7741? Єзупіль

Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.

67811 Йосипівка

Заселення німецької колонії Йосифсталь розпочалось взимку 1804 року. У 1896-1917 роках поселення називалось Сергіївкою, з лютого 1945 року - Йосипівка. Населення - понад 1440 мешканців.

Перша католицька школа тут запрацювала у перший же рік заснування колонії, а 1806 року було споруджено костел, який вже тоді отримав титул св. Йосифа Обручника. У 1809 році відкрили другу церковно-парафіяльну школу, 1822 року для неї збудували новий будинок. З 1832 року, коли храм відремонтували та розширили, настоятелем у Йосифсталі кілька років працював майбутній єпископ о. Каспер Боровський.

81464 Калинів

Поселення засноване 1783 року німецькими переселенцями під назвою Кайзердорф, проте за польської влади змінило назву на Калинів. У 1939-1940-х роках переважна більшість німецьких колоністів за програмою «Heim ins Reich» виїхала до Німеччини. Від червня 1941р. по серпень 1944р. (під німецькою окупацією) село знову було Кайзердорфом. Нині тут проживає понад чотири сотні мешканців.

Німецькі переселенці були переважно римо-католиками і спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі, проте вже 1791 року у Кайзердорфі постав свій храм під титулом св. Архангела Михаїла та було створено капеланію. Причому, капелан мав також обслуговувати поселення Кранцберг (Війкове), яке нині є частиною Дублян. Відомо, що станом на 1815 рік ця святиня вже була у поганому стані, і коштом австрійської влади розпочалось будівництво нової, мурованої, яке завершили 1817 року, коли її освятив самбірський декан о. Ян Костецький вже під титулом св. Франциска Серафіцького.

77301 Калуш,
вул. Тараса Шевченка, 10,
www: katolickalush.ucoz.ru

Давньоруське поселення Калуш (Каліуш, Калуша), яке письмово відоме з 1241 року, завдячує своїм розвитком видобутку кухонної та калійної солей. Пізніше згадується у документах у 1400, 1422, 1437 (27 травня), 1438, 1440 і 1447 (1 травня) роках. 1549 року король Сигізмунд II Август надав Калушу магдебурзьке право. 1855 року став центром повіту, а 1940 року - району. 1880 року мав 7210 мешканців, з яких 2012 були греко- і 895 римо-католиками, 1939 року - 13 тисяч, у тому числі 4350 українців і 3900 поляків, нині - понад 66 тисяч осіб.

Перший (дерев'яний) костел св. Марії Магдалини у Калуші згадується у 1450 та 1464 роках. 29 березня 1469 року тут було заснувано парафію коштом короля Казимира ІІІ. У 1578 році фундацію парафії підтвердив король Стефан Баторій. Цей храм неодноразово відбудували у XVII столітті після його знищення різними нападниками. Був невеликим, мав лише один вівтар та перестав існувати десь у 60- 70-х роках XVIII століття.

67610 Кам'янка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями під назвою Мангейм, із 1944 року називається Кам'янкою. З 1923 року до ІІсв. війни було райцентром, нині є селом із населенням майже 1400 мешканців.

У 1850 році місцеві римо-католики своїм коштом збудували мурований костел у неоготичному стилі. 27 жовтня 1896 року цей храм консекрував єпископ Тираспільський Антон Церр. До революції майже дві з половиною тисячі вірян обслуговував настоятель о. Яків Добровольський, а до парафії входило понад десять населених пунктів, причому два з них мали свої муровані святині.

51925 Кам'янське,
вул. Коваленко, 3,
+380 (5692) 332-76,
www: snicola.net,
f.b.: snicola.net

Першим на території сучасного Кам'янського, яке у 1936-2016 роках називали Дніпродзержинськом, виникло у XVII столітті козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли постали запорозькі слободи Карнаухівка (1738р.) та Тритузне (1740р.), а село Кам'янське вперше згадується 1750 року. Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень. У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало у Кам'янському будівництво найбільшого на той час металургійного заводу. 1923 року Кам'янське отримало статус міста, 1926 року стало центром району, а 1930 року - містом обласного підпорядкування. У 1938р. до складу міста включили села Романкове та Тритузне. Населення - понад 240 тисяч мешканців.

Переважну більшість парафіяльної спільноти у Кам'янському складали робітники металургійного заводу. Молитовний дім, який орендували вірні, швидко став надто тісним. Тому у 1895-1897 роках з ініціативи директора-розпорядника заводу Ігнатія Ясюковича тут було споруджено сучасний мурований храм на кошти працівників заводу за проектом архітектора Мар'яна Хорманського. 25 вересня 1905 року костел консекрував єпископ Йосиф Кесслер.

