81470 Дубляни

Дубляни вперше згадуються у джерелах 1425 роком, а пізніше - у 1439 та 1441 роках. У 1940-1941 та 1944-1959 роках навіть були районним ценром. Статус селища міського типу - з 1957 року. Населення - понад 1700 мешканців.

Відомо, що у 1481 та 1498 роках у Дублянах вже проживали священики, тож парафія тут постала ще раніше. Дерев’яний костел знищили татари у 1624р., а 1637 року було освячено новий мурований храм під титулом св. Миколая, збудований завдяки підтримці Миколи Даниловича та інших. Наступний костел збудували у 1737р. на кошти пароха о. Амвросія Гонтковського, його освятив єпископ Вацлав Сераковський у 1743 році під титулом Матері Божої Скорботної, св. Станіслава і св. Миколая єп. Цей храм мав шість дерев’яних вівтарів та 16 образів, окрім вівтарних. Станом на 1794р. зусиллями пароха о. Теодора Збежховського замінено або оновлено головний та бічні вівтарі - Матері Божої Скорботної і св. Йоана Непомуки, а також перенесено майно із закритого австрійською владою костелу у Винниках. У 1837р. храм мав лише три вівтарі (фундації о. Збежховського), а 1863 року було відновлено головний вівтар святині.

35600 Дубно,
вул. Шевченко, 51

Дубно вперше згадується 30 серпня 1100 року, є також згадка 1149 року, проте, як свідчать археологічні рокопки, засноване ще раніше. 4 червня 1498 року отримало статус міста, а 1507 року - магдебурзьке право. Від 1795 року місто було центр повіту. 1860 року тут проживало 8364 мешканців, 1937 року - понад 15 тисяч (29% - українці, 26% - поляки), нині ж місто є райцентром із населенням понад 40 тисяч осіб.

Першу католицьку святиню (замкову каплицю) у Дубні збудував 1560 року його власник православний Костянтин Василь Острозький для своїх дружини-католички та дворян-католиків.

Дерев'яний костел св. Йосифа, Улюбленця Пресвятої Діви Марії, для кармеліток постав у Дубні коштом Єфросинії Острозької 1630 року. Проте вже 1690 року цей храм було збудовано заново (знову із дерева), але вже на кошти Анастасії Чернецькою та поруч із спорудженим 1688 року з ініціативи Теофіли Любомирської кармелітським дерев'яним монастирем. У 1721 році вищезгадана Анастасія Чарнецька виділила кошти на перетворення кармелітського дерев'яного костельно-монастирського комплексу на мурований, що і було здійснено протягом наступних двох десятиліть. Храм в стилі раннього бароко освятив Луцький єпископ Францішек Кобельський, проте упорядження як костелу, так і монастиря продовжувалось ще довго.

34100 Дубровиця,
вул. Воробинського, 1

Перша писемна згадка про місто датується 1005 роком, коли Володимир Великий заснував єпископську кафедру в Турові. Згадується Дубровиця також у 1184 та 1223 роках. Дубровиця (до 1940 року - Домбровиця) нині є центром району з населенням понад 9400 мешканців.

У 1684 році у Дубровиці збудували коштом Яна Дольського дерев'яний костел для оо.-піярів, який спалили шведи 1709 року. На початку XVIII століття було споруджено в стилі рококо сучасний мурований храм, який 1742 року консекрував єпископ Франциск Кобельський. 1832 року (після ліквідації монастиря царською владою) святиня перейшла до дієцезійного духовенства.

32400 Дунаївці,
вул. Красінських, 24

Перша згадка про Дунаївці датується 1403 роком. У 1592 році поселення отримало статус магдебурзьке право, підтверджене 1605 року, і назву Дунайгород, яка не прижилась. Від 1862 року Дунаївці - волосний центр, від 1923 року - райцентр, а з 1958 року - місто. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 10 тисяч мешканців, 1893 року - 12339, 1905 року - 12540, нині - близько 16 тисяч осіб. 2020 року місто увійшло до Кам'янець-Подільського району.

В Дунаївцях від початку XVIIст. вже існував парафільний костел св. Архангела Михаїла, проте 1750 року місцевий власник Йосиф Потоцький запропонував збудувати ще й храм (і монастир) для капуцинів. У березні наступного року обрали земельну ділянку, а 24 квітня цього ж року єпископ Миколай Дембовський повідомив про заснування капуцинського костельно-монастирського комплексу. Хоча фундатор невдовзі помер, проте його син Станіслав підтвердив фундаційні зобов'язання щодо капуцинів.

7741? Єзупіль

Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.

32365 Жванець,
вул. 60-річчя Жовтня,
f.b.: 370487763150144

Жванець вперше згадується у 1431 році. 1646 року король Владислав IV надав Жванцю магдебурзьке право. Нині колишнє містечко є селом із населенням понад півтори тисячі мешканців.

Сучасний мурований костел у Жванці було споруджено у 1740 році на пожертви католиків вірменського обряду та Лаврентія Ланцкоронського, з дозволу якого 1699 року у Жванець прибули вірмени з сусіднього Кам’янця-Подільського. 1769 року храм спалили барські конфедерати, а в 1782-1786 роках його відбудували. 1791 року святиню консекрував Львівський архієпископ вірменського обряду Валеріан Туманович. 1869 року храм став парафіяльним.

10014 Житомир,
вул. Кафедральна, 2
+380 (41) 237-30-53,
f.b.: 269385246412727

Вважається, що Житомир засновано близько 884 року, хоча перша писемна згадка про нього датується 1240 роком. Магдебурзьке право отримав у 1432-1444 роках. У 1804 році Житомир став адміністративним центром Волинської губернії. Статус міста - з 1884 року. Нині є обласним центром з населенням майже 265 тисяч мешканців.

Перший дерев'яний костел Діви Марії знищили татари ще у XV столітті.

Після перенесення столиці Києвської дієцезії у Житомир на місці колишнього храму у 1724-1737 роках коштом єпископа Київського і Чернігівського Самуеля Яна Ожги було споруджено катедру та освячено 1737 року під титулом Zaśnięcia Пресвятої Діви Марії. Проте внаслідок допущених конструктивних помилок невдовзі її розібрали до фундаменту. У 1737-1746 роках коштом знову ж таки єпископа Яна Ожги було споруджено новий мурований кафедральний храм. 1751 року його консекрував єпископ Каетан Ігнатій Солтик.