року - 4255, з них 1965 українців і 719 поляків, 1939 року - 4563, у тому числі 1573 українців і 1121 поляків, нині - понад три тисячі осіб. У 1939-1962 роках були райцентром, потім увійшли до Золочівського району, а від 2020 року - у Львівському.

Парафію у Глинянах засновано 2 жовтня 1397 року коштом короля Владислава Ягайла та збудовано перший (дерев'яний) костел, який освятив архієпископ Галицький Яків Стрепа. Черговий дерев'яний храм було знищено нападниками на зламі другого і третього десятиліть XVII століття, але його швидко відновили.

81740 Гніздичів

Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.

У 1680 році коштом власниці Руди Терези Виговської в рудівському лісі, де раніше було знайдено образ Матері Божої з Дитятком, збудовали для нього дерев'яну каплицю, що стала місцем паломництва численних вірних. Неподалік від неї у 30-х - 40-х роках XVIII століття (за схематизмом Львівської архідієцезії, 1740 року) коштом чергового власника Руди Костянтина Виговського було споруджено дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

81117 Годовиця

Перша згадка про село Годовиця датується 11 листопада 1371 року. 1405 (чи 1421?) року поселення було переведено із руського та польського права на магдебурзьке. Нині населення села - майже дев'ять сотень мешканців.

Місцева парафія постала не пізніше 1498 року. У 1618-1621 роках костел в Годовиці, як і храм св. Валентина у Наварії, був знищений татарами, проте його відбудували у 1631 році, а 1685 року цей костел освятив єпископ-помічник Львівський Юрій Гедзінський. Відомо, що ця святиня була мурованою, мала окрім головного вівтаря Всіх Святих ще три бічні - Матері Божої, св. Анни та св. Миколая.

45070 Голоби,
вул. Грушевського, 2

У Голобах було укріплене давньоукраїнське городище, яке знищили татаро-монголи в ХІІІ столітті. Пізніше в документах Голоби вперше згадуються 1434 роком, а також у 1545, 1570 і 1577 роках. 1795 року тут проживало 615 жителів, 1900 року - 1517, нині - - понад 4 тисячі мешканців. У 1940-1957рр. Голоби були райцентром, 1957 року стали селищем міського типу.

Ще 1700 року у Голобах розпочалось спорудження костелу коштом місцевого власника Стефана Ярузельського, проте 1708 року шведи його знищили разом із поселенням за те, що голобчани чинили їм опір. Сучасний бароковий мурований храм на місці зруйнованого збудував у 1711-1718 роках наступний власник Йосиф Ярузельський (у деяких схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії в якості дати спорудження подають 1628 чи 1728 роки).

80736 Гологори

Поселення згадується письмово у 1099, 1132 і 1144 роках, а також 1231 року. У 1469р. Гологори отримали магдебурзьке право (статус міста зберегли до 1939 року). У 1779р. гологірські маєтності стали власністю домініканського монастиря у Підкамені. 1857 року тут проживало 2482 мешканців, на початку 80-х років - дві з половиною тисячі, 1921 року - 2447, у тому числі 1419 українців і 522 поляків, 1931 року - 2669, нині - понад шість з половиною сотень осіб. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Перший дерев'яний костел (замковий чи парафіяльний) у Гологорах постав разом із парафією 1452 року завдяки фундації від 21 серпня місцевого власника Миколи Гологорського. 1600 року місто мало аж три святині - замкову (колегіату), парафіяльну та невеличку капличку 'in campo exiguam'. Втім, пізніше замковий костел, втративши статус колегіати на користь парафіяльного, подається лише як каплиця.