35326 Гориньград Перший

Село Крупа вперше згадується у документах 1545 року, а також у 1577, 1583 і 1593 роках. У XVIIст. отримало статус містечка, який було відновлено 1777 року на магдебурзькому праві зі зміною назви на Гориньград. У 1827 році тут проживало 1055 жителів, в середині XІXст. - 1598, наприкінці - 1860, 1911 року - 2564, 1921 року - 2042, нині село має менше півтисячі осіб.

Перший дерев'яний костел у Крупі, присвячений Преображенню Господньому, збудували та оснастили місцеві власники князь Альбрехт Станіслав Радзівілл, великий канцлер литовський, та його дружина Кристина (з Любомирських) згідно із фундаційним актом 10 грудня 1643 року, зареєстрованим 30 грудня 1643 року в Коронному реєстрі, та угодою про передачу коштів, детально описаною у Вільнюсі 10 грудня 1644 року. Парафія отримала від них значні земельні наділи разом із кріпаками, а також понад 10 тисяч злотих.

22700 Іллінці,
вул. Європейська, 7(чи 9?)

Перша письмова згадка про Іллінці (Лінці) датується 1391 роком, згадуються також 1448 року. 22 жовтня 1757 року поселення отримало магдебурзьке право, 1866 року стало стало волосним центром. 1856 року мало 6329 мешканців, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - 10356, нині - понад 12 тисяч осіб. У 1923 році Іллінці стали райцентром, 1 грудня 1986 року отримали статус міста районного значення, від 2020 року входять до Вінницького району.

Схематизми Луцько-Житомирської дієцезії датують костел в містечку 1785 роком та приписують його спорудження місцевому власнику Ієроніму Янушу Сангушці. Але, за інформацією багатотомника 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego', це був попередній дерев'яний храм, для якого фундатор 1804 року здійснив свою останню (перед смертю 1812 року) пожертву - 20 моргів землі та 1600 злотих.

48137 Іванівка

Село Іванівка відоме від 1428 року, згадане також 1576 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало дві тисячі мешканців, більшість з яких були українцями. У 1946-1947 роках зі села переселено до Польщі близько двох сотень поляків, а замість них поселили привезених із Польщі (Лемківщина, Підляшшя, Холмщина) українців. Нині Іванівка налічує майже 1600 селян. Належала до Теребовельського району, а від 2020 року входить до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. 1893 року було закладено фундамент філіального мурованого костелу, спорудження якого здійснювалось коштом вірян та завдяки фінансовій допомозі Фонду Будівництва Каплиць і місцевої власниці Флорентини з Дзєдушицьких Ценської. Вже 1894 року храм, в основному, був споруджений, проте продовжував добудовуватись ще наступного року, а його освячення відбулось 1896 року.

13420 Івниця

Перші письмові згадки про Івницю датуються 1456 роком, згадується також у 1545, 1569, 1584 і 1589 роках, а від 1598 року вважалась містечком, проте пізніше втратила цей статус. У другій половині XVIIIст. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, а 1761 року Івниця знову стала містечком. У 1880р. мала близько двох тисяч жителів, 1906 року - 2839, 1911 року - 3219, 1923 року - 2888, нині - понад 1600 осіб. Село входило до Андрушівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

У середині XVIIIст. католики латинського обряду Івниці належали до парафії у Ходоркові. Перший (дерев'яний) івницький костел збудували з фундації когось із родини Лентовських (засновницький акт від 9 липня 1754р.). Оснастили святиню коштом місцевого власника Яна Чарнецького, а консекрував храм під титулом Пресвятої Трійці 31 травня 1762 року єпископ Андрій Залуський, який заснував тут самостійну парафію (її 1767 року обслуговував о.-паулін Ян Чосновський).

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

48542 Ягільниця,
вул. Центральна, 6

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) письмово згадується 1448 року, ї згадка у 1454 і 1473 роках. 1518 року отримала статус містечка, підтверджений 1581 року, та втратила його аж 1934 року. 1785 року тут проживало 761 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - 2906, 1900 року - 3111, 1910 року - 3070, 1921 року - 2702, 1931 року - 2795 (переважна більшість була поляками), 2018 року село мало лише 1199 осіб.

