80383 Малехів,
вул. Шевченка, 1а

Малехів вперше у документах згадується 1377 роком, 1419 року отримав магдебурзьке право. З 1489 року Малехів, перебуваючи у власності міста Львова, утримував своїми доходами львівські шпіталь Святого Духа та заклад для інвалідів св. Лазаря. Нині у селі проживає приблизно п'ять тисяч мешканців.

Парафію у Малехові було засновано наприкінці XV століття (за іншими даними - лише 1521 року завдяки фінансуванню Я. Хоментовського). У 1620 році місцеву святиню (ймовірно, дерев'яну) знищили татари, після чого костел відбудували вже як мурований (принаймні, таким він згадується 1722 року).

11654 Малин

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

Римо-католики Малина у XVIII столітті належали у різні часи до парафій у Коростишеві і Хабному (нині - Поліське). У 1780-1782 роках місцевий власник Ігнатій Кордиш (в джерелах інколи подають його батька, Станіслава) збудував у Малині дерев'яний костел, який 29 жовтня 1784 року освятив настоятель новоутвореної малинської парафії о. Раймонд Закшевський.

23030 Маньківці

Перша документальна згадка про село Маньківці, яке раніше називалось Тягин, датується 1539 роком. Нині у селі, що входило до Барського району, а тепер - до Шепетівського, проживає близько тисячі мешканців.

Перший костел (ймовірно, дерев'яний) у Маньківцях збудували 1763 року. А в 1786-1789 роках його замінив мурований коштом місцевого власника Йосифа Дембського храм. У 1793 році його син Ігнатій Дембський збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії, яку тут заснували, можливо, ще до спорудження мурованої святині. Відомо, що вже 1795 року відбулась візитація цієї парафії.

77181 Маріямпіль

Маріямпіль (у 1946-2004рр. називався Маринополем) відомий, принаймні, від 1378 року як Вовчків (Вовче), який у 1638р. отримав магдебурзьке право, а пізніше згадується також під назвою Божий Видок. 1676 року містечко зруйнували турки і татари. У 1691 році тут було засноване місто Маріямпіль, а його передмістя Вовчків заселили колоністами-мазурами. В австрійські часи Маріямпіль був центром циркулу, 1785 року мав 1332 мешканців, 1898 року - 4135, у тому числі 2020 римо- і 1265 греко-католиків, нині у селі проживає близько тисячі осіб. Після ІІсв. війни поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел у Вовчкові згадується у 1593, 1600 і 1615 роках, був знищений турецько-татарськими нападами у 1618-1621 роках. Черговий дерев'яний храм збудували власники Вовчкова-Божого Видока Яблоновські 1662 року, оселивши при ньому францисканців, а наступний під титулом Пресвятої Трійці - 1703 року (на новому місці у підніжжі замкової гори). Його вівтар містив образ Матері Божої з Дитятком, який 1737 року був визнаний чудотворним.

77181 Маріямпіль

Маріямпіль (у 1946-2004рр. називався Маринополем) відомий, принаймні, від 1378 року як Вовчків (Вовче), який у 1638р. отримав магдебурзьке право, а пізніше згадується також під назвою Божий Видок. 1676 року містечко зруйнували турки і татари. У 1691 році тут було засноване місто Маріямпіль, а його передмістя Вовчків заселили колоністами-мазурами. В австрійські часи Маріямпіль був центром циркулу, 1785 року мав 1332 мешканців, 1898 року - 4135, у тому числі 2020 римо- і 1265 греко-католиків, нині у селі проживає близько тисячі осіб. Після ІІсв. війни поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

У 1736-1738 роках у Маріямполі постав, в основному, костел Пресвятої Трійці парафії, перенесеної 1726 року із Делієва, а 1742 року місцевий власник Ян Яблоновський фундував тут також монастир капуцинів (24 січня архієпископ Миколай Вижицький схвалив цю фундацію, а 20 квітня було підписано фундаційний акт). Спочатку капуцинські будівлі були дерев'яними.

22133 Махнівка,
вул. Шкільна, 8,
+380 (4342) 320-38

Поселення Махнівка (у 1935-2016рр. - Комсомольське) постало на землях, які 1430 року Каленик (предок магнатів Тишкевичів) отримав від князя Свидригайла. У 1767р. Протазій Потоцький зробив його своєю резиденцією, після чого Махнівку називали 'малою Варшавою'. 1791 року отримала привілеї містечка, у 1796-1846рр. була центром повіту, від 1845р. - центром волості. У 1885р. тут проживало 955 мешканців, 1897 року - 5343, нині - понад 3400 осіб. У 1923-1962рр. була райцентром, потім належала до Козятинського району, а 2020 року увійшла до Хмільницького.

