80760 Поморяни,
f.b.: kostel.pomorani

Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права, підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі 2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.

У 1483 році вперше згадується місцева парафія та душпастир Яків, а костел, ймовірно, дерев'яний мав би бути спорудженим ще раніше. Проте наприкінці XVIст. цей чи черговий храм перетворив на кальвіністський дім молитви місцевий власник Ян Сенінський, який перейшов в протестантизм. Невдовзі цю святиню знищили нападники разом із усім містечком. Храм як місце зібрання протестантів відбудував Христофор Сенінський, син Яна. А парафію відновив 1633 року наступний власник Поморян Яків Собеський, батько майбутнього короля Польщі.

35645 Птича

Вперше у документах Птича згадується 1545 роком. Була містечком. У 1906 році тут проживало лише трохи більше тисячі мешканців, переважно українців, а станом на сьогодні їх чисельність майже не змінилась. Нині є селом, яке належить до Дубенського району.

Фундація першого (дерев'яного) костелу у Птичі відбулась 2 жовтня 1632 року Владиславом Заславським-Острозьким, який 13 квітня 1636 року збільшив свої пожертви на парафію. Цей храм освятили 14 серпня 1641 року. 2 жовтня 1642 року Заславський-Острозький обдарував парафію додатковим фінансово-матеріальним забезпеченням. Проте під час козацько-польських військових протистоянь ця святиня зазнала руйнування.

80316 Рава-Руська,
вул. Коновальця, 32/4,
+380 (3252) 434-02

Перші поселення на теренах міста виникли близько дев'яти століть тому, а в документах Рава-Руська згадується 1455 роком. Тоді белзький і мазовецький князь Владислав одне з таких поселень назвав іменем свого володіння у Польщі - Равою, додавши слово «Руська», адже Русь, русини є давньою назвою України та українців. 1622 року Рава отримала магдебурзьке право. З 1913 року була центром повіту, статус міста отримала 1939 року і до 1962 року була центром району. Населення - понад 8600 мешканців.

У 1612 році місцеві землевласники Тщенці перенесли парафію у селі Річки, засновану 1531 року, до своєї резиденції у Раві-Руській та спорудили тут дерев'яний костел. Святиня була знищена 1648 року місцевим населенням. У 1770-1776 роках коштом наступного власника Андрія Жечицького спорудили бароковий однонефний храм, який 9 травня 1843 року консекрував архієпископ Франциск Піштек. У 1895 та 1926 роках відбулась реконструкція святині.

81372 Раденичі

Село Раденичі вперше згадується у документах 1429 роком. Проживає тут нині понад 1100 селян.

У 70-х роках XV століття тут було засновано парафію коштом М. Стадницького. У 40-х роках XVII століття спорудили черговий дерев'яний костел за кошти єпископа А. Средзинського, який його консекрував. У 1754 році збудовано новий дерев'яний костел на місті попереднього. 19 липня 1768 року храм консекрував єпископ І. Крижановський.

44353 Радехів

У документах Радехів вперше згадується 1514 року, коли поселення отримало німецьке право. У 1921 році тут проживало 446 мешканців, з яких лише 12 були католиками. Нині чисельність населення Радехова перевищує шість сотень осіб, а належить село вже до Ковельського району (раніше було в Любомельському).

Відомо, що у 30-х роках XVI століття Радехів належав до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі, а 1564 року - Успіння Пресвятої Діви Марії у Перевалах. 20.11.1696р. о. Войцех Рошковський із Холма склав акт фундації конвекту августиянів у Радехові, що було підтверджено 06.10.1697р. єпископом Яном Длужевським. 29.09.1698р. відбулось урочисте впровадження перших августиянів. Їх костельно-монастирський комплекс збудували із дерева. 1715 року у храмі було 5 вівтарів (головний - Матері Божої, а бічні - свв. Михаїла, Августина, Ангелів-Стражів та Войцеха). До середини цього століття ці будівлі занепали та потребували ремонту.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова спочатку належали до парафії у Станині та своєї святині не мали. Проте завдяки місцевому власнику Йосифу Мієру у 1775-1776 роках до міста було перенесено парафію зі Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни (можливо, що такий титул мала парафія у Станині). Завершили спорудження храму 1828 року його консекрацією під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

