57060 Катеринівка

Поселення Катериненталь заснували 1817 року вихідці із Бадена, Рейнпфальца, Ельзаса і Вюртемберга (всього - 51 родина), а 1886 року тут проживало майже півтори тисячі осіб. У Ісв. війну село називали Скобелєв. 1944 року усіх мешканців німецького походження було депортовано у Німеччину, до Східного Сибіру. Нині у селі проживає близько семи сотень мешканців.

Мурований храм у Катериненталі постав коштом місцевих парафіян 1868 року. Він знаходився на перехресті основних вулиць: Обергассе, Шванцгассе, Швабенгассе та Йозефгассе. 22 вересня 1896 року костел консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед більшовицьким переворотом 1917 року понад 1600 вірян обслуговував адміністратор о. Рох Штейн. На кладовищі була каплиця Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги із родинним склепом, споруджена А. Буллінгером.

98300 Керч,
вул. Театральна, 32,
+380 (6561) 278-39

Місто було засноване 530 року до н.е. як Пантікапей грецькими мореплавцями (вихідцями з Мілета) на місці кіммерійських і скіфських поселень на вершині гори Мітрідат. 480 року до н.е. стало столицею Боспорської держави. У VI-VII ст. Боспор у складі Візантійської імперії, у VIII ст. - Хазарського каганату, а в IX-X ст. під назвою Корчев належав руському Тмутараканському князівству. На початку XIV ст. став став італійською колонією Воспоро, а наприкінці XV ст. - потрапив у залежність від турецького султана. 1774 року Керч увійшла до Російської імперії. Населення - майже 150 тисяч мешканців.

Основу місцевої католицької спільноти складали італійські матроси та їх сім'ї - нащадки італійських колонізаторів Керчі XIV-XV століть. Перший мурований костел в Керчі, збудований у 1831-1840 роках із залишків кам'яного скіфського кургану (за іншими даними - каміння гробниці Куль-оба), освятив під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії капелан Черноморського флоту о. Фердінанд Каперський 1840 року. У 1844 році меценат Корейша придбав у Неаполі орган для храму.

80544 Кудирявці

Перша письмова згадка про Кудирявці датується 1498 роком, згадується також 1506 року. 1881 року село нараховувало 585 мешканців, з них 316 були греко- і 150 римо-католиками, нині його населення лише трохи перевищує три сотні осіб. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Буську, проте пізніше перейшли до новоствореної парафії Святого Хреста у Новому Милятині. 1892 року у Кудирявцях було відкрито фундовану місцевими власниками Титусом і Анелею Кєляновськими охоронку (виховний заклад для дітей) заснованого ще 1850 року нині блаженним Едмундом Бояновським згромадження Сестер Служебниць Пресвятої Діви Марії (старовєських).

59300 Кіцмань,
вул. Шевченка, 1,
+380 (3736) 231-98

Заснована не пізніше XII століття Кіцмань вперше згадується у документі 6 червня 1413 року, у 1798 році стала містом, пізніше - центром повіту. На початку 80-х років XIX століття тут проживало понад 4 тисячі мешканців, нині вона має понад 6 тисяч осіб. Із радянських часів до 2020 року місто було районним центром.

У 1812 році у Кіцмані було засновано капеланію, яку, принаймні, до 1819 року адміністрував настоятель парафії св. Архангела Михаїла у Садгорі о. Валентин Строменгер, опікуючись близько чотирма сотнями вірян. Хоча мурований костел у місті збудували та консекрували під титулом Воздвиження Святого Хреста вже 1826 року, проте навіть у першій половині 30-х років капеланію ще продовжували обслуговувати настоятелі інших парафій (о. Антоній Кунц із парафії Воздвиження Святого Хреста у Чернівцях).

01001 Київ,
вул. Костельна, 17,
+380 (44) 229-73-09,
www: st-alexander.org.ua, st-alexander.kiev.ua,
f.b.: EcclesiaCatholicaStAlexandri

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі (об'єднання південних східнослов'янських племен) та столицею Руської держави. Після втрати державності був також адміністративним центром литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, столицею УНР, Української Держави та Української РСР. Нині - столиця України з населенням майже три мільйони мешканців.

У 60-х роках IXст. після успішного нападу Київського князя Аскольда на Константинополь відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Християнська віра поширювалася, у Києві та по всій Русі поставали храми, що викликало наростаюче незадоволення язичників. 882 року, спираючись на підтримку внутрішніх антихристиянських сил, Київ захопив та вбив князя-християнина Аскольда вихователь малолітнього князя Славії (майбутньої Новгородської землі) Ігоря з варяжської династії Рюріків. На Русі почалась язичеська реакція, яка тривала до смерті узурпатора-язичника Олега у 912 році. А потім ще двічі християнство відвовойовувало втрачені позиції та знову піддавалося терору, поки 998 року не відбулася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі.

