79495 Львів-Винники,
вул. Львівська, 1,
+380 (32) 296-40-86, 296-40-86,
f.b.: parafijavynnyky

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Поселення Винники існує, принаймні, з XIII століття. У другій половині цього століття та в наступному належало родині львівських війтів Штехерів. 22 серпня 1352 року згадується як Малі Винники. 17 травня 1666 року отримало магдебурзьке право. У 1785-1940 роках тут існували німецькі колонії Вайнберґен і Унтерберґен. 1880 року місто нараховувало майже півтори тисячі українців, 1200 німців і 200 поляків. 1939 року чисельність поляків зросла до 2800, а українців - до 2600 осіб. У 1940-1959 роках Винники були центром району, нині ж належать до Львова у складі Личаківського району. Проживає у місті майже 22 тисячі мешканців.

13100 Любар,
вул. Костельна, 36А,
+380 (4147) 217-48

Попередник Любара Болохів згаданий в Іпатіївському літописі 1150 року. У 1340-1386рр. поселенням володів Любарт Гедимінович, волинський і галицький князь, тому воно мало назву Любартів, пізніше - Любар. 1579 року вперше названо містом, наприкінці XVIст. отримало магдебурзьке право. З 1797р. Любар був центром волості, від 1923р. - райцентром (за винятком 1962-1965рр.), а 2020 року увійшов до Житомирського району. 1798 року тут проживало 4556 мешканців, 1860 року - 7102, 1897 року - 12507, 1913 року - понад 14000, 1926 року - 11752, нині - понад 2000 осіб. Від 1924 року є селищем (міського типу).

Костельно-монастирський комплекс домініканців у Любартові 25 листопада 1630 року фундувала родина місцевих власників - Станіслав Любомирський та його дружина Софія (з Островських). Після спорудження дерев'яних будівель заснування парафії та монастиря відбулось 24 лютого 1634 року. Домініканці отримали село Филинці та інше забезпечення діяльності. Проте храм св. Архангела Михаїла разом із монастирем знищили козаки Богдана Хмельницького у 1648 році.

44200 Любешів,
вул. Незалежності, 95

Перша писемна згадка про Любешів від 18 вересня 1484 року. У 1693 році поселення отримало статус містечка. А 18 січня 1940 року було створено Любешівський район у складі Волинської області, центром якого став Любешів. Проживає у ньому майже 5800 мешканців.

У 1756 році родина власників Любешева Чернецьких склала пожертвування на осередок оо.-капуцинів, які прибули 5 травня цього ж року до Любешева. Єпископ Антоній Воллович 15 серпня 1756 року освятив наріжний камінь під будівництво храму і монастиря, яке розпочалось 1761 року. Спорудження припинилось у 1774 році, коли помер фундатор Ян Чернецький, і завершилось аж у 1786 році, коли єпископ Ян Каховський освятив храм під титулом св. Франциска Асизького.

80383 Малехів,
вул. Шевченка, 1а

Малехів вперше у документах згадується 1377 роком, 1419 року отримав магдебурзьке право. З 1489 року Малехів, перебуваючи у власності міста Львова, утримував своїми доходами львівські шпіталь Святого Духа та заклад для інвалідів св. Лазаря. Нині у селі проживає приблизно п'ять тисяч мешканців.

Парафію у Малехові було засновано наприкінці XV століття (за іншими даними - лише 1521 року завдяки фінансуванню Я. Хоментовського). У 1620 році місцеву святиню (ймовірно, дерев'яну) знищили татари, після чого костел відбудували вже як мурований (принаймні, таким він згадується 1722 року).

11654 Малин

Малин вважається заснованим 891 року. У 40-х роках Xст. його разом з іншими древлянськими поселеннями знищила київська княгиня Ольга. Відновлений на рубежі XIII-XIV століть після руйнування в середині XIIIст. татаро-монголами. З часом отримав магдебурзьке право. У 1866р. містечко стало волосним центром, яке у 80-х роках налічувало близько 3600 мешканців, а 1900 року - 3360. У радянські часи спочатку був селом, 1938 року став містом, а ще раніше - райцентром. 2020 року перейшов до Коростенського району. Нині тут проживає понад 25 тисяч осіб.

Римо-католики Малина у XVIII столітті належали у різні часи до парафій у Коростишеві і Хабному (нині - Поліське). У 1780-1782 роках місцевий власник Ігнатій Кордиш (в джерелах інколи подають його батька, Станіслава) збудував у Малині дерев'яний костел, який 29 жовтня 1784 року освятив настоятель новоутвореної малинської парафії о. Раймонд Закшевський.

23030 Маньківці

Перша документальна згадка про село Маньківці, яке раніше називалось Тягин, датується 1539 роком. Нині у селі, що входило до Барського району, а тепер - до Шепетівського, проживає близько тисячі мешканців.

