63500 Чугуїв,
вул. Чернішевського, 6

Місто Чугуїв засновано 10 серпня 1638 року в долині річки Сіверський Донець українськими козаками і російськими стрільцями на чолі з гетьманом Яковом Остряницею з метою захисту південних кордонів Російської держави від набігів кочових племен. З середини XVII століття до 1765 року - сотенне містечко Харківського (Старобільського) полку, а потім - центр повіту. 1780 року отримав статус міста, 10 серпня 1938 року знову став містом. Є районним центром. Населення - понад 32 тисяч мешканців.

У 2009 році у Чугуєві для місцевих римо-католиків було облаштовано каплицю св. Йосифа Більчевського у придбаному будинку. 17 травня цього ж року каплиця отримала реліквії святого архієпископа Йосифа Більчевського, які передав делегований архієпископом Мечиславом Мокшицьким єпископ Леон Малий.

59024 Чудей,
вул. Карпатська, 207

Вперше Чудей датується 18 червня 1646 року, згадується село також у 1658р. та 15 серпня 1707 року. В 1793р. на окраїні збудували фабрику з виробництва скла, яка проіснувала до 1890 року, у 1880р. запрацювала цегельна фабрика. 1900 року у Чудині проживало 2594 мешканців, у тому числі 806 німців і 17 поляків, 1944 року - 1624, нині - понад 5200 осіб. У радянські часи село від 1946 року називалось Межиріччям. Входило до Сторожинецького району, а від 2020р. - до Чернівецького.

Католики латинського обряду Чудина, чисельність яких в середині ХІХ століття становила три сотні вірних (у самому селі та на його окраїні, де містилась скляна фабрика), належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі. Саме тоді у селі і було збудовано костел.

13200 Чуднів,
вул. Європейська, 5,
+380 (4139) 210-57,
www: chudniv.ofm.org.ua,
f.b.: 100066579611595

Вперше поселення документально згадується 1416 року, пізніше - у 1471 та 1507 роках. 1880 року у містечку, яким Чуднів був, принаймні, від середини XVIIIст., проживало 3685 мешканців, у тому числі 280 римо-католиків, 1900 року - 10472, 1939 року - 5407, нині - понад 5300 осіб. Статус міста отримав у 2012 році. Був райцентром, а від 2020 року увійшов до Житомирського району.

Парафія у Чуднові існувала від середини XVст., дерев'яні костели кілька разів нищились нападниками та поставали заново, доки 1760 року не збудували мурований храм Знайдення Святого Хреста. Тоді ж, у 60-х роках XVIIIст. збудували також дерев'яний костел свв. Яна Непомуцького і Йоана Капістранського (і монастир) для бернардинів, який 1813 року замінили мурованим. Проте у 1832р. їх конвент царська влада ліквідувала, а будівлі передала військовим, які довели їх до руйнації і продажу на будматеріали.

23502 Шаргород,
вул. Нагірна, 2

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

Розкіш відома, принаймні, з 80-х років ХІХ століття. 1893 року тут проживало 315 мешканців, а 1905 року - 462. 1957 року її приєднали до заснованої у XVIIIст. сусідньої Шостаківки, а 1986 року вона разом із Шостаківкою стала мікрорайоном Шаргорода.

Католики латинського обряду Розкоші належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді, проте раніше не мали своєї святині. Від 1989 року шаргородські францисканці проводили тут систематичну катехизацію та регулярно відправляли богослужіння для римо-католиків, які складають більшість населення села.

23500 Шаргород

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

Перший католицький цвинтар у Шаргороді, розташований біля костелу св. Флоріана, 1829 року містив дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. Але, швидше за все, на ньому вже не хоронили, оскільки наприкінці XVIII - на початку XIX століть на східному передмісті в районі річки Ковбасної вже були закладені нові кладовища, як православне, так і католицьке.

32132 Шарівка,
вул. Римми Кравчук, 23,
+380 (3853) 282-32

Шарівка (Шаравка) вперше згадується у 1432 році, проте постала вона ще у давньоруські часи, про що свідчить дзвіниця місцевої церкви, яка у XIV столітті була оборонною вежою. Шарівка мала статус містечка. Нині у селі проживає понад 1200 мешканців, належало воно до Ярмолинецького району, а тепер - до Хмельницького.

Близько трьох десятиліть римо-католики Шарівки після передачі домініканського костелу Благовіщення Пресвятої Діви Марії православним послуговувались тимчасовою каплицею, на місці якої потім поставили хрест. У 1861 році коштом Хельмінського і парафіян та завдяки зусиллям о. Франциска Островського протягом трьох років було споруджено храм, який 1866 року консекрував єпископ- помічник Луцько- Житомирський Кирило Любовидзький. Парафія, до якої належали ще 17 сусідніх сіл, нараховувала понад 3500 вірних.

31336 Шаровечка,
вул. 9 Травня, 1

Перша згадка про село Шаровечка датується 1621 роком. Нині проживає у ньому понад 2300 селян, половина з яких має польське етнічне походження.

У 1920 році у Шаровечці було споруджено на кладовищі цегляну каплицю, яку 1935 року розібрали за вказівкою радянської, влади, а з цієї цегли збудували колгоспний склад. У 70-х роках ХХ століття на місці колишньої каплиці спорудили барак, у якому відбувались богослужіння. У 1999-2004 роках за кошти жителя села Олегу Чарнецького було споруджено мурований костел, а 7 жовтня 2004 року засновано місцеву парафію.