47061 Старий Олексинець

Перша писемна згадка про Старий Олексинець датується 1430 роком, наступна - 1463 роком. У другій половині XVI століття тут постав оборонний замок, який через три століття перебудували на палац. Наприкінці XIXст. Старий Олексинець став центром волості. У 1920-1939рр. був центром ґміни Кременецького повіту ІІ Речіпосполитої. Нині у селі проживає майже тисяча мешканців.

Замковий костел у Старому Олексинці було споруджено місцевими власниками Чарторийськими, ймовірно, десь після будівництва замку, можливо, на початку XVII століття. Власники замку 1726 року передали цей храм Церкві у якості парафіяльного, тому датування святині 1756 роком, яке зустрічається у джерелах, швидше за все, є помилковим. Також не відповідає дійсності передача костелу православним аж у 1869 році. Його відібрали відразу ж після Січневого повстання, оскільки вже у 1863-1869 роках на пожертви священника о. Йоана Буйницького храм було перебудовано на православну церкву.

31000 Старокостянтинів,
вул. Острозького, 45,
+380 (3854) 244-66,
f.b.: 1930356800552745

5 березня 1505 року вперше у документі згадується село Колищенці. На його землях 1561 року князь Костянтин Острозький заснував місто Костянтинів, яке цього ж року отримало магдебурзьке право. 1632 року його перейменували на Старокостянтинів, щоб не путати з іншим Костянтиновом (нині - Новокостянтинів). Був сотенним містом Української держави Богдана Хмельницького, від 1796 року - центром повіту, у радянські часи - райцентром, а 2020 року увійшоа до Хмельницького району. 1885 року тут проживало понад 18 тисяч мешканців, 1905 року - близько 17 тисяч, нині - майже 34 тисяч осіб.

Фундація костельно-монастирського комплексу капуцинів в Старокостянтинові місцевим власником князем Янушем Сангушко відбулась 13 липня 1750 року. 2 січня 1752 року о. Юзеф Голуховський з Луцька освятив хрест на місці його будівництва. 25 листопада 1752 року в невеличкому притулку поряд з дерев'яною капличкою оселились перші ченці. 9 лютого 1753 року о. Голуховський заклав та освятив наріжний камінь під спорудження костелу.

89421 Сторожниця,
вул. Ужанська, 29,
f.b.: 351436572260425

Поселення Йовра і Дерма, які сьогодні складають Сторожницю, існували окремо одне від одного, але 1894 року були офіційно об’єднані в село Йовродерма. Перша письмова згадка про Йовру ('Ewr', 'Hewr', 'Jowra') датується 1288 роком. У 1802 році тут з'явилися перші словацькі поселенці. 1946 року село Йовродерма перейменували на Сторожницю. Нині тут проживає понад 2 600 мешканців.

У 1333 році вперше згадується парафія у Йоврі (у Дермі ж була вже каплиця). У XVI-XVIII століттях парафія неодноразово переходила від католиків до протестантів і навпаки. 1718 року парох о. Іире Дако через суд повернув католицький храм. 1784 року було освячено новозбудований храм, оскільки старий став непридатним. У 1834 році святиня постраждала від землетрусу. 1901 року костел відремонтували після пожежі 1900 року.

81370 Стоянці

Село Стоянці у джерелах вперше згадується 1366 роком, є також згадка у 1410 році. 1880 року тут проживало 1345 мешканціва, у тому числі 967 поляків і 368 українців, з них римо-католиками було 776 осіб, а греко-католиками - 534. Нині ж у Стоянцях лище трохи більше трьох сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Парафія у Стоянцях (та перший дерев'яний костел) постали коштом місцевих власників родини Чурилів не пізніше 1475 року, бо саме тоді згадується тутешній душпастир о. Ян (в 1477-1504рр. - о. Мартин). 1631 року парафія повернулась до католицизму після періоду реформації. У 1646 році під титулом Всіх Святих згадується новий дерев'яний костел, при будівництві якого використали матеріали зі старої святині. Мав він лише один вівтар.

81340 Судова Вишня

Вперше Вишня згадується у Галицько-Волинському літописі 1230 роком, міські права отримала 1368 року. Від 1545р. тут проводились сесії перемишльського суду, тому Вишню стали називати Судовою, проте у документах ця назва зафіксована вперше лише 1741 року. У 1867р. стала центром повіту (до 1918 року). 1880 року мала 3983 мешканців, у тому числі 2013 українців, 1280 поляків і 674 німців, з яких 2362 були греко- і 458 римо-католиками; наприкінці 30-х років ХХст. - понад 5000, а нині - понад 6500. У 1939-1941 та 1944-1959рр. була райцентром, потім увійшла до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Францисканці-реформати прибули у Судову Вишню 1730 року на запрошення Яна Семенського, який надав їм кошти на костел і монастир. Цього ж року на землі, подарованій королем Августом ІІІ, було розпочато будівництво мурованого храму за проектом архітектора Павла Фонтани. У 1741 році єпископ-помічник Перемишльський Андрій Пруський консекрував святиню, яка мала сім вівтарів. У 1852 року розпочався культ чудодійного образу св. Антонія Падуанського з вівтаря, присвяченого цьому святому. Відтак Судова Вишня стала значним паломницьким центром, який відвідували чисельні прочани під час відпусту 13 червня.

32350 Супрунківці

Перша документальна згадка про Супрунківці датується першим липня 1392 року. Нині у ньому проживає півтисячі мешканців.

У першій половині XVII століття власники села Радецькі подарували його кам'янець-подільським єзуїтам для утримуваного ними навчального закладу шляхетської молоді. Проте до облаштування своєї власності єзуїти змогли приступити лише у XVIIІ столітті. Зокрема, збудували у Супрунківцях двохповерховий будинок, в якому одна кімната служила каплицею. В ній відправляли Меси для переселених ними у село мазурів з Польщі.

80450 Тадані

Тадані відомі у документах з 1440 року, є згадка також у 1448, 1451, 1453 і 1454 роках. Якийсь час були містом, остаточно втративши цей статус у XIX столітті. 1880 року тут проживало 821 мешканців, у тому числі 589 українців і 222 поляків, нині село нараховує чотири з половиною сотні осіб. Входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафія у Таданях, заснована 29 червня 1610 року коштом Станіслава Рогальського, 1615 року отримала також десятину з доходів по селу Горпин. Приблизно у ті ж часи було споруджено перший дерев'яний костел під титулом свв. Петра і Павла. Після того, як 1686 року вдалось через суд відстояти права парафії на фундацію Рогальського, збудували наступний дерев'яний храм.