13600 Ружин,
вул. Київська, 15,
+380 (4138) 216-60,
f.b.: 1123243961057910

Вперше Ружин згадується 1071 року в літописах як Скоргородок, який був потім зруйнували монголо-татари. На його місці виник Щербів, проте 1399 року його спалили кримські татари. Після Люблінської унії польський король Стефан Баторій подарував Кирилу Ружинському Щербів, який 1591 року перейменували на Ружин. Статус селища міського типу - із 1962 року, є районним центром. Проживає у ньому близько чотирьох з половиною тисяч мешканців.

У 1815 році у Ружині було споруджено сучасний мурований храм коштом графа Калиновського. З 20-х років ХХ століття по 1990 рік святиня перебувала закритою (знесли купол, зробили у ній в'язницю, а потім будівлю використовували під авторемонтні майстерні).

48420 Рукомиш

Рукомиш вперше письмово згадується 18 липня 1379 року у фундаційній грамоті бучацької парафії Успіння Пресвятої Діви Марії Михайла Бучацького, який початково саме тут мав свою садибу. Є також згадка 14 серпня 1421 року в документі заснування парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Петликівцях (нині - Старі Петликівці) Адальберта Бучацького. 1880 року у Рукомиші проживало 486 мешканців, нині ж його населення - понад 420 осіб. Село входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського.

Порівняно нечисленні католики латинського обряду села належали до вже згаданої парафії у Бучачі. Коли їх кількість досягла семи десятків, 1903 року в Рукомиші було збудовано філіальну муровану каплицю, яку тоді ж освятили під титулом Пресвятої Діви Марії Помічниці Християн.

95004 Сімферополь,
вул. Донська, 5,
+380 (652) 57-08-67

У ІІІ столітті до н.е. тут виникло скіфське місто Неаполь Скіфський, яке занепало у ІІІ столітті н.е. Від початку XVIIст. існувало татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Після захоплення Криму Росією у 1784 році було засноване місто Сімферополь, яке стало центром новоствореної Таврійської губернії. У 1921-1945 роках Сімферополь був центром Кримської Автономної ССР, а згодом Кримської області РРФСР і (з 1954р.) УРСР, з 1998 року - столиця АР Крим. Населення - близько 338 тисяч мешканців.

Із заснуванням міста у ньому стали селитись католики-імігранти, серез яких найбільш чисельною була спільнота польського походження. У 1840 році у Сімферополі коштом парафіян збудували мурований костел на перехресті Салгірної і Петропавлівської (Жовтневої) вулиць. Окрім того, 1875 року на кладовищі завдяки Францу Шнейдеру постала мурована каплиця під титулом св. Станіслава Костки. До революції місцева парафія нараховувала майже чотири з половиною тисячі вірян, яких обслуговував настоятель о. Павло Шуберт, мала п'ять мурованих філіальних каплиць та молитвенних будинків, у тому числі храм свв. Климентія і Катерини у Кроненталі (нині - Кольчугино). До неї належало більше десятка населених пунктів.

48370 Садове

Село Новосілка Коропецька, як до 1946 року називалось нинішнє Садове, заснували у першій чверті XVIII століття польські дрібні шляхтичі-селяни, які мали сплачувати землевласникам оренду за землю. Заселення ними села продовжувалось до кінця цього століття. У XIX столітті тут також поселились українські сім'ї. Село входило до Монастириського району, а тепер - до Чортківського. Нині у Садовому проживає майже дві сотні селян.

Римо-католики Новосілки Коропецької належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1907-1908 році, коли їх чисельність становила близько трьох сотень, у селі коштом місцевих власників родини Бадені на подарованій ними земельній ділянці та з використанням пожертвуваних ними ж будівельних матеріалів було споруджено за участю вірян філіальну муровану каплицю, яку освятили 1908 року під титулом Опіки св. Йосифа. Ініціатором її будівництва стала с. Аполонія Вандович із згромадження Францисканок Родини Марії, яка працювала у селі у 1906-1945 роках, опікуючись школою.

22163 Самгородок

Поселення Самгородок вважається заснованим 1602 року. Було містечком і центром волості, а в радянські період якийсь час - районним центром, проте нині є селом з населенням близько 1870 мешканців.

Місцеві римо-католики, яких за переписом 1897 року було 622 особи, належали до парафії свв. Апп. Петра і Павла у Копіївці. У 1882 році у Самгородку постав сучасний мурований філіальний костел, споруджений коштом Копчинського. Ймовірно, що тоді він мав титул св. Вікентія де Поля. У 40-х роках ХХ століття храм було закрито.

22800 Самчинці

Невеличке село Самчинці, в якому нині проживає всього сотня мешканців, відоме, принаймні, від початку XVI століття. Колись тут проживало більше селян, у 50-х роках минулого століття значна їх частина покинула рідні домівки, тікаючи від колгоспу.

У 1910 році місцеві римо-католики, які належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Брацлаві, збудували своїм коштом на місці старої цвинтарної каплиці власний мурований костел в готичному стилі. І цього ж року у грудні тут постала самостійна парафія. 1936 року святиню у вірних відібрали. Її навіть намагались підірвати, проте зробити це не вдалось, оскільки храм виявився безбожникам не по зубам: при будівництві у цемент додавали яєчний жовток, що зробило його дуже міцним. Тоді у будівлі костелу облаштували колгоспний склад.

82021 Саночани

Поселення Саночани у документах відоме, принаймні, від 1406 року. У 1880 році тут проживало 188 українців та 74 поляків, 1921 року - близько 340 мешканців, а нині - лише трохи більше сотні осіб. Село входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у розташованих поряд Чижках. У 1916 році завдяки зусиллям чижківського настоятеля о. Стефана Павловського у Саночанах завершили спорудження філіальної мурованої каплиці.