90620 Кобилецька Поляна,
вул. Шевченка, 55,
+380 (3132) 327-94

Вперше Кобилецька Поляна згадується у 1672 році як Кабола Поляна, проте поселення є значно старішим, про що може свідчити зруйнована 1992 року дерев'яна церква Вознесіння Господнього, споруджена, за переказами, 1512 року. З 1971 року - селище міського типу. Його населення нині - близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У 1786 році у Кобилецькій Поляні було засновано парафію (в основному, для переселенців німців та угорців), а храм облаштували в одному з місцевих будинків. 1824 року спорудили сучасний мурований костел, у 1896 році було здійснено розпис святині.

48164 Кобиловолоки

Перша письмова згадка про село датується 1394 роком під назвою Кобиляки, потім поселення згадується у 1456, 1471, 1491 та 1496 роках. У 80-х роках ХІХ століття за кількістю українці у селі майже утричі перевищували поляків, проте у 30-х роках ХХ століття їх вже було майже порівно. У 1964-1990 роках Кобиловолоки називались Жовтневим. Нині тут проживає майже 1600 селян. Село належало до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики входили до парафії Пресвятої Трійці у Янові Теребовельському (нині - Долина). 1891 року завдяки зусиллям янівського настоятеля о. Михаїла Ліци та коштам місцевих власників Дунін-Борковських у Кобиловолоках збудували та освятили філіальний мурований костел разом із парафіяльним будинком. І цього ж року тут постала парафіяльна експозитура. У 1902 році цей храм консекрував архієпископ Йосиф Більчевський під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Перед І світовою війною тут служив експозит о. Петро Тшнадель.

12452 Кодня

Поселення вперше згадується у джерелах як Коденград (місто) 1301 року, проте було знищене монголо-татарами, але швидко відродилось, адже через нього проходив торговий шлях з Києва на Поділля і до Чорного моря. У Російській імперії було центром волості, а від 1924 року деякий час - районним центром. Нині тут проживає понад 2100 мешканців.

У першій половині XVII століття у Кодні існував дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.- августинів, який було знищено під час козацько-польських війн Така ж доля спіткала у 70-х роках цього ж століття чергові августинські будівлі, відновлені 1656 року. І лише десь в середині наступного століття августини коштом місцевих власників Глибоцьких змогли знову збудувати свої дерев'яні костел та монастир. Приблизно тоді ж було засновано також парафію (до того Кодня належала до парафії у Житомирі).

66000 Кодима,
вул. Володимира Великого, 2

Поселення Кодима засноване 1754 року на місці відомого із XVII століття хутора Кодима села Писарівка, який перенесли в інше місце. 1893 року Кодима стала містечком, 1930 року - районним центром, 1938 року - селищем міського типу, а статус міста отримала у 1979 році. Проживає тут понад 8 з половиною тисяч мешканців.

Принаймні, 1830 року у Кодимі вже була дерев'яна каплиця, яка мала титул Божого Провидіння. У 1835-1850 роках її замінив мурований костел Преображення Господнього. 1883 року парафія, до якої входили також сусідні поселення, налічувала понад півтори тисячі вірян. Після більшовицького перевороту храм було закрито, а останнього його настоятеля о. Антонія Скальського арештували 23 січня 1930 року.

97551 Кольчугіно,
вул. Революції, 35а

Поселення, яке заснували у 1810-1811 рококах у долині річки Булганак 57 лютеранських і католицьских сімей (всього 158 осіб) із Бадена, Ельзаса, Пфальца і Рейнської Баварії, назвали Кроненталь (в перекладі - Царська долина), проте вживалась також назва Булганак. 1871 року Кроненталь став центром волості. Після Першої світової війни поселення називали лише Булганак, а з 1945 року - Кольчугіно. А місцевих німців ще у серпні 1941 року виселили спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і на північ Казахстану.

У 1868 році у Кроненталі поруч з костелом св. Климентія i св. Катерини було споруджено муровану євангельсько-лютеранську кірху коштом вірян. Після революції протестантська церква стала сільським клубом.

