81740 Гніздичів
вул. Ярослава Мудрого, 4

Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.

У 1680 році в рудівському лісі, де було знайдено образ Матері Божої з Дитятком, збудовали для нього дерев'яну каплицю, що стала місцем паломництва численних вірних. Неподалік від неї у 30-х - 40-х роках XVIII століття спорудили дерев'яний костел Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1748 році в Кохавині постав монастир кармелітів, які стали опікуватись санктуарієм. 22 червня 1755 року архієпископ Львівський Миколай Вижицький урочисто впровадив із каплиці до костелу образ Матері Божої Кохавинської, оголошений ним 25 травня чудотворним. 1789 року, після ліквідації кармелітського монастиря до Кохавини перенесли парафію із Руди, де 1780 року згорів костел.

78231 Голосків

Село вже було на карті Боплана 1650 року, проте першою згадкою про нього вважається 1741 рік, коли тут 4 жовтня народився відомий польський поет Францішек Карпінський (йому та його матері-породіллі у цей день зберіг життя Олекса Довбуш під час нападу на маєток Карпінських). У 1880 році у Голоскові проживало 960 мешканців, з яких лише 15 були римо-католиками, нині ж воно має понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1895-1896 роках, коли їх чисельність за рахунок оселених у Голоскові і Глибокій місцевим власником Вікентієм Добровольським на початку 80-х років поляків-мазурів збільшилась до шести сотень вірних, на місці, де колись був будинок Карпінських, їхніми зусиллями було споруджено каплицю. Її металевий скелет, виготовлений на фабриці Е. Бредта в Отині, закупили 1894 року на львівській виставці, стіни ж залили бетоном.

26500 Голованівськ

У 1757 році згадується як недавно засноване поселення, називалось Голованецьке, потім - Голованівське. Після 1793 року у складі Росії назву змінили на Голованівськ. Наприкінці століття отримав статус містечка і став волосним центром. На початку 40-х років XIXст. тут проживало близько 1400 мешканців, 1880 року - 3 тисячі, нині - майже 6 тисяч осіб. Від 1923 року Голованівськ є центром району, від 1957 року - селищем (міського типу).

1 лютого 1781 року місцевий власник Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький фундував перший костел разом із парафією у Голованівському (фундаційний акт було підписано у Тульчині, а затверджено церковною владою 14 січня 1782 року у Брацлаві). Храм, швидше за все, був дерев'яним, освятили його 1797 року під титулом св. Станіслава, єпископа мученика.

32466 Голозубинці,
вул. Шевченка, 22,
+380 (3858) 322-81

Уперше в документах Голозубинці згадуються у 30-х роках XVI століття. 1893 року тут проживало 588 мешканців, 1905 року - 1293, нині село має понад тисячу осіб. Входило до Дунаєвецького району, а від 2020 року є частиною Кам'янець-Подільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Михаїла Архангела у Дунаївцях. У 1827 році на кладовищі у Голозубинцях коштом місцевих власників Скібневських було споруджено невелику муровану каплицю площею 6 на 9 метрів та висотою 4 метри. Святиню подають як громадську схематизми Кам'янець-Подільської дієцезії, принаймні, від 1859 року, а після ліквідації цієї дієцезії - схематизми Луцько-Житомирської дієцезії аж до 1914 року.

12316 Горбулів

Поселення існувало ще за часів Київської Русі, але було зруйноване татаро-монголами, і пізніше у письмових джерелах вперше згадується у 1582 і 1584 роках. У XVIIст. вважалось містечком. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько тисячі мешканців, 1900 року - 1465, нині - півтисячі. Горбулів входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Перший (дерев'яний) костел у Горбулеві збудували на початку 90-х років XVIII століття. Тоді і постала парафія, яка охоплювала чотири десятки навколишніх сіл, у тому числі Потіївку. У 50-х роках XIXст. її адміністрував о. Ян Мосевич.

