22432 Іванів,
вул. вул. Михайла Богачука, 17

Іванів нині є селом, а до 1946 року був містом Янів. У 1410р. Адам Мишка розпочав будувати тут великий обороний замок, проте першою писемною згадкою про Янів вважається 1537 рік. Згадується також у 1545 і 1552 роках, а 1578 року поселення отримало магдебурзьке право. У 1833р. у місті проживало 1300 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - близько 2000, 1893 року - 2356, 1905 року - 5850, 1929 року - 6481, у тому числі 4570 українців і 240 поляків, нині - понад чотири тисячі осіб. До 2020 року село входило до Калинівського району.

У 1754р. місцевий власник Адам Мишка Холоневський збудував у Янові дерев'яні монастир та каплицю Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, маючи намір передати їх якомусь чернечому ордену для обслуговування заснованої парафії. У 1760р. його пропозицію прийняли бернардини, проте єпископ Луцький Антоній Воллович не дав дозволу на утворення чернечого осередку, а погодився лише на одного ченця в якості адміністратора парафії.

81070 Івано-Франкове,
вул. Яворівська, 11,
+380 (3259) 231-77,
f.b.: kosciol.janow.lwowski

У 1611 році Іван Свошовський, який походив з древнього руського роду, перебував на службі короля та залишився православним до кінця життя, отримав королівський дозвіл на заснування міста на землях села Залісся, відомого у документах з 1370 року. Магдебурзьке право Янова було підтверджене у 1634 та 1649 роках. Місто стало осередком староства. Від 1940 року є районним центром, 1945 року було змінено назву на Івано-Франкове. Населення - понад 6400 мешканців.

У 1611 році село Залісся вже мало свій дерев'яний костел, а парафію тут було засновано 8 серпня 1614 року коштом І. Свошовського. У 1648 році дерев'яний храм знищили козаки Б. Хмельницького, 1670 року його відбудували. У 1702 році костел, який складався з мурованої частини та дерев'яного нефу, грунтовно відремонтував о. В. Перович. 1724 року було добудовано передсінок.

30300 Ізяслав,
вул. Шевченка, 10,
+380 (3852) 429-00,
f.b.: 100069735674233

Вперше Ізяслав (Старий Заслав) згадується у документі від 4 листопада 1386 року, проте за археологічними даними він існував вже в XI столітті. Ізяслав утворився приєднанням до Старого Заслава поселення Новий Заслав, який вперше згадується 1579 роком. Магдебурзьке право отримано 1583 року, а поновлено 1754 року. У 1796 році Ізяслав став центром повіту, з 1923 року був районним центром. У місті нині проживає понад 16 тисяч мешканців, а належить воно тепер до Шепетівського району.

Першу пожертву для оо.-місіонерів (лазаристів) здійснив через довірену особу місцевий власник Павло Кароль Любартович Сангушко 4 липня 1747 року, а 20 серпня 1748 року дав візитатору о. Петру Слівінському обітницю збудувати для ченців храм та монастир в Ізяславі, надаючи їм відповідні земельні ділянки та маєтність на утримання десяти священників. 13 квітня 1750 року все це було зафіксовано фундаційним актом, який 7 червня наступного року підтвердив син фундатора Олександр, виконуючи волю померлого 1750 року батька.

32301 Кам'янець-Подільський,
вул. Тринiтарська, 1

Місто належало Київській Русі, у XIII-XIV століттях - Галицько-Волинському князівству, а потім було захоплене татаро- монголами. У першій половині XIVст. Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами, від 1362 року - у складі Литовсько-Руської держави (1374 року отримав магдебурзьке право), з 1434 року відійшоі до Польщі, з 1463 року - центр Подільського воєводства. У 1672-1699рр. належав Туреччині. У складі Росії у 1795-1997рр. - центр Подільського намісництва, а у 1797-1917рр. - Подільської губернії. Від 22 березня 1919р. по листопад 1920р. Кам'янець був столицею Української Народної Республіки, у 1937-1941рр. - центр Кам'янець-Подільської області, нині - районний центр з населенням майже сто тисяч мешканців.

У 1750-1765 роках на добровільні пожертви парафіян у Кам'янці було споруджено тринітарський храм замість дерев'яного костелу 1712 року. 8 жовтня 1789 року святиню консекрував єпископ Адам Красинський. 1842 року після закриття царською владою тринітарського монастиря храм стає дієцезіальним.

47852 Качанівка

Перша документальна згадка про Качанівку датується 1546 роком, згадується також 1564 року. На початку 80-х років ХІХст. у селі проживало близько 1200 мешканців, 1929 року - 3513, з яких поляками було 80%, 1939 року - 3730, у тому числі 2850 поляків і 860 українців, нині - 1300 осіб. У 1946р. поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли лемків. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1792 році у Качанівці створено капеланію як фундацію місцевої власниці Ізабели Любомирської. У 1796-1798 роки її коштом та вірян споруджено мурований костел, який 1803 року отримав вівтар із ліквідованої внаслідок пожежі замкової каплиці у Гримайлові. 1807 року було засновано парафію, до неї увійшли ще три села із парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. 1816 року качанівський храм вважався 'скромним' з недостатнім оснащення.

