78050 Хотимир

Поселення відоме у джерелах від 1399 року. Є згадки у 1431 та 1437 роках. З першої чверті XVI століття вважалось якщо не містом, то, принаймні, містечком. Після Ісв. війни Хотимир втратив цей статус, а 1934 року став центром гміни. У 1939р. тут проживало 3060 мешканців, з них 2850 українців (2150 греко-католиків та 700 римо-католиків), 50 поляків і 160 євреїв. До села також належала колонія Ігрища, в яку у міжвоєнний період поселили 160 польських переселенців. Нині у Хотимирі проживає менше дев'яти сотень селян.

Парафія у Хотимирі вважається заснованою 1602 року завдяки місцевому власнику Войцеху Хотимирському, проте, швидше за все, це було її відновлення, а постала вона значно раніше. Перші костели були дерев'яними, а один із них наприкінці XVI століття завалився від старості. 1598 року його замінив мурований коштом вже згаданого Войцеха Хотимирського храм.

90400 Хуст

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Каплицю Успіння Пресвятої Марії на цвинтарі, заснованому у Хусті приблизно в 1860-1865 роках, збудували 1877 року, а в 1945 році її відібрали і повернули вірним тільки через 49 років.

77364 Цвітова

Перша письмова згадка про Цвітову датується 1578 роком. У 1880 році тут проживало 550 мешканців, у тому числі 428 греко- і 118 римо-католиків, 1939 року - 870, а нині - чотири з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Цвітової належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. У середині ХІХ століття їх чисельність становила шість десятків вірних, наприкінці цього століття - вісім десятків, а 1936 року - сотню осіб, проте власної святині вони не мали. У 1937 році черговий власник села Роман Смоленський подарував войнилівській парафії земельну ділянку у Цвітовій та зобов'язався своїм коштом вибудувати на ній філіальну муровану каплицю.

Проект храму у вересні цього ж року був виготовлений відомим львівським архітектором Лаврентієм Дайчаком і тоді ж затверджений владою станіславівського (івано-франківського) воєводства. Ймовірно, що і спорудження святині розпочалось також цього, 1937 року.

13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.

78255 Ценява

У документах село Ценява вперше згадується 1714 роком. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало більше тисячі мешканців, з яких половина була римо-католиками, нині ж чисельність населення складає понад 1600 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. Коли їх кількість майже досягла семи сотень, у Ценяві 1902 року постав комітет будівництва костелу, завдяки зусиллям якого вже 1904 року на земельній ділянці, подарованій місцевим власником Константином Сівецьким, розпочали спорудження філіального мурованого храму коштом вірян Коломиї та Ценяви, а також з дотацій владних інституцій. Будівництво за спрощеним типовим проектом архітектора Тадеуша Обмінського на 400 осіб здійснювали коломийські муляри Кароль Очко та Йосиф Тимочковський.

80465 Цеперів

Село Цеперів згадується у 1405, 1444, 1563 та 1581 роках. Ймовірно, що на початку ХХ століття виникли присілок Едвардівка та хутір Цепухи із польськими колоністами. 1939 року загальна чисельність населення становила 730 осіб, з них 500 українців та 230 поляків. Село було у складі Кам'янко-Бузького району та 2020 року перейшло до Львівського. Нині тут проживає дві з половиною сотні мешканців.

До ХХ століття кількість римо-католиків у Цеперові не перевищувала двох десятків, а належали вони до парафії св. Якова Ап. у Кукезові. Проте вже від початку цього століття їх чисельність зросла до майже трьох сотень (за рахунок колонії Едвардівка). У 1907-1908 роках завдяки коштам та зусиллям о. Едварда Табачковського у селі збудували, в основному, філіальний мурований костел із червоної цегли.

48712 Цигани

Село Цигани, яке у 1945-1992 роках називалось Рудка, вперше письмово згадуються 1474 роком. Проживає тут близько 1300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі-Подільській (Скалі-над-Збручем). У 1900 році, коли чисельність католиків латинського обряду у Циганах перевищила сім сотень, тут завершили споруджувати та освятили філіальний мурований костел. А в другій половині 30-х років кількість вірян у Циганах разом із невеличким селом Тересин сягнула півтори тисячі, і Цигани вийшли із складу парафії у Скалі.