45700 Горохів

Вперше Горохів зустрічається у документах 1450 роком (інколи поселенню помилково приписують згадку 1240 року), згадується також у 1487 році. У 1571р. вже вважався містечком, якому 26 липня 1600 року його власник надав магдебурзьке право, підтверджене грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази 10 березня 1601 року. Проте за клопотанням чергового власника у 1870р. місто втратило самоуправління. У 1897р. в містечку проживало 4699 мешканців, 1906 року - 7202, нині - понад 8400 осіб. У 1921-1939рр. Горохів був центром повіту, із радянських часів до 2020 року - райцентром.

Парафія в Горохові постала наприкінці XVI століття, а вперше у джерелах згадується 1604 року. Вочевидь, тоді там вже існувала якась святиня. Перший задокументований дерев'яний костел під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Святого Хреста було збудовано коштом місцевих власників князя Адама Сангушка та його дружини Катерини з Уханських 1619 року (фундаційний акт, датований 4 квітня, 20 квітня затвердила Луцька курія). У 1626 році цей храм консекрував єпископ Луцький Станіслав Лубенський.

24615 Городківка,
f.b.: 100068892696921

За переказами, існуюче у XIII-XIV століттях село Шумилів знищили татари, а наприкінці XVIст. тут заснували містечко М'ястківку. У ньому на початку 90-х років ХІХст. проживало понад 5500 мешканців, 1905 року - 8997, а нині село має понад 5600 осіб. 1946 року М'ястківку об'єднали із Раківкою, яка до 1917 була Ротмистрівкою, та назвали Городківкою. Село входило до Крижопільського району, а від 2020 року є частиною Тульчинського.

У XVIII столітті католицький цвинтар в Городківці розташовувався біля костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та містив дерев'яну дзвіницю із трьома дзвонами, і лише наприкінці цього чи, швидше за все, на початку наступного століть його перенесли.

48237 Городниця

Село Городниця вважається заснованим 1318 року. Відоме тим, що 1848 року поблизу на річці Збруч знайшли кам'яну статую Збручанського Святовита. Нині тут проживає близько 1600 мешканців. Належало до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Личківцях. 1892 року у Городниці коштом місцевих власників Яблоновських та інших розпочали спорудження філіальної мурованої каплиці, яким керував голова будкомітету Адольф Ценський. 15 жовтня 1895 року це будівництво, в основному, було завершене, а 22 листопада цього ж року храм освятили, хоча він не ще був викінчений та оснащений (зокрема, в якості вівтаря тоді було нашвидкоруч зібрано конструкцію з кілків, паперу і дошок).

48311 Горожанка

Поселення Горожанка (Рожанка, Горожана, Грозана) відоме письмово від 22 червня 1439 року, згадується також 1445 року. У 1556-1635 роках вважалось приватним містом. Населене було переважно українцями. Нині у селі проживає майже півтори тисячі мешканців. Належало до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Перший дерев'яний костел в Горожанці (разом із парафією) постав у проміжку 1600-1615 років коштом місцевого власника Миколая Маковецького, проте 1620 року його спалили турки чи татари. Наступний дерев'яний храм згадується 1641 року, а 1741 року занотовано існування того ж чи вже іншого, але теж дерев'яного костелу, що мав три вівтарі: головний (Святого Духа) та бічні Матері Божої і Христа Розіп'ятого. Святиня згоріла 1751 року від удару блискавки.

80442 Горпин

Перша письмова згадка про Горпин датується 1352 роком, є також згадки у 1442, 1448, 1483 і 1497 роках. У XIX і ХХ століттях село було власністю львівських бенедиктинок. У 80-х роках ХІХ століття у Горпині проживало близько півтисячі греко- і 430 римо-католиків, нині його населення - понад 580 осіб. Входив до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Желехові. 1895 року, коли їх чисельність перевищила 540 вірних, власники Горпина львівські бенедиктинки розпочали підготовку до будівництва філіальної мурованої святині, яке завершили 1899 року. 1903 року храм було освячено.