23600 Тульчин,
вул. Леонтовича, 41

Тульчин як Нестервар (місто на Дністрі) відомий від 1604 року, коли згадується перший костел у ньому. Є також згадки у 1607, 1609, 1623, і 1638 роках. З 1649 року - сотенне містечко Брацлавського полку. 17 травня 1787 року Тульчин отримав магдебурзьке право. З 90-х років XVIIIст. до 1804 року був повітовим центром. На початку 80-х років XIXст. місто мало понад 21 тисячу мешканців, 1893 року - 23057, 1905 року - 23252, нині - менше 14 тисяч осіб. У 1923 році став центром округу, до якого входило 17 районів, з 1932 року є райцентром.

Перший дерев'яний костел у Нестерварі (Тульчині) біля міського ринку згадується 1604 року, а споруджений був, ймовірно, наприкінці XVIст. Перед своєю смертю у 1620 році місцевий власник Валентин Каліновський планував оселити при храмі домініканців. Проте цей задум реалізував вже його син Адам, фундувавши їм 2 травня 1638 року вельми значне фінансово-матеріальне забезпечення, яке дозволяло утримувати у спорудженому згодом дерев'яному монастирі півтора десятка ченців.

44801 Турійськ

Перша писемна згадка про Турійськ в «Повісті минулих літ» датується 1097 роком. Турійський князь Іван Заславський першим із староруського роду князів перейшов на католицизм. За власності Оссолінських 1759 року поселення отримало магдебурзьке право. 20 січня 1940 року Турійськ став районним центром та отримав статус селища міського типу. Нині у ньому проживає понад 5600 мешканців, а належить воно до Ковельського району.

Вважається, що католицька парафія разом із першим дерев'яним костелом тут були засновані ще наприкінці XV століття. У 1700 році коштом Теофілії Любомирської із родини Заславських в Турійську споруджено та оснащено черговий дерев'яний костел св. Франциска Салезького. А наступний і вже мурований храм постав 1763 року завдяки родині Оссолінських. Його консекрував 1817 (чи 1818?) року єпископ Яків Дедерко, якого царська влада за антиросійську діяльність 1816 року усунула від урядування Мінською дієцезією та зіслала до Олицької колегіати Пресвятої Трійці під нагляд Луцького єпископа.

82500 Турка,
вул. Стуса, 35,
+380 (3269) 419-91,
f.b.: 818513521526982

Вважається, що поселення засноване наприкінці XIII - на початку XIV століть, проте перша писемна згадка про Турку датується 1431 роком. У 1730 році місто отримало магдебурзьке право. В австрійські часи Турка була центром повіту, нині - районний центр з населенням понад тисячу мешканців.

У 30-х роках XVIII століття було споруджено дерев'яний костел (коштом А. Каліновського) для запрошених оо.-єзуїтів. 1743 року єзуїтам доручили душпастирську опіку над римо- католиками Турки і сусідніх сіл. 29 січня 1749 року було засновано парафію, яку обслуговували єзуїти.

35415 Тучин

Принаймні, від 1576 року Тучин був містечком, а перші документальні згадки про нього датуються 40-ми роками XVI століття. На початку 90-х років XIXст. тут проживало понад 2300 мешканців, 1906 року - вже 5449, 1921 року - 2943, нині село має майже 2200 осіб. До 2020 року входило до Гощанського районгу.

Перший дерев'яний костел Пресвятої Трійці (досить великий, з двома каплицями) у Тучині постав коштом місцевого власника Миколи Семашка та його дружини Ізабелли близько 1590 року. А 26 грудня 1617 року фундатори додатково пожертвували храму село Малятин у своєму заповіті, підтвердженому у Луцьких земельних книгах 22 січня 1618 року. І лише 1645 року єпископ Луцький Михайло Пражмовський заснував при костелі парафію. У другій половині XVIIст. храм спалили козаки і татари разом із містом.

80012 Угринів

Угринів постав ще у руські часи, у XIII столітті як власність якогось Гуріна та тривалий час називався Гурін. 1515 року отримав магдебурзьке право. У 1946-1947 роках із Угринова, який тоді належав Польщі, в Україну вивезли частину місцевих жителів, а 1951 року, коли село повернулось в Україну, завезли інших - із Турківського району. У 1951-1993 роках називався Дібровкою. Входить до Червоноградського району (раніше - до Сокальського).

