790?? Львів
вул. Лукасевича, 11А

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Колишня Рясна Польська (Ляцька) заснована 1433 року переселенцями з Польщі поруч з Рясною Руською, яка вперше у документах згадується 1430 роком. З 30-х років XV століття до ХХ століття Рясна була власністю Львівської архідієцезії. Нині є частиною Львова. Населення - близько 30 тисяч мешканців.

Спочатку римо-католики Рясної належали до львівської парафії Матері Божої Сніжної, проте не пізніше 1614 року тут було засновано власну парафію. Перший дерев'яний костел, який знищили турки, відбудували 1672 року. У 1743р. було споруджено нову дерев'яну святиню.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Rezydencja metropolitów lwowskich została zbudowana dzięki staraniom metropolity Franciszka Pisztka na tak zwanej „Górze Strzeleckiej”, gdzie według dawnych dokumentów miejskich w 1376 roku król Władysław Opolczyk nadał ziemie dla domu pierwszego metropolity lwowskiego Macieja. Projektował pałac w stylu bidermeier znany architekt Johann Zalcman, budowa trwała cztery lata- 1840-1844. W maju 1844 roku arcybiskup Franciszek Pisztek poświęcił swoją rezydencję. W 1886 roku odbyły się odnowienie i rekonstrukcja pałacu.

24320 Ладижин,
вул. Карла Маркса, 34а

Перша згадка про Ладижин (Каладижин) датується 1240 роком, коли добре укріплене місто зруйнували татаро-монголи, вдавшись до підступу. Потім Ладижин згадується у XIV столітті як дерев'яне місто-фортеця. 21 березня 1973 року селище міського типу Ладижин було віднесено до категорії міст районного підпорядкування, а 2000 року стало містом обласного значення. Нині його населення складає понад 22 тисячі мешканців.

Відомо, що 1797 року коштом місцевого власника Северина Потоцького у Ладижині постала дерев'яна каплиця, яку у 1823 році замінив мурований костел, збудований завдяки пожертві наступних власників - Собанських. Є суперечлива інформація, що у 1850 році храм консекрував єпископ Лубенський, проте відомі з доступних джерел єпископи на прізвище Лубенські або вже померли на цю дату, або ще не стали єпископами. Наприкінці XIX століття до цієї парафії, яка нараховувала менше восьми сотень вірних, належало аж 23 села.

81157 Лагодів

Вважається, що вперше документально Лагодів згадується 1400 року, проте, за іншою інформацією, історія села розпочалась 1260 року як осередку староукраїнської (руської) шляхетської родини Лагодівських. У першій половині XVIIст. ним володів архієпископ Ян Замойський. У 1881 році тут проживало 1622 мешканців, 1900 року - 2000, у тому числі близько 1450 греко- і понад 300 римо-католиків, нині ж - сім з половиною сотень осіб. Село входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Католики латинського обряду Лагодова від 1400 року і до початку ХХ століття належали до парафії св. Миколая єп. мч. у Вижнянах. 1871 року, коли їх чисельність становила понад дві сотні вірних, у селі завдяки вижнянському настоятелю о. Каетану Коханьському було збудовано філіальну муровану каплицю, в якій звершувались богослужіння кожного тижня.

48260 Ланівці,
вул. Шкільна, 2

Перша документальна згадка про Ланівці датується 1444 роком. 1545 року поселення стало містом. Після 1793 року Ланівці деякий час були центром волості, від січня 1940 року - райцентром. 1956 року отримали статус селища міського типу, в 2001 році - статус міста. Від 2020 року належать до Кременцького району. Проживає у місті майже 12 тисяч мешканців.

У 1444-1863 роках Ланівці належали родині Єловецьких. Відомо, що завдяки їм тут було споруджено костел із дубового дерева, який, ймовірно, замінив попередній та проіснував до 1839 року, згорівши разом з архівом. А 1857 року завдяки цій родині у Ланівцях постав вже мурований храм в стилі ампір з колонами. Його 1860 року консекрував єпископ-ординарій Луцько-Житомирський Каспер Боровський. У 80-х роках парафія, до якої належали навколішні села, нараховувала понад 6 сотень вірних та мала цвинтарну калицю 1790 року у Ланівцях, філіальну сятиню у Нападівці, а також каплиці у Доманинці (нині - хутір Бережанки) і Корначівці, яка нині називається Малою Корначівкою.