45514 Кисилин

Перша писемна згадка про Кисилин (Киселин) датується 1451 роком, згадується також у 1545, 1570 і 1589 роках, вважався містечком. У Російській імперії був центром волості. 1870 року у містечеку проживало 598 мешканців, на початку ХХст. - понад 1400, 1906 року - 1556, 1921 року - 458, нині село має лише трохи більше трьох сотень осіб. Входило до Локачинського району, а 2020 року увйшло до Володимирського.

Перший костел в Кисилині постав у 40-х - 50-х роках XVIIст., коли існуючий у містечку мурований місцевим власником Юрієм Чаплич-Шпанівським аріанський збір за вироком Люблінського трибуналу зачинили та переробили на католицький храм.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще раніше, про що свідчать виявлені археологами залишки поселень. Після великої пожежі, що сталась 1881 року, воно нараховувала приблизно тисячу мешканців, 1893 року - вже 2585, 1905 - 3200, нині село має менше півтисячі осіб. У 1923-1931 роках Китайгород був райцентром.

Перший костел в Китайгороді постав у першій половині XVII століття з фундації когось із Потоцьких - Андрія, який помер через два роки після заснування містечка, чи вже його сина Станіслава, проте у другій половині цього століття був знищений нападниками. Існування цього храму підтверджують китайгородські літургійні предмети, що не пізніше, ніж від 1664 року зберігались в Кам'янець-Подільському кафедральному соборі.

45000 Ковель,
вул. Вербицького, 1A,
+380 (3352) 518-93,
www: kovel.ofm.org.ua,
f.b.: 100087102280547

Існуюче раніше поселення Ковле 24 грудня 1518 року отримало магдебурзьке право, назву Ковель і статус міста, що було підтверджено 1611 року. У 1794 році Ковель став центром повіту. 1863 року тут проживало 3646 жителів, 1893 року - 15116, 1921 року - 21 тисяча, 1931 року - 27653, нині - понад 67 тисяч осіб. З радянських часів є районним центром.

У середині XVI століття у Ковелі було споруджено перший дерев'яний храм св. Анни. Після його руйнування козаками Богдана Хмельницького костел відбудували 1710 року, а після пожежі 1854 року було збудовано нову дерев'яну святиню св. Анни, яку знищила радянська влада 1945 року. У 1924-1935 роках у Ковелі спорудили мурований храм під титулом св. Станіслава, єп. та мч, який після війни за рішенням місцевої влади було розібрано.

35523 Козин

Перша згадка про Козин датується 17 липням 1448 року. 1538 року король Сигізмунд I Старий дозволив його власникам заснувати тут приватне містечко. 1870 року у ньому проживало 514 мешканців, 1906 року - 1645, 1921 року - 1021, у тому числі 539 українців і 440 поляків, нині село має понад 1600 осіб. У 1939-1959рр. Козин був райцентром, потім увійшов до Радивилівського (Червоноармійського) району, а від 2020 року є частиною Дубенського.

Парафія та, відповідно, костел у Козині існували, принаймні, від початку XVIIІ століття, проте були знищені у середині цього століття під час польсько-козацьких війн. Після цього римо-католики містечка належали до парафії Пресвятої Трійці у Птичі. 1738 року місцевий власник Каетан Тарновський заснував у Козині монастир домініканців, збудувавши для них дерев'яний костел св. Йоана Хрестителя і св. Станіслава та наділивши їх 18 червня належним фінансово-майновим забезпеченням.

47631 Козлів

Перша згадка в документах - 14 грудня 1410 року, є також письмові згадки 23 серпня 1448р., 2 березня 1456р. та в інших роках цього століття. 27 травня 1502 року король Олександр надав Козлів архієпископу Львівському Андрію Боришевському та дозволив селу міські права. Архієпископи двічі втрачали власність на нього та знову відновлювали, поки остаточно містечко не перейшло у власність світських осіб. 1577 року (після руйнування у 1755р.) отримало магдебурзьке право. У 1857р. в Козлові проживало 3001 мешканців, 1880 року - 3470 осіб, з них 1501 поляків і 931 українців, 1931 року - 4605, нині ж - 1800 осіб. У 1940-1962рр. Козлів був райцентр, потім увійшов до Козівського району, а від 2020 року - до Тернопільського. Від 1961 року є селищем (міського типу).

Попри непідтверджені дані щодо існування храму в Козлові ще на початку XVIIст. перший (дерев'яний) костел тут збудував архієпископ Ян Скарбек не пізніше 1731 року, про що він повідомляв Апостольську Столицю, а парафія була ним заснована 17 жовтня 1733 року. Правда, вже 1760 року зафіксована необхідність спорудження нової святині.