21000 Вінниця,
вул. Соборна

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

Домініканці до Вінниці переселились із містечка Черленків (нині - Селище) на початку 20-х років XVII століття, збудувавши у місті дерев'яний костельно-монастирський комплекс поруч із єзуїтським. Проте у середині цього століття під час козацько-польських війн переїхали до Черленкова. Після їх повернення у Вінницю відновлені завдяки Стефану Черленківському костел та монастир знову було знищено у 90-х роках (тепер вже татарами). На початку XVIIІ століття залишки споруд розібрали.

21000 Вінниця,
вул. Соборна

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

Єзуїти у Вінниці розпочали служіння на початку XVII століття, випередивши домініканців на якийсь десяток років. Після пожежі у 1613 році їх дерев'яного осідку розпочалось будівництво мурованого, перша черга якого була завершена 1619 року. В їхній колегії навчались діти шляхетських сімей. Проте єзуїтські споруди були зруйновані у середині цього століття під час козацько-польської війни.

44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Перша літописна згадка про місто Володимир згадується 988 року у «Повісті минулих літ». У ХІІ столітті місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324 році місто отримало магдебурзьке право, підтверджене 1509 року. У 1795 році місто стало повітовим центром Волинської губернії Російської імперії, тоді його перейменували на Володимир- Волинський, щоб відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі. У 1921 році Володимир-Волинський став повітовим центром Волинського воєводства Польщі. Нині - районний центр з населенням близько 38900 мешканців. 15 грудня 2021 року повернено назву Володимир.

У 1554 році у Володимирі було збудовано дерев'яний костел на пожертви Анни Збаразької, який згорів 1736 року. Будівництво сучасного барокового мурованого храму завершили 1752 року коштом єпископа Адама Оранського, котрий цього ж року його консекрував. Парафією опікувались оо.-капуцини. У 1832 році російський уряд монастир ліквідував.

44700 Володимир,
вул. Миколаївська, 20

Перша літописна згадка про місто Володимир згадується 988 року у «Повісті минулих літ». У ХІІ столітті місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324 році місто отримало магдебурзьке право, підтверджене 1509 року. У 1795 році місто стало повітовим центром Волинської губернії Російської імперії, тоді його перейменували на Володимир- Волинський, щоб відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі. У 1921 році Володимир-Волинський став повітовим центром Волинського воєводства Польщі. Нині - районний центр з населенням близько 38900 мешканців. 15 грудня 2021 року повернено назву Володимир.

Єзуїти оселились у Володимирі ще 1718 року, проте лише 1755 року на виділені Гнатом Садовським кошти розпочалось будіництво їх мурованого костельно-монастирського комплексу. Спочатку спорудили пізньобароковий храм за проектом архітектора Михайла Радзимінського (чи Павла Гіжицького?), який 1770 року було освячено під титулом Ісусового Серця.

23252 Вороновиця,
вул. Леніна

Вороновиця належала знаменитій шляхетській русинській родині Вороновичів г. Кміта або пізніше Кмітів і називалась Вороновим Городищем, а перша згадка про Вороновицю зустрічається у писемних джерелах за 1391 рік. У 1748 році король Августа III надав їй статус міста. Із 1956 року є селищем міського типу. Населення - понад 6 тисяч мешканців.

У 1770-1777 роках власник Вороновиці Франц Ксаверій Горохольськкий збудував на місці старого панського маєтку великий палац в стилі раннього класицизму за проектом німецького архітектора Лоренца Гедона, а 1793 року у центрі поселення його ж коштом розпочалося спорудження та облаштування сучасного мурованого костелу. У 1838 році цей храм освятив єпископ Францішек Мацкевич.

81453 Воютичі

Село Воютичі відоме у документах з 1427 року. Нині проживає тут понад дві тисячі селян.

У 70-х роках XV століття вперше згадується місцева парафія. Відомо, що 1626 року було консекровано дерев'яний костел з мурованим захристієм, споруджений коштом Я. Дрогоєвського.

У 1714-1719 роках збудували та освятили сучасний мурований храм (фундатори - Я. Стадницький та Й. Мнішек), оскільки попередній під кінець XVII століття розсипався. 8 жовтня 1743 року єпископ Вацлав Сераковський консекрував святиню під титулом св. Катерини Олександрійської. 1896 року до костелу (за пресбітерієм) добудували каплицю-мавзолей родини Тхужинських.

77100 Галич,
вул. Осмомисла, 3

Галич вперше згадується в угорських літописах ще у біло-хорватські часи у 90-х роках IX століття, а за археологічними даними існував у Xст. На початку 40-х років XIIст. сталв столицею Галицького князівства, а пізніше - Галицько-Волинської держави (її князя називали 'самодержцем всієї Русі'). У 1367 році отримав магдебурзьке право, підтверджене 1374 року, від 1375р. був столицею Галицької архідієцезії латинського обряду, яку у 1410-1414рр. перенесли до Львова. З австрійських часів був центром повіту. 1870 року тут проживало 4142 мешканців, 1 січня 1939 року - 4700, нині ж - 6300 осіб. 17 січня 1940 року Галич став райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

Перший костел (дерев'яний) існував у Галичі з 1367 року, коли його освятив під титулом св. Марії Магдалини архієпископ Гнєзненський Ярослав Скотницький. Наступним стала збудована наприкінці XIIст. церква св. Пантелеймона, яку переосвятили під титулом Пресвятої Діви Марії на катедру новоствореної Галицької архідієцезії. А перша інформація про інший, парафіяльний храм у місті датується 1396 роком.