47875 Полупанівка,
вул. Свята Гора, 2

Перша згадка про Полупанівку датується 1580 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. 1914 року в селі проживало 1320 жителів, 1931 року - 1402, у тому числі приблизно 80% поляків і 18% українців, нині - близько тисячі осіб. Село колишнього Підволочиського району тепер входить до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. Мурований костел Опіки св. Йосифа у Полупанівці вони збудували 1894 року. У 1913 році тут було засновано парафіяльну експозитуру, яка 1925 року стала самостійною парафією. Близько 1963 року храм радянська влада перетворила на похоронне бюро, а 1982 року - на краєзнавчий музей. Майже все оснащення святині було спалене.

47875 Полупанівка,
вул. Свята Гора, 2

Перша згадка про Полупанівку датується 1580 роком, проте поселення вважається заснованим у XIII столітті. 1914 року в селі проживало 1320 жителів, 1931 року - 1402, у тому числі приблизно 80% поляків і 18% українців, нині - близько тисячі осіб. Село колишнього Підволочиського району тепер входить до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалаті. У 50-х роках ХІХ століття їх було понад шість сотень, а наприкінці цього століття - вже понад дев'ять сотень вірних. Філіальний мурований костел Опіки св. Йосифа у Полупанівці збудували та освятили 1894 року, в ньому скалатські душпастирі звершували богослужінні кожні два тижні.

80760 Поморяни,
f.b.: kostel.pomorani

Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права, підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі 2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.

У 1483 році вперше згадується місцева парафія та душпастир Яків, а костел, ймовірно, дерев'яний мав би бути спорудженим ще раніше. Проте наприкінці XVIст. цей чи черговий храм перетворив на кальвіністський дім молитви місцевий власник Ян Сенінський, який перейшов в протестантизм. Невдовзі цю святиню знищили нападники разом із усім містечком. Храм як місце зібрання протестантів відбудував Христофор Сенінський, син Яна. А парафію відновив 1633 року наступний власник Поморян Яків Собеський, батько майбутнього короля Польщі.

80760 Поморяни

Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права, підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі 2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.

Цвинтар у Поморянах спочатку був біля парафіяльного костелу Пресвятої Трійці, проте Прушинські, які володіли містечком у 1789-1876 роках, заснували нове парафіяльне кладовище, яке нині вважається старим, а всередині не пізніше 70-х років збудували родинну муровану каплицю-усипальницю.

67422 Понятівка

Межування поселення землевласника Йосифа Понятовського провели 23 листопада 1804 року та назвали його Понятівкою. У 1848р., маючи 808 мешканців, отримала статус містечка. 1886 року тут проживало 797 осіб, У 1887р. поряд з Понятівкою постала колонія Лангенберг, яка згодом злилась із містечком. У 1906р. воно мало 2030 жителів, 1916 року - 1753, 1924 року - 3105, нині - майже 9 сотень мешканців. У березні 1944 року жителів німецького походження депортували до Вартегау.

Католики латинського обряду Понятівки належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Страсбурзі (нині - Кучурган) в складі Тираспольської дієцезії. У 1863 році коштом землевласника князя Цезарія Понятовського у містечку було споруджено мурований храм, освячений теж під титулом св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. До 1903 року він мав статус філіальної каплиці страсбурзької парафії.

80644 Підгір'я,
вул. Центральна, 2а

Перша згадка про село Пониква датується 1490 роком, згадується також у 1511 і 1515 роках. 1880 року тут проживало 1148 мешканців, переважна більшість яких була українцями, 1931 року - 1839, нині - понад півтисячі осіб. Південний край південно-східної частини Поникви нині є Центральною вулицею села Підгір'я, яке раніше називалось Волохи, і мешкає у ньому трохи більше чотирьох сотень селян. Села входили до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Римо-католики Поникви та Волохів належали до парафії Пресвятої Трійці в Олеську. Спочатку богослужіння для них здійснювали у палацовій каплиці в Поникві. На початку 60-х років ХІХ століття їх чисельність (разом із розташованим поруч Гутищем) становила вже близько трьох сотень вірян, тому виникла потреба в окремому храмі.

57013 Поріччя

Поселення Рашта(д/т)т заснували у 1809-1810 роках німецькі емігранти, назвавши його на честь міста в Німеччині, звідки прибула частина з них. У 1811р. тут вже проживало 470 мешканців, 1859 року - 1307, 1894 року - 2543, 1913 року - 3807, 1924 року - 2676, 1942 року - 3000. У березні 1944 року радянська влада їх депортувала, а село цього ж року назвала Поріччям (можливо, що якийсь час було Великим Поріччям). До 2020 року входило до Веселинівського району, має менше семи з половиною сотень осіб.

Католики латинського обряду становили переважну більшість населення Раштадту, належали спочатку до парафії у Ландау (Широколанівка) і вже 1812 року облаштували в колонії молитовний дім. До будівництва першого мурованого костелу вони приступили у другій половині 20-х років XIX століття. 1828 роком датується проект цієї святині, а споруджена вона була 1830 року.

48236 Постолівка

Перша писемна згадка про Постолівку датується 1546 роком, пізніше згадується 1564 року. В середині ХІХ століття тут проживало близько тисячі мешканців, 1880 року - понад 1300, з них лише 470 були римо-католиками. 1954 року було приєднано село Раків Кут. Нині чисельність населення теж складає приблизно 1300 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду Постолівки належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Личківцях, а на початку ХХ століття перейшли до парафії, заснованої спочатку як експозитура, Матері Божої Цариці Кармелю у Городниці. Спорудження філіальної мурованої частково неоготичної каплиці у селі поблизу цвинтаря, здійснене коштом Михайла Семенського, датується 1890 (інколи - 1892) роком. Там звершували богослужіння кожної неділі та у свята.

80320 Потелич

Поселення Теліч впеше згадується у староруському літописі 1223 роком, а в Галицько- Волинській хроніці - 1262 роком. У 1498 році Потелич отримав магдебурзьке право. Нині є селом, де проживає близько двох з половиною тисяч мешканців.

У 1425 році у Потеличі було засновано парафію коштом мазовецького князя Земовіта та збудовано перший дерев'яний костел. 1777 року згорів останній дерев'яний храм. У 1826 році споруджено сучасну муровану святиню, яку 1858 року консекрував архієпископ Л. Баранецький. 1896 року тут постала також цвинтарна каплиця. У період із 40-х років ХХ століття по 8 грудня 1990 року храм було закрито (клуб, музей історії села). Нині костел відновлено.

81510 Повітно,
f.b.: parafia.powitno

Повітно відоме у документах з 1427 року як присілок Мильчиць, який з 1455 року протягом століття належав львівським архієпископам. Нині село нараховує трохи більше восьми сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Мильчицях. У 1851 році у Повітні було споруджено мурований сучасний філіальний костел коштом архієпископа Луки Баранецького, який він же і консекрував 8 вересня 1853 року. 1902 року святині завдала шкоди пожежа, проте храм був відбудований і розбудований на пожертви парафіян.