47861 Остап'є

Перша згадка про Остап'є датується 1560 роком, згадується також у 1581 році. 1870 року тут проживало 176б мешканців, 1880 року - 2188, у тому числі 1065 греко- і 730 римо-католиків, 1921 року - 2706, 1939 року - приблизно 2900, більшість яких була поляками, нині - майже 1800 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Коли їх чисельність перевищила 1200 вірних, 1899 року в Остап'єму їх коштом та завдяки дотації Львівської курії розпочали спорудження філіального мурованого костелу. Будівельними матеріалами забезпечив місцевий власник Вацлав Залеський. Влітку цього ж року заклали наріжний камінь майбутнього храму, а в жовтні вже був готовий його фундамент.

47728 Острів

Перші писемні згадки про Острів датуються 1431 та 1495 роками, а 1581 року поселення згадується як містечко. Проте у XVIII столітті знову стало селом. 1890 року тут проживало 1672 особи, з них 1272 українців та 343 поляків. Нині населення Острова - понад 1700 селян.

Спочатку римо-католики села належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У схематизмі Львівської архідієцезії за 1865 рік вперше занотовано наявність в Острові філіальної каплиці (ймовірно, дерев'яної), яка у 1901-1904 роках вже вважалась занедбаною, а від 1906 року - втраченою. У 1907 році католики латинського обряду села за чисельності майже півтисячі вірних перейшли до парафії св. Адальберта (Войтеха) у Буцневі.

48107 Острівець

Перша документальна згадка про Острівець датується 1471 роком, а в 1575-1609 роках поселення вважалось містом. 1880 року нараховувало понад 660 мешканців (лише 180 римо-католиків). Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Теребовлі. Спочтку богослужіння для них без жодних проблем проводили в греко-католицькій церкві у сусідньому селі Застіночне. Але 21 вересня 1891 року освяченням подарованої власником сільського маєтку Фейвелом Соммерстейном земельної ділянки (чи наріжного каменю?) в Острівці з ініціативи теребовельського настоятеля о. Яна Калиневича розпочали будівництво філіального мурованого храму, який освятили 9 червня 1893 року. Меси відправляли тут кожної другої неділі та у свята.

80560 Острівчик-Пильний

Село Острівчик-Пильний відоме у документах, принаймні, від 1778 року - це найстаріша дата збережених записів цього села в римсько-католицькій парафії св. св. Станіслава єп. мч. у Буську. Проте, швидше за все, поселення значно старіше. 1880 року мало 676 мешканців, у тому числі 547 греко- і 88 римо-католиків, а нині його населення лише трохи перевищує чотири сотні осіб. 1990 року в назві села Острівчик-Пільний замінили букву 'і' на букву 'и'. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Як вже згадувалось вище по тексту, католики латинського обряду Острівчика-Пильного належали до парафії у Буську. У 1862 році, коли їх чисельність становила лише 22 вірних, у селі коштом місцевої власниці Юлії Маліновської було збудовано та освячено філіальну муровану каплицю, яку, ймовірно, фундатори використовували також як усипальницю. Ця святиня занотована майже у всіх схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи з 1866 року.

Островки

Вважається, що село Островки (Островок) заснували у XVII столітті переселенці із Мазовії, які протягом наступних століть ревно зберігали свою етнічну та релігійну самобутність. 1906 року тут проживало 481 мешканців, на початку ІІ світової війни - 664, проте після нападу вояків УПА село перестало існувати, його терени перетворились на поля, луки і ліси.

У 1720 році в Островках збудували перший дерев'яний костел cв. Андрія Апостола коштом Ізабелли Канської. Проте одна Ізабелла Канська померла вдовою у Волі Островецькій аж 1847 року, можливо фундаторкою була якась інша Ізабелла Канська, що жила майже на століття раніше.

35800 Острог,
вул. князів Острозьких, 4A,
+380 (3654) 226-42, 230-38,
www: wolaniecom.parafia.info.pl

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

Первісний костел в Острозі, споруджений для домініканців у 1440-1442 роках коштом місцевого власника князя Федора Острозького, який до кінця життя залишився православним, спалили татари 1443 року (за іншою інформацією, на католицький храм тоді перебудували православну церкву). Татарські напади продовжувались і далі, тому у 1452 році домініканці покинули Острог, і храм у другій половині XV та першій половині XVI століть не відновлювався, залишаючись руїною.