32315 Кам'янець-Подільський,
вул. Нігинське шосе, 38,
+380 (3849) 438-55,
www: serceisusa.km.ua,
f.b.: serceisusa1

Miasto należało do Rusi Kijowskiej, w XIII-XIV wiekach do księstwa Halicko-Wołyńskiego, potem zawojowali je Tatarzy. W pierwszej połowie XIV wieku Kamieniec został centrum księstwa Podolskiego na czele z księciami Korijatowiczami, od 1362 roku należało do do państwa Litewsko-Ruskiego (w 1374 roku otrzymał prawo magdeburskie), od 1434 roku należało do Polski, od 1463r. - centrum województwa Podolskiego. W latach 1672-1699 należał do Turków. W składzie Rosji w 1795-1799 - centrum Podolskiego namiestnictwa, a w 1797-1917 - gubernii Podolskiej. Od 22 marca 1919 po listopad 1920 roku Kamieniec był stolicą Ukraińskiej Republiki Ludowej, w latach 1937-1941 - centrum Kamieniecko- Podolskiego obwodu, obecnie - centrum rejonu з населенням майже сто тисяч мешканців.

Świątynia została zbudowana w latach 1810-1812 jako kaplica cmentarna pod wezwaniem Wszystkich Świętych. Po II wojnie światowej była wykorzystywana jako magazyn materiałów budowlanych.

44500 Камінь-Каширський,
вул. Народів, 6

У документах давньоруське поселення Коширськ або Кошер згадане ще 1196 року. У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право, підтверджене 1600 року. У 1940 році Камінь-Каширський отримав статус міста та став центром району. Його населення - понад 12 тисяч мешканців.

У 1637 році у Камені-Каширському спорудили домініканські муровані монастир і костел св. Архангела Михаїла коштом Адама Сангушко. У 1648 році храм та монастир було спалено під час козацько-польської війни, проте їх відновили. 1832 року царська влада монастир ліквідувала, а храм став парафіяльним. У 1830-1837 роках костел було повністю перебудовано, консекрував святиню 1858 року єпископ Каспер Боровський.

80400 Кам‘янка-Бузька,
вул. Хомина, 5

Кам'янка вперше у документах згадується у 1405, 1406 і 1411 роках як Д(и)мошин. Отримала 1471 року магдебурзьке право, підтверджене у 1509 році. У 70-х роках XVст. місцевий староста Юрій Струмило, на честь якого місто у 1485-1944рр. називалось Кам'янка-Струмилова, збудував тут замок. У 1867 році місто стало центром повіту, а від 1940 року було райцентром, поки 2020 року не перейшло до Львівського району. У 1880р. тут проживало 6107 мешканців, у тому числі 1641 греко- і 1590 римо-католиків, нині ж - понад десять тисяч осіб.

У вересні 1471 року Ю. Струмило здійснив фундацію замкової каплиці, яка отримала титул Успіння Пресвятої Діви Марії, свв. Петра і Павла і Всіх Святих. У 1472-1473рр. згадуються місцеві душпастирі оо. Ян Бустазій і Григорій.

У 1477 році коштом Ю. Струмили на Глинському передмісті Кам'янки заснували парафію та збудували дерев'яний костел Святого Духа, який знищили татари 1627 року. У 1633 році відбулось повторне заснування парафії та спорудження нового дерев'яного храму (Успіння Пресвятої Діви Марії) з фундації короля Владислава IV, але вже на іншому місці. У 1716-1722рр. навколо цього костелу, який потім розібрали, збудували наступний великий дерев'яний храм. Його після викінчення 3 серпня 1766 року консекрував архієпископ Вацлав Сераковський.

78244 Велика Кам'янка

Велика Кам'янка відома у документах з 1416 року. Від 1634 року згадується як містечко. Нині є селом із населенням близько 2300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. 1868 року у Великій Кам'янці постав та був освячений філіальний дерев'яний (на мурованому фундаменті) костел св. Архангела Михаїла (є ще дата 1857 року зі схематизму архідієцезії за 1936 рік, яка, швидше за все, не відповідає дійсності). Храм мав головний вівтар із скульптурою Матері Божої Непорочної та образом св. св. Архангела Михаїла та два бічні зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої, а також дерев'яну дзвіницю на три дзвони.