32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Тринiтарська, 1

Місто належало Київській Русі, у XIII-XIV століттях - Галицько-Волинському князівству, а потім було захоплене татаро- монголами. У першій половині XIVст. Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, від 1362 року - у складі Литовсько-Руської держави (1374 року отримав магдебурзьке право), з 1434 року відійшоі до Польщі, з 1463 року - центр Подільського воєводства. У 1672-1699рр. належав Туреччині. У складі Росії у 1795-1997рр. - центр Подільського намісництва, а у 1797-1917рр. - Подільської губернії. Від 22 березня 1919р. по листопад 1920р. Кам'янець був столицею Української Народної Республіки, у 1937-1941рр. - центр Кам'янець-Подільської області, нині - районний центр з населенням майже сто тисяч мешканців.

У 1750-1765 роках на добровільні пожертви парафіян у Кам'янці було споруджено тринітарський храм замість дерев'яного костелу 1712 року. 8 жовтня 1789 року святиню консекрував єпископ Адам Красинський. 1842 року після закриття царською владою тринітарського монастиря храм стає дієцезіальним.

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

45514 Кисилин

Перша писемна згадка про село датується 1451 роком. Пізніше вважалось містечком. У Російській імепрії було центром волості. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень мешканців.

У 1685-1691 роках у Кисилині коштом Станіслава Ковалевського на місці закритої аріанської святині було споруджено дерев'яні костел та монастир для кармелітів. А 1720 року завдяки фінансовій підтримці родини Голуховських вже постав сучасний мурований костельно-монастирський комплекс. Освятив храм 1746 року єпископ Франциск Кобельський, у 1726 року було засновано парафію, яку після ліквідації монастиря царською владою у 1832 році обслуговувало світське духовенство. У 1915р. російська артилерія майже повністю знищила костел. Відновлювальні роботи тривали до 1939 року, проте склепіння над головним нефом збудувати не встигли. У середині 30-х років парафію опікувався о. Болеслав Пейкерт, налічувала вона понад дві з половиною тисячі вірян, котрі проживало у семи десятках навколишнійх населених пунктах.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще у давньоруські часи, про що свідчать виявлені археологами залишки поселення. У 1923-1931 роках було центром району. Нині є селом, в якому проживає менше півтисячі мешканців.

У 1706-1721 роках у Китайгороді збудували дерев'яний костел коштом Юрія Потоцького. У 1772-1776 роках тут постав сучасний мурований храм на кошти чергового місцевого власника Домініка Краковського. 1913 року відбулась реставрація святині зусиллями о. Юзефа Савінського за пожервування парафіян.

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

35523 Козин

Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.

Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.

47631 Козлів

Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).

Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.

78200 Коломия,
вул. Мазепи, 2

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Парафія в Коломиї та перший (дерев'яний) костел постали ще в середині XIV століття. 12 лютого 1353 року фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшено королем Казимиром, а 13 березня 1453 року - галицьким та коломийським старостою Яном з Ходча, 22 червня 1594 року - Станіславом Влодеком із Германова. Наприкінці цього століття храм консекрував архієпископ Ян Соліковський. У 20-х роках XVII століття споруджено нову святиню, оскільки місто було перенесене на нове місце.

24225 Комаргород,
вул. Центральна, 6

Перша документальна згадка про поселення датується 13 червня 1459 року, а заснування тут містечка Комаргород пов'язують із шляхтичем Комаром-Забужинським. У другій половині XVIIст. було козацьким сотенним містечком. На початку 80-х років Комаргород мав 1112 мешканців, 1893 року - 1687, 1905 року - 2540, нині є селом із населенням понад 2400 осіб. Входило до Томашпільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

Католики латинського обряду містечка належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Томашполі. 23 березня 1745 року місцеві власники брати Четвертинські (Стефан та Антоній) підписали фундаційний акт костельно-монастирського комплексу францисканців конвентуальних, жертвуючи земельну ділянку під його будівництво і відповідне фінансово-майнове забезпечення його спорудження та утримання ченців.

23053 Копайгород,
вул. Центральна, 24,
+380 (4341) 324-44

Засноване у 1624 році на землях села Галчинець місто Новгород невдовзі отримало назву Копайгород та магдебурзьке право. На початку 80-х років тут проживало вісім сотень мешканців, 1893 року - 1628, 1905 року - 3913, нині - понад 1200 осіб. У 1920-1959 роках Копайгород був райцентром, потім увійшов до Барського району, а від 2020 року - до Жмеринського. Із 1956 року є селищем (міського типу).

3 березня 1635 року орендар та війт королівського Новгорода Лукаш Мясковський зобов'язався своїм коштом збудувати у містечку костел. Цей дерев'яний храм вже тоді отримав титул Успіння Пресвятої Дівм Марії та був знищений (можливо, не один раз) в буремні роки другої половини XVII століття. У 1710-х - 1720-х роках цю святиню востаннє відбудували з дерева.