97551 Кольчугине,
вул. Революції

Поселення, яке заснували у 1810-1811 рококах у долині річки Булганак 57 лютеранських і католицьских сімей (всього 158 осіб) із Бадена, Ельзаса, Пфальца і Рейнської Баварії, назвали Кроненталь (в перекладі - Царська долина), проте вживалась також назва Булганак. 1871 року Кроненталь став центром волості. Після Першої світової війни поселення називали лише Булганак, а з 1945 року - Кольчугіно. А місцевих німців ще у серпні 1941 року виселили спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і на північ Казахстану.

У 1863 році у Кроненталі коштом парафіян збудували мурований костел як філіальний парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі. 6 червня 1909 року храм консекрував Тираспільський єпископ Йосиф Кесслер. За радянської влади у будівлі святині знаходились мастерні, електростанція та спортивний клуб. У 90-х роках минулого століття колишній костел став православною церквою Різдва Христового.

48552 Колиндяни,
вул. Підлісна, 23

Перша письмова згадка про Колиндяни датується 1481 роком. Після 1661 року отримали статус містечка під назвою Райгород, який згадується ще 1786 року, проте наприкінці цього століття став знову селом Колиндяни. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало майже тисяча греко- і дві з половиною сотні римо-католиків, 1900 року - 1716 мешканців, 1910 року - 1872, 1921 року - 1681, 1931 року -1776, 2018 року - 1652 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. В середині ХІХст., коли їх чисельність становила приблизно 240 вірян, вони перейшли до новозаснованої експозитури в Озерянах, яка пізніше стала парафією св. Анни. Проте цвинтарна каплиця в Колиндянах постала раніше на два десятиліття, ще у складі борщівської парафії.

78200 Коломия,
вул. Шопена, 10,
+380 (3433) 248-54

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Єзуїти могли оселитись в Коломиї ще 1887 року, проте місто тоді не змогло виділити для них достатньо коштів. Сталось це у 1895 році, коли вдалось домовитись із ченцями не тільки щодо розмірів їх фінансування, але й основних параметрів костелу, який вони мали збудувати. І вже 29 вересня цього ж року було урочисто освячено тимчасову дерев'яну каплицю з прилеглим до неї житловим приміщенням, а 2 серпня наступного року - наріжний камінь під будівництво неоготичного мурованого костелу за проектом чернівецького архітектора Йосифа Ляйцнера, пристосованого коломийським інженером Діонізієм Кжичковським.

7820? Коломия

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Поселення Маріївка (Mariahilf, Маріяґільф, Mariówka), яке нині є частиною Коломиї, заснували 1811 року 33 родини німців-колоністів із Південної Богемії. 1939 року їх переселили у Вартеланд, проте на початку 1945 року вони втекли від наступу радянських військ у район Гіфгорн.

Місцеві католики латинського обряду належали до міської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. Вже 1825 року вони перебудували дерев'яну школу, споруджену сім років тому, на філіальну каплицю. А 1853 року на її місці коштом власним та релігійного фонду збудували невеликий мурований храм, який 1857 року було освячено під титулом Пресвятої Діви Марії Помічниці Вірних. 1853 року тут також було утворено капеланію, яка у 1888 році стала самостійною парафією.

7820? Коломия,
вул. Гетьмана Івана Мазепи, 95

Коломия письмово відома з 1241 року як 'доходне сольне місто' галицьких князів, яке у складі Польщі 1405 року (за іншими даними - у 1366-1370 чи навіть 1353 роках) отримало магдебурзьке право та потім стало столицею одного з трьох галицьких повітів. 04.10.1424 року було підтверджено міські права Коломиї. 1811 року Коломия стала центром циркулу (округи), 1867 року - центром повіту. В середині ХІХ століття мала близько 8 тисяч мешканців, а 1882 року - майже 25 тисяч. З 1940 року є районним центром. Проживає тут понад 61 тисяча осіб.

Відповідно до декрету австрійського імператора Йосифа ІІ від 11 грудня 1783 року усі прикостельні цвинтарі мали бути замінені на кладовища поза населеними пунктами. У Коломиї перші поховання на позаміському цвинтарі парафії Успіння Пресвятої Діви Марії відбулись на початку 90-х років XVIII століття. Причому, 12 грудня 1790 року під час похорону о.-кармеліта Андріана Юзевського вже згадується якась каплиця, в якій його було поховано.