Парафію в Угринові та перший (дерев'яний) костел заснував у 1450-1460 роках місцевий власник Ян Угринівський. Черговий власник Петро Голдач, який 1515 року отримав для свого села магдебурзьке право, її відновив. Проте у 90-х роках XVI століття парафію перейняли протестанти, а повернулась вона в лоно Церкви у XVII столітті. Не відомо, коли у XVIII столітті розпочалось спорудження барокового мурованого костелу, проте датою завершення його будівництва є 25 листопада 1779 року. Бо саме тоді новоспоруджений храм освятив львівський о.-канонік Томаш Зуб-Зданович.

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IXст. місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. У 1849р. Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944р. місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.

20300 Умань,
вул. Коломенська, 2,
+380 (4744) 504-20,
f.b.: groups/catholics.uman

Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. У 1648-1667 роках Умань була полковим містом, а 1760 року отримала магдебурзьке право. У 1795 році Умань стає повітовим центром. Нині є містом обласного значення та районним центром з населенням понад 83 тисячі мешканців.

Ймовірно, що раніше в Умані був дерев'яний храм св. Антонія. А 1780 року на території старого польського кладовища було закладено кам'яний фундамент сучасного мурованого костелу, проте його спорудження відновили лише на початку 1820 року. 15 липня 1826 року відбулося освячення новозбудованого у стилі пізнього класицизму коштом Потоцьких храму. Будівля сучасного Центру здоров'я була парафіяльним будинком, а вулиця, яка проходить ліворуч споруди і тепер носить назву вулиці Піонтковського, раніше називалась Костельною.

44731 Устилуг

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. Статус міста та районного центру - із січня 1940 року, проте 1956 року Устилуг перестав бути райцентром. Населяє його лише трохи більше двох тисяч мешканців.

У 1745 році місцева власниця Роза Розалія Поцейова уклала фундаторський акт про виділення коштів на будівництво в Устилузі костельно-монастирського комплексу францисканців-капуцинів, а 1747 року ці кошти були передані церковній владі. У 1751 році між фундаторкою та архітектором Павлом Фонтаною було складено угоду на спорудження костелу і монастиря, яка регламентувала найменші деталі будівельного процесу. Будівництво комплексу завершили 1759 року, а консекрація костелу відбулася 24 серпня 1760 року. Її здійснив Луцький єпископ Антоній Воллович. Капуцинський комплекс став головною архітектурною домінантою і композиційним вузлом міста.

48341 Устя-Зелене

Вперше згадується Устя-Зелене (Горожане, Ружане) у 1436 та 1438 роках, є згадки також у 1443, 1448, 1461, 1464 і 1467 роках. 1548 року отримало магдебурзьке право, від 1564 року було центром староства. У 1880р. у містечку проживало 2464 мешканців (1352 українців, 828 німців і 2894 поляків), нині село має менше шести сотень осіб. Входило до Монастириського району, а а від 2020 року є частиною Чортківського.

У місцевому замку у другій половині XVIст. існувала мурована каплиця свв. Якова та Анни. 16 травня 1579 року в Усті-Зеленому заснували парафію коштом власника містечка Миколая Мєлецького. Парафіяльний костел згадується у 1600 і 1623 роках. 1718 року цей чи наступний дерев'яний храм описується як старий і непридатний для богослужінь, мав він каплицю фундації Мавриція Курдвановського, три вівтарі (головний Пресвятої Трійці та бічні Матері Божої Ченстоховської і св. Анни) та дзвіницю із трьома дзвонами.

82060 Хирів

Перша згадка про Хирів датується 1374 роком. У 1528 році місто отримало магдебурзьке право. З 1940 року якийсь час був районним центром, потім увійшов до Старосамбірського району, а від 2020 року є в Самбірському. Нинішнє його населення - приблизно 4200 мешканців.

Парафія та перший дерев'яний костел у Хирові постали 1531 року завдяки А. Тарло. У 40-х роках XVII століття храм згорів, а на його місці спорудили невеличку святиню. Сучасний мурований храм споруджено на кошти Й. Мнішка зусиллями о. Я. Фабянковського 1710 року. У 1795-1796 роках костел було відремонтовано та розбудовано. 1859 року святиню консекрував єпископ Ф. Вежхлейський після грунтовного ремонту.