81724 Отиневичі

Село вперше у джерелах згадується 4 квітня 1458 року, протягом століть було королівською власністю. Відоме тим, що 11 листопада 1837 року тут народився знаменитий живописець Артур Ґроттґер. 1880 року в Отиневичах проживало 759 мешканців, і лише півсотні з них були римо-католиками, нині ж село нараховує приблизно таку ж кількість осіб. Входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Всіх Святих у Ходорові. Їх чисельність перед І світовою війною збільшилась до восьми десятків, а наприкінці 20-х років становила близько 120 вірян. Саме тоді відомий львівський архітектор Лаврентій Дайчак отримав від них замовлення на виготовлення проекту каплиці, що і було зроблено приблизно 1930 року.

78223 Отинія,
вул. Стефаника, 8,
f.b.: 195471145039223

Перша згадка про поселення Отинія сягає ХІІІст., на початку XVIIст. воно згадується як міське під назвами Балабанівка (належало Балабану гербу Корчак) і Корчаків, проте вже 1613 року знову вживається стара назва. 1753 року містечко отримало магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 3132 мешканців, 1880 року - 3743, 1913 року - близько 5000, у тому числі 1500 українців, 1000 поляків та 500 чехів і німців, 1931 року - 4777, з них майже тисяча була поляками, нині - менше п'яти з половиною тисяч осіб. У 1940 році Отинія стала селищем міського типу і до 1962 року була райцентром.

Парафію в Отинії фундував 1669 року її власник Андрій Потоцький та збудував перший дерев'яний костел св. Софії. Черговий дерев'яний храм замість спаленого татарами постав 1702 року завдяки Йосифу Потоцькому. 1718 року святиня отримала образ Коронації Матері Божої, який стали вшановувати як чудотворний. У 1766р. старий храм замінив новий дерев'яний, його консекрували 1775 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії.

57500 Очаків,
вул. пос. Западний 9/3,
+380 (515) 43-78-90

За Київської Русі і у часи Литовсько-Руського князівства місто називалося Дашів, 1480 року його захопили кримські татари. Літом 1492 року кримський хан (цар) Менглі-Гірей у листі своєму васалу великому князю московському Івану III повідомляв про намір побудувати місто на Дніпрі і просив для цього грошей, які і отримав. А місто було споруджено на місці Дашева. Спочатку воно називалась Кара-Кермен та Узу-Кале, але пізніше, коли татари підпали під владу Турції, отримало назву на турецький лад Ачі-Кале (Ачє-Кале), яка з часом трансформувалась в Очаків. У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено портове місто Очаків, яке стало губернським центром земель на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Нині - районний центр з населенням понад 14 тисяч мешканців.

Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії св. Йосифа у Миколаєві та своєї власної святині не мали. З 1996 року сюди стали доїжджати миколаївські священики, один з яких придбав в Очакові ділянку з незавершеним приватним будинком (за 300 метрів від моря), щоб облаштувати у ньому каплицю та реколекційно-відпочинковий центр. У вересні 2007 року католики латинського обряду Очакова отримали постійного настоятеля, котрий і завершив парафіяльне будівництво. 26 серпня 2010 року в храмі вперше святкували престольне свято, яке очолив єпископ Броніслав Бернацький. 23 серпня 2015 року єпископ Броніслав освятив цей костел, а 27 серпня 2016 року здійснив його консекрацію.

80250 Павлів

Поряд із Павловом знайдено залишки давньоукраїнських поселень ХІІ-ХІІІ століть, а перша згадка про село датується 1400 роком. Згадується також у 1578, 1626 і 1654 роках. 1880 року тут проживало 1045 мешканців, з них лише 170 були римо-католиками, нині село має понад 3800 осіб. У селі жив, помер і був похований поет-романтик Корнель Уєйський, найвідоміший польський поет Східної Галичини. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1807 році місцеві власники Павлова Коморовські збудували на своєму подвір'ї муровану каплицю. Схематизми Львівської архідієцезії до 1882 року її взагалі не згадують, потім називають приватною, в якій 'часто' звершувались богослужіння, а від 1903 року вважають громадською.