03150 Київ,
вул. Велика Васильківська, 75,
+380 (44) 269-50-44, 268-78-51,
www: nicolasparish.org.ua,
f.b.: 1345237968828726

Założony na przełomie V-Vi wieków Kijów w VIII- IX wiekach został głównym miastem Ziem Ruskich i stolicą państwa Ruskiego. Kościołowi Ruskiemu przewodniczył metropolita Mychajło i sześcioro specjalnie wyświęconych biskupów. Jeszcze przed 998 rokiem, kiedy to stało się wydarzenie, wbrew prawdzie historycznej nazywane chrztem Rusi, trzykroć następowały okresy nawrotu do pogaństwa i odnowienia chrześcijaństwa.

Станом на 1895 рік у Києві нараховувалося 33771 римо-католиків, а єдиний існуючий у місті костел св. Олександра міг розмістити не більше півтори тисячі вірних. 8 грудня 1896 року близько тисячі його парафіян звернулися до київського генерал-губернатора графа Олексія Ігнатьєва з клопотанням дозволити будівництво у Києві ще одного храму, який би носив титул св. Миколая на честь імператора. Наприкінці січня 1897 року Київська міська Дума запропонувала ділянку міської землі, що знаходилася на окраїні, на Великій Васильківській вулиці № 75 (цю землю використовували орендарі під склад лісоматеріалів). 30 березня 1898р. міністр внутрішніх справ Горемикін Л., звертаючись до генерал-губернатора Ігнатьєва, дав офіційний дозвіл на спорудження костелу.

89623 Клячаново,
вул. Шевченка, 35а,
f.b.: 562135544261353

Wieś Klaczanowo (Klacsanó) znane jest z 1475 roku. W 1921 roku liczyło 1179 mieszkańców, w tym 1068 Ukraińców. Katolików było 161 osoba. Obecnie mieszka tu niecałe dwa tysiące osób, wśród nich są słowackie, węgierskie i niemieckie rodziny.

Перший костел у Клячанові збудували 1688 року. W 1870 roku założono tu kolejny kościół, możliwe, że nie była to obecna świątynia,ale dawniejsza, a dziiejszy kościół zbudowany został znacznie później, у XIX столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці. W czasach sowieckich w latach 60 kościół zamknięto ale nie odważono się wykorzystywać go jakoś inaczej. Kościół zachował się dzięki Elżbiecie Kowacz, która zachowała klucze od kościoła i dbała o wygląd świątyni.

82650 Климець

У 1838 році землевласник Карл Шайф (Зайф?) поселив на західній околиці села Климець, заснованого у середині XVI століття, німецьких колоністів із Чехії, що започаткувало село Карлсдорф (на три роки пізніше, ніж Феліцієнталь). Станом на початок 80-х років ХІХ століття лише десята частина півтисячі мешканців Климця була римо-католиками, тоді як в Карлсдорфі їх була переважна більшість. У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Карлсдорф пізніше став хутором Тростяним села Климець. Нині у селі проживає майже три з половиною сотні мешканців. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римо-католики села Климець спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, а 1787 року знову увійшли до стрийської парафії. У 1843 році завдяки Карлу Шайфу у селі Климець, яке мало (ймовірно, дерев'яну) каплицю Опіки Матері Божої, постав душпастирський осередок (капеланія), що охопив кілька навколишніх сіл, у тому числі і Карлсдорф.

48246 Клювинці

Перша писемна згадка про село під назвою Клюїнце датується 1568 роком. 1619 року власник села Евстахій Копичинський призначив десятину місцевих доходів на утримання вікарія та інших службових осіб парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Копичинцях. 1900 року село мало понад дві тисячі мешканців (1400 українців, 640 поляків), а 1921 року - 1800 (1076 українців, 672 поляків). Нині ж тут проживає близько 1300 селян. Входило до Гусятинського району, та 2020 року перейшло до Чортківського.

Римо-католики Клювинців, серед яких було чимало українців, належали до парафії св. Йосифа у Хоросткові. Відомо, що, принаймні, від 1816 року тут була приватна каплиця, а філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком збудвали 1894 року, коли чисельність вірних перевищила 700 осіб. Їх було споруджено завдяки зусиллям настоятеля хоростківської парафії о. Казимира Гловінського та коштам Павла Терлецького і вірян. Храм освятили 1895 року.

81716 Кнісело

Поселення Кнісело, яке колись називалось Княже Село, вперше у документах згадується 1392 року. 1880 року тут проживало 768 мешканців (переважно українців), 1931 року - 1019, нині ж воно налічує лише трохи більше трьох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а тепер є частиною Стрийського.

Католики латинського обряду Кнісела належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у містечку Підкамінь. У середині XIX століття їх чисельність становила приблизно дві сотні вірних, а наприкінці - майже 290 осіб. У 1884 року коштом вірян та, ймовірно, також місцевого власника Вацлава Божемського у селі збудували філіальну муровану каплицю.