У 1628 році у Махнівці місцевий власник Януш Тишкевич фундував бернардинський костельно-монастирський комплекс (ченці також обслуговували парафію), проте через двадцять років їх храм та монастир знищили козаки Максима Кривоноса. А відновлену пізніше святиню 1690 року зруйнували повстанці Семена Палія.

23136 Межирів

Поселення Межирів вважається заснованим у XVI столітті. 17 липня 1591 року отримало магдебурзьке право, яке було підтверджене 23 грудня 1613 року (після знищення татарами у 1612р.). У 1659р. містечко разом із Барським староством отримав у довічне володіння козацький гетьман Іван Виговський, але його син Остап у 1698р. продав його. У 1923-1932рр. Межирів був районним центром. Проживає тут менше чотирьох сотень мешканців.

Чергові власники містечка Орловські збудували мурований костел у 1784-1794 роках. Відомо, що місцева парафія наприкінці XIX століття налічувала близько півтори тисячі вірян, а належало до неї два десятки сусідніх поселень. У 20-х - 30-х роках XX століття обслуговував їх священик із парафії Пресвятої Трійці у Браїлові. У 1937 році храм закрила радянська влада, проте з початком війни костел відновив роботу.

45080 Мельниця

Мельниця вважається заснованою 1245 роком, а в Іпатіївському літописі в період з 1247 по 1288 роки згадується аж вісім разів. Тут було давньоукраїнське городище. Із XIV століття - вже містечко, яке значно пізніше стало селом. 1870 року у Мельниці проживало 420 осіб, 1885 року - 768, 1897 року - 2588, 1906 року - 2262, 1929 року - 2400, нині ж - менше шести сотень мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у Мельниці збудували 1704 року коштом місцевого власника Людвіка Манецького. 9 жовтня 1705 року цей храм консекрував під титулом св. Йосифа Обручника i Пресвятої Діви Марії єпископ-ординарій Луцький Олександр Виговський. Один із бічних вівтарів святині містив чудотворний образ Матері Божої, який, за легендою, пов'язаний із битвою з турками під Віднем. Невдовзі у Мельниці постала парафія, до якої 1726 року належало чотирнадцять сіл.

32423 Миколаїв

Поселення Миколаївка заснував 1555 року великий коронний гетьман та руський воєвода Миколай Сенявський, назвавши його на свою честь. Тривалий час було селом, проте після надання 22 червня 1720 року магдебурзького права стало містечком Миколаїв. 1816 року у ньому проживало 2884 мешканців, 1897 року - 2904, 1913 року - 2718, 1939 року - 1688, а нині село має менше чотирьох сотень осіб.

Перший дерев'яний костел св. Миколая постав у Миколаївці у XVII столітті, але був знищений під час турецького нападу. У 1717-1718 роках місцевий власник великий коронний гетьман Адам Сенявський збудува другий дерев'яний храм св. Миколая та фундував утворення парафії. Відтоді вже велись метричні книги.

48120 Микулинці,
вул. Хоткевича, 2,
+380 (3551) 513-41

Перша писемна згадка про Микулинці (Микулин) датується 1096 роком, згадуються також у 1202, 1444 та 1459 роках. У 1595 році поселення отримало статус міста, підтверджений у 1758 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 3642 мешканці, у тому числі 946 греко- і 926 римо-католиків. З 1940 року Микулинці є селищем міського типу і до 1962 року були райцентр (потім увійшли до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського). Населення - понад 3600 осіб.

У 1619 році костел св. Анни, що існував в Микулинцях, принаймні, з кінця XVI століття та згадувався 1615 року, був знищений під час турецько-татарського нападу. Пізніше постала тут каплиця (ймовірно, дерев'яна), що станом на 1677 рік обслуговувалась священниками Кам'янець-Подільської дієцезії (одне богослужіння на тиждень). 1718 року занотовано дерев'яний храм під титулом св. Йоана Хрестителя, який збудували раніше, бо парафія у Микулинцях вважається заснованою до 1715 року.