23154 Мовчани

Датою заснування поселення Мовчани вважається 1590 рік. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько 860 мешканців, 1893 року - 1392, 1905 року - 1437, а нині їх лише трохи більше чотирьох сотень осіб, з них понад сто римо-католиків.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді. 20 листопада 1797 року місцеві власники Антоній і Маріанна Тшецеські фундували костел у Мовчанах, жертвуючи для нього відповідні кошти та майно, тому цього року спорудження храму могло лише розпочатись. Парафію у Мовчанах було виділено із шаргородської не раніше 1799 року (можливо, що тоді будівництво святині вже завершили, принаймні, в основному).

4830? Монастириська,
вул. Тараса Шевченка, 18

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Про первісний костел та заснування парафії у Монастириськах інформація відсутня (можливо, вони постали до 1600 року). Відомо лише, що 1721 року тут був дерев'яний храм, споруджений не пізніше 1702 року коштом Терези - вдови Олександра Потоцького. Ця досить велика святиня мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні з іконами св. Антонія і св. Станіслава.

23530 Мурафа,
вул. Дружби, 75,
+380 (4344) 293-68, 294-44

Мурафа (Морахва) згадується 1432 року у зв'язку з битвою, яка відбулася 30 листопада недалеко під Копистинем між Федором Острозьким та Вінцентієм з Самотул і Яном Межиком з Деброви. Частина містечка на правому березі ріки Клекотина звалась Стара Мурафа, а на лівому березі (у трикутнику між річками Клекотина і Мурафа) - Нова Мурафа. У радянські часи до 1989 року село називалось Жданове. Нині тут проживає понад 2700 мешканців.

У 1627 році у Мурафі коштом Ядвіги Белжецької було збудовано невеликий мурований костел для оо.-домініканців, яких фундаторка запросила 1624 року у містечко. Територію обнесли оборонними стінами з баштами. У 1786-1791 роках завдяки Йоахіму Потоцькому спорудили нові муровані монастир і костел, який консекрував 1826 року єпископ Франциск Мацкевич.

82055 Муроване

У 1374 році поселення Ляшки було надано у власність родині Гербуртів, а магдебурзьке право йому забезпечили у 60-х роках XVI століття інші власники - родина Тарло. Причому, до 30-х років ХІХ століття місто і село під назвою Ляшки Муровані існували нарізно. У 1946 році поселення назвали просто Мурованим. Нині у селі проживає менше семи сотень мешканців.

Початково місцеві римо- католики належали до парафії св. Лаврентія у Хирові, проте 4 лютого 1688 року з ініціативи чергових власників поселення Мнішків тут постала самостійна парафія з дерев'яним костелом св. Юрія мч., збудованим їхнім же коштом 1614 року.

У 1753 році цей храм замінив мурований бароковий костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Юрія мч, споруджений теж коштом Мнішків. Але 1796 року австрійська влада через те, що парафіян було дуже мало (лише трохи більше сотні), передала святиню місцевим греко- католикам, котрі тоді втратили свою церкву внаслідок пожежі. Католицькі віряни латинського обряду Ляшек Мурованих увійшли до складу парафії св. Архангела Михаїла у Старій Солі і лише у 1900-1901 роках збудували новий мурований костел під титулом св. Йосифа.

81105 Наварія

У 1578 році Наварія, щодо заснування якої інформація відсутня, отримала магдебурзьке право і була містечком до XVIII століття (1758 року навіть отримала додаткові міські права). 1880 року тут проживало майже дев'ять сотень мешканців, з яких більше половини - римо-католики, нині чисельність населення - майже півтори тисячі мешканців. Наварія належала до Пустомитівського району, а від 2020 року - до Львівського.

У 1618-1621 роках татари знищили у Наварії перший (дерев'яний) костел, споруджений наприкінці XVI століття разом із заснуванням тут парафії. 1630 року пожежа знищила наступний дерев'яний храм, збудований коштом Єлизавети Гумницької. У 1641-1645 роках було споруджено муровану святиню (також за кошти Е. Гумницької). 1645 року цей костел консекрував єпископ-помічник Львівський Андрій Средзинський 1648 року храму завдали шкоди козаки Б. Хмельницького, проте він швидко був відновлений.