У 70-х роках XV століття в Ягільниці (на теренах Кам'янецької дієцезії) заснували парафію та збудували перший (дерев'яний) костел коштом місцевого власника Зигмунта Ягельницького, кам'янецького судді. Процес переходу цієї парафії до складу Львівської архідієцезії тривав із кінця XVIIIст. і завершився лише 1819 року. Сучасний мурований костел постав, швидше за все, теж у XVIIIст. (ймовірно, в останній його чверті та на іншому місці, ніж попередній) коштом Лянцкоронських, які володіли містечком із 1581 року, а після належного оснащення був консекрований під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії 1824 року.

98635 Ялта,
вул. Пушкінська, 25,
+380 (654) 230-035, 316-396

Перша згадка про Ялту (Джаліту) в арабських джерелах датується 1154 роком, хоча, за легендою, її заснували греки приблизно у І столітті. Статус міста - з 1837 року, з 1838 року - центр повіту, з 1930 року - районний центр. Населення - понад 78 тисяч мешканців.

Наприкінці 80-х років ХІХ століття чисельність ялтинської парафії досягла півтисячі вірних, молитовний будинок по вулиці Почтовій вже не міг їх помістити. Тому парафіяни придбали земельну ділянку під новий храм на бульварі Пушкіна, проте до 1898 року довелось чекати дозволу влади на будівництво костелу. Спорудження цього неоготичного храму у Ялті коштом переважно парафіян за проектом архітектора Миколи Краснова тривало до 1906 року, проте через недостатність коштів недобудували вежу. 15 квітня 1906 року єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм. До революції 575 ялтинських римо-католиків обслуговував настоятель о. Емануїл Штанг.

81122 Ямпіль,
вул. Шевченка, 32

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Приблизно у 30-ті роки XVст. тут було засновано римсько-католицьку парафію. Відомо, що 1600 року у Прусах був невеликий костел Пресвятої Трійці (ймовірно, дерев'яний), котрий 1620 року знищили татари. У 1710 році завдяки зусиллям о. Станіслава Добжеловського збудували дерев'яний храм з трьома вівтарями, а 1762 року приступили до спорудження нової дерев'яної святині, яке завершили наступного року. У 1766 році тут було встановлено три нові головні вівтарі (у головному знаходились образи Матері Божої і св. Варфоломія). Проте вже станом на 1801 рік цей храм вважався близьким до руїни, а з 1812 року богослужіння перенесли до греко-католицької церкви у Пикуловичах.

81122 Ямпіль

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Останній костел св. Варфоломія у селі збудували у 1816-1822 роках, проте ще раніше, на початку цього століття львівським будівничим Йосифом Семлером була споруджена коштом місцевих власників Зузанни і Яна Стжембошів та костельного фонду, а також завдяки внескам окремих вірян цвинтарна необарокова каплиця в якості родинної усипальниці. Проте пізніше рештки Стжембошів перенесли в інше місце, а в каплиці знайшли спочинок померлі прусівські священики оо. Ковальський, Фелікс Томашевський, Вінцентій Бонковський і Ян Скужака.

24500 Ямпіль

Поселення згадується у документах у першій половині XVIст., проте містечко вважається заснованим близько 1600 року. З 1797 року (за винятком 1794-1804рр.) Ямпіль був повітовим центром, у 1924р. став селищем (міського типу), 1932 року - райцентром, 1985 року отримав статус міста, 2020 року увійшов до складу Могилів-Подільського району. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 4305 мешканців, у тому числі 357 католиків, 1905 року - 6496, нині - понад 10 тисяч мешканців осіб.

Римо-католики містечка спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у далекій Мястківці, яка нині є Городківкою, а після заснування 1806 року самостійної парафії (Зіслання) Святого Духа у розташованій ближче Дзигівці, перейшли до неї. Ще наприкінці XVIII століття тут постала перша, ймовірно, дерев'яна святиня коштом місцевої власниці Катерини Орловської (у дівоцтві - Прушинської).