89433 Ратівці,
вул. Ракоці, 30,
+380 (3122) 758-62, 758-93

Перша письмова згадка про Ратівці відноситься до 1263 року (відомі під назвами 'Rat', 'Rath', 'Raad'). Старша і більша частина села з XIV століття отримала назву 'Nagy Rat' (Великі Ратівці). У 80-х роках на околиці Великих Ратівців виявили білохорватське поселення VIII-ІХ століть. У ХІІІ - XIV століттях землевласники заселяють переселенцями нову частину Ратівців - Малі Ратівці ('Kis Rat'). Нині Великі і Малі Ратівці є одним селом, ичсельність населення якого перевищує 1300 мешканців.

У 1334 році у Малих Ратівцях вже були парафія (і, відповідно, костел), але в часи реформації вона більш ніж на півтора століття припинила своє існування. У 1714 році Гергей Раті заповів значні маєтки на заснування парафії у Ратівцях та будівництво храму. Костел спорудили у XVIII столітті, а 1809 року його було розширено та зведено вежу.

33001 Рівне,
вул. Дорошенка

Вперше Рівне згадується у 1283р. у польскій хрониці «Rocznik kapituly krakowskiej» як один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства. Магдебурзьке право отримало 1492 року. Від 1793 року - центр повіту, від 1939 року - обласний центр. У 1629р. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, 1858 року - 5054, 1897 року - 24573, 1921 року - 30000, 1939 року - 43000, нині - понад 264 тисячі осіб.

Волею називали лівобережне передмістя, де селились новоприбулі, які за наділ землі певний час не платили земельних податків (територія між сучасними вулицями Хмільною, Дорошенка і Дубенською). Ще до спорудження рівненського парафіяльного мурованого костелу Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Архангела Михаїла власник міста Станіслав Любомирський збудував тут 1764 року на католицькому кладовищі муровану цвинтарну каплицю Опіки св. Йосифа.

77600 Рожнятів

Перше поселення тут виникло у XII столітті, називалось Старим Селом. Наступне згадується у документі 29 червня 1411 року вже як Рожнятів, є ще згадка 1464 року. 14 листопада 1785 року Рожнятів отримав магдебурзьке право. Тоді тут проживало 1008 мешканців, 1857 року - 2505, 1880 року - 2939, у тому числі 1359 українців, 1147 німців і 430 поляків, 1921 року - 3266, 1939 року - 3950, нині ж - понад 3900 осіб. Від 1940 року є селищем міського типу та було райцентром, 2020 року Рожнятів увійшов до Калуського району.

Існування парафії у Рожнятові задокументовано 1662 року, проте вона не прижилась. У 1703 році місцеві власники Конецпольські фундували тут дупастирський осередок єзуїтів, передавши їм свою каплицю у маєтку разом із її оснащенням, а також значні кошти та 7 відсотків від надходжень із двох сіл. А фактичне заснування парафії здійснив архієпископ Львівський Миколай Вижицький декретом від 16 січня 1738 року.

81440 Рудки,
вул. Бандери, 3,
+380 (3236) 456-44,
f.b.: 377469159127500

Рудки засновані 1472 року, а відомі з XIV століття як хутір села Бенькова Вишня (нині - Вишня). У І половині XVIII столітті Рудки отримали магдебурзьке право, а 1867 року стали повітовим центром. У 1940-1941 та 1944-1962 роках були центром району. Населення - приблизно 5400 мешканців.

У II половині XIV століття - I половині XV століття у Рудках була заснована парафія та споруджений перший дерев'яний костел, консекрований єпископом П. Хжонстковським (1435-1452рр.) під титулом св. Войтеха. 1550 року храм відбудували після того, як його знищили татари. У II половині XVI століття парафію було відновлено після майже півстолітнього періоду протестантизму, святиню відремонтовано коштом Мадалінських.