Перший костел (ймовірно, дерев'яний) у Маньківцях збудували 1763 року. А в 1786-1789 роках його замінив мурований коштом місцевого власника Йосифа Дембського храм. У 1793 році його син Ігнатій Дембський збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії, яку тут заснували, можливо, ще до спорудження мурованої святині. Відомо, що вже 1795 року відбулась візитація цієї парафії.

77181 Маріямпіль

Маріямпіль (у 1946-2004рр. називався Маринополем) відомий, принаймні, від 1378 року як Вовчків (Вовче), який у 1638р. отримав магдебурзьке право, а пізніше згадується також під назвою Божий Видок. 1676 року містечко зруйнували турки і татари. У 1691 році тут було засноване місто Маріямпіль, а його передмістя Вовчків заселили колоністами-мазурами. В австрійські часи Маріямпіль був центром циркулу, 1785 року мав 1332 мешканців, 1898 року - 4135, у тому числі 2020 римо- і 1265 греко-католиків, нині у селі проживає близько тисячі осіб. Після ІІсв. війни поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Перший (ймовірно, дерев'яний) костел у Вовчкові згадується у 1593, 1600 і 1615 роках, був знищений турецько-татарськими нападами у 1618-1621 роках. Черговий дерев'яний храм збудували власники Вовчкова-Божого Видока Яблоновські 1662 року, оселивши при ньому францисканців, а наступний під титулом Пресвятої Трійці - 1703 року (на новому місці у підніжжі замкової гори). Його вівтар містив образ Матері Божої з Дитятком, який 1737 року був визнаний чудотворним.

77181 Маріямпіль

Маріямпіль (у 1946-2004рр. називався Маринополем) відомий, принаймні, від 1378 року як Вовчків (Вовче), який у 1638р. отримав магдебурзьке право, а пізніше згадується також під назвою Божий Видок. 1676 року містечко зруйнували турки і татари. У 1691 році тут було засноване місто Маріямпіль, а його передмістя Вовчків заселили колоністами-мазурами. В австрійські часи Маріямпіль був центром циркулу, 1785 року мав 1332 мешканців, 1898 року - 4135, у тому числі 2020 римо- і 1265 греко-католиків, нині у селі проживає близько тисячі осіб. Після ІІсв. війни поляків вивезли до Польщі, а звідти привезли українців. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

У 1736-1738 роках у Маріямполі постав, в основному, костел Пресвятої Трійці парафії, перенесеної 1726 року із Делієва, а 1742 року місцевий власник Ян Яблоновський фундував тут також монастир капуцинів (24 січня архієпископ Миколай Вижицький схвалив цю фундацію, а 20 квітня було підписано фундаційний акт). Спочатку капуцинські будівлі були дерев'яними.

22133 Махнівка,
вул. Шкільна, 8,
+380 (4342) 320-38

Поселення Махнівка (у 1935-2016рр. - Комсомольське) постало на землях, які 1430 року Каленик (предок магнатів Тишкевичів) отримав від князя Свидригайла. У 1767р. Протазій Потоцький зробив його своєю резиденцією, після чого Махнівку називали 'малою Варшавою'. 1791 року отримала привілеї містечка, у 1796-1846рр. була центром повіту, від 1845р. - центром волості. У 1885р. тут проживало 955 мешканців, 1897 року - 5343, нині - понад 3400 осіб. У 1923-1962рр. була райцентром, потім належала до Козятинського району, а 2020 року увійшла до Хмільницького.

У 1628 році у Махнівці місцевий власник Януш Тишкевич фундував бернардинський костельно-монастирський комплекс (ченці також обслуговували парафію), проте через двадцять років їх храм та монастир знищили козаки Максима Кривоноса. А відновлену пізніше святиню 1690 року зруйнували повстанці Семена Палія.

23136 Межирів

Поселення Межирів вважається заснованим у XVI столітті. 17 липня 1591 року отримало магдебурзьке право, яке було підтверджене 23 грудня 1613 року (після знищення татарами у 1612р.). У 1659р. містечко разом із Барським староством отримав у довічне володіння козацький гетьман Іван Виговський, але його син Остап у 1698р. продав його. У 1923-1932рр. Межирів був районним центром. Проживає тут менше чотирьох сотень мешканців.

Чергові власники містечка Орловські збудували мурований костел у 1784-1794 роках. Відомо, що місцева парафія наприкінці XIX століття налічувала близько півтори тисячі вірян, а належало до неї два десятки сусідніх поселень. У 20-х - 30-х роках XX століття обслуговував їх священик із парафії Пресвятої Трійці у Браїлові. У 1937 році храм закрила радянська влада, проте з початком війни костел відновив роботу.