44530 Ворокомле

Ворокомле (Ворокомль, Ворокомель) вперше у документах згадується 1502 року. В середині XIX століття село нараховувало шість сотень мешканців, наприкінці цього століття близько - 740, 1911 року - 1183, нині ж тут проживає приблизно 1900 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Архангела Михаїла у Камені-Каширському. 1856 року місцевий власник Леон Красицький завершив будівництво досить великої мурованої каплиці, в крипті якої було поховано його дружину Антоніну, що померла 1853 року (потім тут знайшли вічний спочинок також інші члени цієї родини).

78595 Ворохта

Високогірне селище Ворохта, яке входило до Яремчого, а нині - до Надвірнянського району, заснував 1568 року Василь Янюк. У 1598 році цю місцину назвали Ворохта (за іменем дезертира з польської армії Михаїла Ворохти, котрий там поселився і прославився як талановитий ткач). З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр, виділилась із складу Микуличина 1927 року. Сьогодні є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 4200 мешканців.

Ворохта входила до складу парафії св. Франциска у Делятині. Наприкінці XIXст. тут за проектом проф. Юліуша Белтовського зі Львова було споруджено дерев'яний Будинок священиків, у якому знаходилась каплиця для відпочиваючих та проживаючих постійно римо-католиків.

23202 Гавришівка,
вул. Задворного

Село Телепеньки, розташоване неподалік Вінниці, у радянські часи приєднали до Гавришівки, яка вважається заснованою 1790 року. Проте поселення значно старіше, бо, наприклад, ще у 1650-1653 роках козаки Івана Богуна збудували у Гавришівці дерев'яну церкву. Нині у селі проживає понад 1700 мешканців.

Вважається, що перша місцева каплиця була споруджена у Телепеньках на римсько-католицькому кладовищі ще 1748 року, і обслуговували її до 80-х років XIX століття францисканці-капуцини з Вінниці. Спорудження ж сучасного мурованого храму у селі датують 1914 роком. У 30-х роках його закрила радянська влада, а приміщення храму, який мав чудову акустику, передали під клуб. 1938 року з костелу вивезли орган. У першій половині 60-х років клуб отримав інше приміщення, а храм стали використовувати як млин.

48273 Гадинківці

Перша згадка в документах про Гадинківці датується 1483 роком, згадуються також у 1491, 1564 і 1578 роках. У 80-х роках ХІХст. село мало майже 1100 мешканців (приблизно 840 греко- і 240 римо-католиків), нині тут проживає більше тисячі осіб. Українців у селі було значно більше, ніж поляків, проте кількісь останніх суттєво збільшилась у 20-х - 30-х роках ХХст. після розселення колоністів із Польщі. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Спочатку католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. У схематизмі Львівської архідієцезії 1862 року вперше згадується каплиця в Гадинківцях, в якій інколи проводили богослужіння для майже 330 місцевих вірян. За інформацією схематизму 1864 року, вони перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури в Жабинцях, яка пізніше стала парафією. Причому, їх чисельність чомусь зменшилась до 220 осіб, а каплиця взагалі не згадується.

26300 Гайворон,
вул. Рози Люксембург, 11-а,
+380 (52) 54-50-560,
f.b.: 303620660095672

Поселення Гайворон утворилось внаслідок злиття сіл Гайворон, Струнькове і Ташлик Струньківський, які були засновані як зимівки козаками Запорізької Січі та вперше згадуються у документах 1796 роком. Від 1933 року Гайворон є районним центром, а 1949 року отримав статус міста. Населяє його понад 16 тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Тернівці (нині - Бершадський район Вінницької області) та відвідували мурований костел св. Фредеріка, споруджений там 1830 року коштом родини Мошинських. Наприкінці XIX століття у Гайвороні було споруджено свій мурований храм в неоготичному стилі. Після знищення у 30-х роках XX століття радянською владою православної Успенської церкви католицьку святиню передали православним. У якості православної церкви колишній костел проіснував до початку 50-х років, коли його переоблаштували на кінотеатр та будинок культури. А 1957 року будівлю колишнього католицького сакрального об'єкту повністю знесли, причому розібрали навіть фундамент.

31226 Гайдайки,
вул. Миру, 2а

На початку 60 років XIX століття тут, на безлюдній території першими поселилась родина Гайдай. Гайдай проводив виміри земельних наділів для селян, які прибували на місце нового поселення з навколишніх сіл. Це і стало основою населеного пункту Гайдайки. У 1968 році до Гайдайок увійшло поселення Червоне. У Гайдайках раніше переважали мешканці польського етнічного походження, тоді як у Червоному мещкали переважно українці. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень селян.

Будівництво місцевого мурованого костелу проводилось у 1989-1992 роках зусиллями о. Яна Білецького та Ганни Пачковської. 12 грудня 1992 року єпископ Ян Ольшанський MIC освятив цей храм.

23720 Гайсин,
вул. Карла Маркса, 51

Перша звістка про Гайсин датується 1545 роком. У 1744 році поселення отримало магдебурзьке право. З 1797 року Гайсин - повітове місто Подільської губернії. У 1925 році став районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

Раніше місцеві римо-католики свого храму не мали. У 2007 році завдяки зусиллям оо. Станіслава Шуляка та Олександра Халаїма була відкрита невеличка каплиця по вулиці Леніна, яку освятив єпископ Леон Дубравський OFM. А в центрі міста, по вулиці Карла Маркса розпочали будівництво костелу. Завершили спорудження храму 2014 року, коли його 7 вересня освятив єпископ Леон Дубравський. Відтоді вкритий золотом хрест, що увінчує 34-метровий гострий шпиль новозбудованої святині, видно майже у кожному куточку Гайсина.

Невдовзі стала до ладу ще одна споруда біля храму - духовний центр для молоді. Парафію обслуговують дієцезійні священики, із 20 жовтня 2018 року тут працюють сестри-салезіянки із згромадження Дочок Марії Помічниці Християн.