48142 Вишнівчик

Вишнівчик як село вперше згадується у документі 1395 року, а від 1533 року вже є приватним містечком, статус якого зберігся до 1781 року. Є також згадка 1564 року та 1602 року, коли містечко нібито отримало магдебурзьке право. 1880 року село мало 2220 мешканців, у тому числі 1039 греко- і 802 римо-католиків, 1900 року - 2363, з них 1079 греко- і 859 римо-католиків, нині - понад шість сотень осіб. Входило до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Вишнівчику постав, ймовірно, у другій половині XVIст. коштом місцевих власників Маковецьких, проте на початку наступного століття його знищили татари. Храм не відновлювали понад століття, а богослужіння відбувались у замковій каплиці.

59324 Витилівка

Витилівка вважається заснованою у XIVст., проте перша письмова згадка про неї датується 1504 роком. У 1881 році тут проживало 557 мешканців, нині село має понад тисячу осіб. До 2020 року входило до Кіцманського району.

Католики латинського обряду Витилівки належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Кіцмані. В середині XIX століття їх чисельність становила близько трьох десятків вірян, а наприкінці цього століття вже перевищила дев'ять десятків. І своєї святині у селі вони не мали.

59200 Вижниця,
вул. Лук’яна Кобилиці, 10

Вижниця вперше згадується 1158 року (наступна згадка - у 1501 році). 1855 року містечко стало повітовим центром. На початку 90-х років XIXст. тут проживало понад 4300 мешканців, 1900 року - близько чотирьох з половиною тисяч, 1910 року - 5216, у тому числі 573 українців і 238 поляків, нині ж його населення - приблизно 3800 осіб. Від 1904 року (чи навіть раніше) є містом, із 1940 року - районний центр.

У схематизмах Львівської архідієцезії із 50-х років XIXст. датується заснування капеланії у Вижниці 1812 роком, проте ще навіть 1819 року вони не містять згадки про неї, а вперше її подають не пізніше 1831 року, коли її адміністрував настоятель парафії парафії Пресвятого серця Ісуса у Кутах о. Христофор Абрахамович, опікуючись понад двома сотнями вірян, півсотні яких проживали у Вижниці, а решта - в навколишніх селах.

34300 Володимирець

Перша письмова згадка про Володимирець (в Іпатіївському літописі) датується 1183 роком, а наступна - аж у 1570 році. 4 червня 1667 року поселення отримало королівський привілей на самоврядування за магдебурзьким правом (скасоване 1831 року). 26 лютого 1940 року Володимирцю було присвоєно статус селища міського типу. Було районним центром. Нині тут проживає близько 9300 мешканців.

У 1703 році у Володимирці коштом місцевих власників Яна Кашевського та його дружини Констанції (Четвертинської) постав дерев'яний костел, а у 1705-1706 роках було засновано парафію. Проте храм згорів вже 1723 року. Будівництво нової, мурованої святині завдяки черговому власнику маєтностей Вікентію Красіцькому завершили 1827 року.

77316 Войнилів

Поселення Войнилів (Вонилів) у джерелах відоме з 1385 року, згадується також 4 червня 1437 року та у 1443, 1451 і 1506 роках. 1552 року отримало магдебурзьке право і назву Прокопів, яка протрималась лише трохи більше століття. 1880 року у містечку проживало 2303 мешканців, з яких 1149 були поляками і 1022 українцями, 1939 року - 2850, а нині - майже 2700 осіб. 1934 року Войнилів втратив міські права, у 1940-1941 і 1944-1962 роках був районним центром та став селищем міського типу (від 1960 року), а потім увійшов до Калуського району.

Перший і, швидше за все, дерев'яний костел у Войнилові, який спорудили після заснування міста, був відбудований наприкінці XVI століття після того, як його знищили татари. У цей же період тут також постала парафія, а місцевий настоятель опікувався теж святинею у Калуші, проте формальне заснування парафії (чи її відновлення?) відбулось 1610 року коштом Сенявських.

81507 Вовчухи

Датою заснування Вовчухів вважається 1428 рік, згадуються також 1448 року. 1890 року село мало тисячу мешканців, з них 770 поляків та 230 українців (560 римо- та 390 греко-католиків), 1929 року - 1076 жителів. 1945 року більшість поляків переселили до Польщі. Нині у Вовчухах, що належали до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського, проживає сім з половиною сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Родатичах. 1896 року, коли їх чисельність перевищила шість сотень, настоятель о. Антоній Сильвестер придбав у родини Сіваків земельну ділянку під філіальну муровану святиню, яку розпочали споруджувати цього ж року. Завдяки фінансовій допомозі Львівської курії, пожертвам вірних та безоплатній праці парафіян вже наступного року храм, в основному, було збудовано, а після мінімально необхідного облаштування освячено 1898 року.

09301 Володарка,
вул. Миру, 15

Володарка згадується у літописі 1150 року як Володарев. 1812 року отримала статус містечка зі своїм самоуправлінням. Стала центром волості, від 1923 року була районним центром, а від 1960 року є селищем міського типу. 2006 року Володарка налічувала 7540 жителів, а 2020 року - лише 5894. Нині належить до Білоцерківського району.

Перший (дерев'яний) костел у Володарці постав на початку 40-х років XVII століття завдяки здійсненої 29 листопада 1640 року фундації власника поселення Яреми Вишневецького, який ще 1631 року перейшов з православ'я в католицизм. Храм отримав титул св. Архангела Михаїла (відповідно до другого імені фундатора). Проте вже незадовго був знищений під час козацько-польського військового протистояння.

82130 Волоща

Вперше у документах Волоща згадується 21 березня 1425 року. Попри те, що у XVIIст. тут двічі намагались заснувати місто під назвою Коритків, Волоща залишилась лише селом. 1890 року у ньому проживало 1808 мешканців (1388 українців і 420 поляків), 1904 року - 1995, 1939 року - 2510 (переважно - українці), а нині село нараховує понад 1200 осіб.

Місцевий власник Франциск Брюкманн поховав померлу від холери дружину Анну на околиці села та 1832 року збудував на її могилі муровану цвинтарну каплицю св. Анни, подарувавши волощанській парафії Воздвиження Святого Хреста земельну ділянку навколо під цвинтар. У цій каплиці щотижня проводились богослужіння за померлих фундаторів.

44530 Ворокомле

Ворокомле (Ворокомль, Ворокомель) вперше у документах згадується 1502 року. В середині XIX століття село нараховувало шість сотень мешканців, наприкінці цього століття близько - 740, 1911 року - 1183, нині ж тут проживає приблизно 1900 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Архангела Михаїла у Камені-Каширському. 1856 року місцевий власник Леон Красицький завершив будівництво досить великої мурованої каплиці, в крипті якої було поховано його дружину Антоніну, що померла 1853 року (потім тут знайшли вічний спочинок також інші члени цієї родини).

77552 Вигода

Поселення Вигода вперше згадується в документах 1872 року як присілок села Пациків. 1883 року воно стало центром лісозаготівлі та окремим селом. 1921 року мало 491 мешканців (242 поляків, 111 українців, 89 євреїв і 47 німців). 1940 року отримало статус селища міського типу, в якому нині проживає понад 2200 осіб. Входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Велдіжі (нині - Шевченкове). За чисельності місцевих вірян близько шести з половиною сотень їх коштом та завдяки зусиллям і фінансовій допомозі настоятеля велдіжської парафії о. Теофіла Гдовського у 1898-1900 роках було збудовано дерев'яний костел за проектом будівничого Йосифа Вештайна та освячено 1900 року під титулом Пресвятого Серця Господа Ісуса.