81452 Лановичі

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом місцевого власника Павла Одровонжа. 1591 року архієпископ Львівський Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти Мартина Лички. Мав головний вівтар та два бічнних. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Домініка Коссаковського, яку 1753 року після ремонтних робіт консекрував єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський. Спочатку оснащення цього костелу складалось із перенесеного зі старих храмів, але 1774 року із костелу св. Станіслава Костки у Самборі придбали багато оздоблений вівтар Святої Родини, а наступного року закупили вівтар з образами св. Каетана і Непорочного Зачаття Матері Божої.

82511 Лімна

Поселення Лімна (Ломна) засноване 1519 року. Нині його населяє близько 1200 мешканців.

Від 1743 року римо- католиками села опікувались оо.- єзуїти з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці. У 1883 році було частково споруджено коштом родини власників села, яка збудувала тут фабрику целюлози, комплекс споруд з каплицею посередині, який призначався для робітниць фабрики (школа та лікарня). Проте завершити цю справу вони не змогли. Незавершений комплекс згодом було подаровано Варшавському архієпископу Зигмунту Щенсному Фелінському, котрий саме тоді шукав у цих краях місце для монастиря заснованого ним згромадження Сестер Францисканок Родини Марії. Після завершення будівельних робіт каплицю освятив 19 жовтня 1895 року настоятель турківської парафії о. Ян Мікусь (вже після смерті архієпископа- фундатора).

48710 Лосяч,
вул. Шевченка, 7,
+380 (3541) 363-38

Село утворене на землях відомого з XIIIст. знищеного нападникаии поселення Рогізна, проте як Лосяч вперше згадується 1785 роком. Ймовірно, у XVIIIст. було частково заселене поляками після спутошень XVII століття (частина села називалась Мазурівкою). 1880 року тут проживало 1875 мешканців, більшість яких була українцями, 1900 року - 2060, 1910 року - 2135, 1921 року - 1864, 1931 року - 2011, 1938 року - 1960, у тому числі 1080 українців і 800 поляків, нині - лише трохи більше тисячі осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить чисельні католики латинського обряду Лосяча належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі (нині - Скала-Подільська). Їх кількість в середині ХІХ століття досягла 480 вірян, а у 80-х роках цього століття перевищила шість з половиною сотень. Саме тоді і відбулось спорудження філіального костелу у селі, який вперше подається у схематизмі Львівської архідієцезії лише на початку 1898 року, але вже як повністю збудований, причому відразу в статусі костелу (не каплиці).

48133 Лошнів

Уперше Лошнів згадується у документах XV століття, зокрема, 6 грудня 1445 року, а також у 1457 і 1469 роках. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 2100 римо- і 500 греко-католиків, 1935 року 85% його населення (3200 осіб) становили поляки (переважно - мазури), більшість яких після війни виїхала до Польщі. Нині село нараховує приблизно 1300 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спільнота римо-католиків Лошнева належала до парафії у Теребовлі. 1816 року у селі згадується мурована приватна каплиця, яка пізніше, можливо, стала публічною, оскільки від 1856 року місцеві віряни, чисельність яких перевищила 1300 осіб, добивались створення тут капеланії. Проте постала вона лише 1869 року. Лошнів став першим селом розлогої теребовельської парафії, в якому реалізували ідею о. Станіслава Громницького про поділ великих парафій.

43005 Луцьк,
вул. Стрілецька, 6

Вперше Луцьк згадується у літописі 1085 роком, пізніше - у 1150, 1155, 1255, 1259, 1321 і 1325 роках. 1432 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 липня 1497 року. З 1569 року після Люблінської унії був столицею воєводства. Від 1795 року, коли Волинь увійшла до складу Російської імперії, - осередком повіту, а з 1921р. - Волинського воєводства у складі Польщі. Восени 1939 року став обласним центром. 1858 року у Луцьку проживало 6362 мешканців, 1897 року - 15604, 1939 року - 38600, нині - понад 220 тисяча осіб.

Яровиця вперше згадується в документі 8 грудня 1322 року, у XVIIIст. стала власністю луцьких тринітаріїв. 1890 року село мало 240 мешканців, у 1910р. увійшло до Луцька.

Дозвіл на спорудження православної церкви поруч із казармами бригади полку піхотної дивізії російської армії в Луцьку на Яровиці надали 12 червня 1897 року. І вже 12 лютого 1898 року новозбудований мурований храм було освячено під титулом Покрови Пресвятої Богородиці.