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Перший костел в Нижневі існував вже у XVI столітті. За інформацією архієпископа Яна Соліковського від 1600 року, цей храм реставрував Ян Блудницький, який був місцевим власником наприкінці XVI століття. Проте наприкінці 20-х років наступного століття святиню знищили нападники. Під час візитації архієпископа Яна Скарбека 1721 року на її місці стояв хрест.

45535 Новий Загорів

Поселення Новий Загорів, яке ще навіть наприкінці ХІХст. називалось також Воля Загорівська, вважається заснованим 1567 року, хоча православний монастир на цих теренах існував, принаймні, від 1492 року, а, можливо, навіть від ХІІІ століття. У 90-х роках ХІХст. тут проживало приблизно дві з половиною сотні мешканців, нині - понад півтисячі осіб. Село входило до Локачинського району, а 2020 року стало частиною Володимирського.

У 60-х - 70-х роках XVI століття коштом місцевих власників Петра Загорівського та його дружини Федори (із Сангушків) було збудовано православну чернечу муровану церкву замість дерев'яної, спорудженої значно раніше. У першому двадцятилітті XVIIIст. (ймовірно, 1719 року) монастир прийняв унію, а в 80-х роках нові власники Чацькі завершили повну перебудову церкви Різдва Богородиці у бароковому стилі. У 1788р. до неї разом із монашими келіями прибудували 'теплий' храм Трьох Святих.

77130 Новий Мартинів

Ще з XIIIст. тут існували городище і поселення, проте перша документальна згадка про Мартинів, який значно пізніше став називатись Новим Мартиновим, датується 1402 роком, а 1456 року згадується вже як місто. Наступні письмові згадки - 1461, 1462, 1470 і 1488 роки. 1880 року у селі проживало 1089 мешканців, у тому числі 562 римо- і 432 греко-католиків, 1939 року (разом із присілком Сулова) - 970 мешканців (630 були римо-католиками, у тому числі 340 - українцями-латинниками), нині ж - лише чотири сотні осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Перший (дерев'яний) костел у Мартинові постав у середині XVст., а парафія вже існувала, принаймні, у 90-х роках цього століття, проте пізніше перейшла до протестантів. Наприкінці XVI століття збудовану ними сакральну споруду було переосвячено як римсько-католицьку, але у 20-х роках XVIIст. татари пограбували цей храм та вбили місцевого душпастиря о. Яна Слабковича.

80540 Новий Милятин

Вперше Милятин в документах згадується 23 лютого 1431 року. У 1578 році неподалік нього було засноване нове поселення, яке отримало магдебурзьке право і з часом стало називатись Новим Милятином, проте у 70-х роках XVIII століття втратило міські права. 1880 року тут проживало 460 мешканців, у тому числі 434 римо- і 23 греко-католиків, нині - майже шість сотень осіб. У 1944-1959 роках Новий Милятин був райцентром, потім належав до Буського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

У 1738 році коштом Терези Галецької було засновано кіновію Святого Хреста оо. камальдулів, але через недотримання ними норм чернечого життя 1 лютого 1745 цей осередок закрили. Цього ж року ця ж Тереза (у другому замужестві - Лончинська) запросила до містечка зі Львова кармелітів босих, які згодом на виділені нею 1755 року кошти приступили до будівництва костельно-монастирського комплексу.

31523 Новокостянтинів

Поселення вважається заснованим у XVI столітті, 1600 року отримало магдебурзьке право. Нині тут проживає понад 6 сотень мешканців.

Перший храм (ймовірно - дерев'яний) існував вже у XVII столітті, проте був знищений та відбудований 1738 року. У 1788 році споруджено мурований костел коштом чергових місцевих власників Жевуських. Його консекрував 1838 року єпископ Францішек Мацькевич. Відомо, що наприкінці XIX століття у парафія нараховувала до двох тисяч вірян. У радянські часи храм закрили, а 1987 року у ньому сталась пожежа. Святиня перебуває у стані часткової руїни.