8130? Мостиська

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

Мурована каплиця на старому цвинтарі у Мостиськах була споруджена 1893 року коштом місцевих парафіян. Це невелика скромна будівля з необароковими архітектурними елементами. Заслуговують уваги кам'яні скульптури святих Луки та Марка зверху на фасаді, виготовлені у другій половині XVIII століття. Не відомо, коли і звідки вони тут опинились.

19615 Мошни

Вперше Мошни згадуються 1494 роком у дарчій грамоті великого князя литовського Олександра як спустошене татарами селище. У 1592 році поселення отримало магдебурзьке право. 1649 року Мошни стали сотенним містечком Черкаського полку. У 1923-1931 роках були центром району. Нині є селом із населенням майже 4800 мешканців.

У першій половині XVII століття тут було споруджено костел (ймовірно, дерев'яний) коштом власників містечка Вишневецьких. Наступний дерев'яний храм постав 1753 року завдяки Михайлу Казимиру Радзивіллу. У 1857 році на кошти вдови Воронцової збудували сучасний мурований костел.

896?? Мукачево,
вул. Комарова 1

Mukaczewo istniało już w IXw. jako miasto białych Chorwatów. W kronice Anonima „Dzieje Węgrów” opisano, jak wódz Węgrów Almosz (Arpad) w 896r. przeszedł przez Karpaty i zdobył Mukaczewo, w którym 40 dni świętował zwycięstwo. Miasto także jest wspominane w latach 1263, 1339 i 1352. W 1376r. królowa Węgier i Polski Elżbieta nadała miastu przywilej i pozwolenie na posiadanie własnej pieczęci z podobizną św. Marcina. W 1445r. miasto otrzymało prawo magdeburskie. Obecnie jest centrum rejonu з населенням понад 85 тисяч мешканців.

Село Підгород відоме з 1711 року. Тут серед русинів-українців були поселені хорватські та німецькі солдати, охоронці Мукачівського замку. Зокрема, 1930 року у селі проживало 1113 жителів, з них 626 русинів, а за конфесійним складом було 448 римо-католиків. Після закінчення ІІ св. війни територія Мукачева збільшилася одразу на п’ять навколишніх сіл, у тому числі і Підгород. Нині окрім українців, які складають переважну більшість населення цього мікрорайону, тут проживає значна кількість німецьких та кілька німецько-угорських родин.

81063 Мужиловичі

Мужиловичі у документах вперше згадуються 22 липня 1386 року. 15 червня 1604 року власник села Станіслав Стадніцький надав його та інші свої маєтки Львівській єзуїтській колегії. Після ліквідації ордену 1773 року Мужиловичі стали власністю держави. На ці землі австрійський уряд пересилив 40 німецьких родин з Моравії і заснував німецьку колонію «Мuschelowic», яку колоністи назвали «Münchenthal». Нині у селі - понад тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Брухналі (з 1940р. - Терновиця). Ще з часів належності села єзуїтам у їхньому дерев'яному будинку була каплиця, яку неодноразово ремонтували та перебудовували. А 1761 року перед будинком спорудили нову муровану каплицю. У 1807р. у Мужиловичах відбулось освячення осередку дієцезіального душпастирства, а 22.11.1806р. тут утворили капеланію. Каплиця тоді мала титул св. Антонія Падуанського.

77210 Мислівка

Поселення Людвиківка, яке 7 червня 1946 року було перейменоване на Мислівку, виникло 1832 року як колонія німецьких переселенців із Західної Чехії на землях, що належали власнику Велдіжа (нині - Шевченкове) Йосифу Матковському, поблизу заснованого ним раніше Йосифсталя (теж із німцями-колоністами). Назвали його на честь дочки Матковського, і було воно спочатку присілком Велдіжа. Станом на початок 1939 року тут проживало 860 мешканців (570 німців, 200 поляків, 80 українців та 10 євреїв), а нині - лише трохи більше трьох сотень. Входило до Долинського району, а тепер - до Калуського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Велдіжі. Хоча в джерелах прийнято датувати спорудження дерев'яного костелу в Людвиківці 1864 роком, проте у схематизмі Львівської архідієцезії за 1862 рік святиня вже згадується, як така, що продовжує існувати. І в ній звершуються богослужіння. Тому костел може бути значно старшим. Принаймні, його спорудження планувалось ще 1844 року, а 1864 року, швидше за все, відбулось його освячення.

Німецьку колонію Францфельд заснували 1805 року вихідці з Вюртемберга, Ельзасу, Баварії та Угорщини. У 1896-1917 роках село називалось Михайлівкою (на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Надлиманським. Проживає у селі близько 1806 осіб.

Вже 1812 року місцеві римо-католики, котрі належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, спорудили свій перший храм, а 1851 року збудували новий мурований костел (в неокласичному стилі). У 1853 році тут постала самостійна парафія. У 1858 році було також споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії (ймовірно, на кладовищі). 1 жовтня 1861 року парафіяльний храм консекрував єпископ- помічник Тираспольський Вікентій Ліпський. Перед Ісв. війною парафія нараховувала понад шість сотень вірян, а обслуговував їх адміністратор о. Микола Гельман.

82054 Надиби

Село Надиби голослівно вважається заснованим 1125 року, а перша документальна згадка про нього датується 1446 роком, коли єпископ Перемишльський Петро надав тут канонікам перемишльської капітули десятину. Переважна більшість мешканців-поляків було переселено у Польщу у 1945-1947 та 1957 роках, а з українських етнічних земель Польщі сюди було депортовано 106 українських родин. Нині у селі проживає майже 1200 селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Катерини у Воютичах. У селі була приватна каплиця власника Надиб Тхорницького, розташована на відстані приблизно 50 метрів від його палацу (до неї, нібито, вів підземний хід з палацу). Окрім того, каплиця була також в охоронці (дошкільному закладі), який від 1895 року вели черниці згромадження Сестер Слугинь Непорочно Зачатої Пресвятої Діви Марії (зі Старої Всі).

47734 Настасів

Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.

Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.

22800 Немирів,
вул. Костельна, 93а,
f.b.: Nemyrivkatolik

У Х-ХІ століттях тут існувало руське (давньоукраїнське) поселення, на місці якого виникло інше - Мирів, але його зруйнували татари. У другій половині XIVст. утворилось нове поселення Немирів, перша письмова згадка про нього припадає на 1506 рік. Магдебурзьке право отримало 1581 року. 1893 року у місті проживало 6864 мешканців, 1905 року - 7508, нині - понад 11400 осіб. Немирів був осередком повіту, у радянські часи - селищем міського типу і райцентром, з 1985 року - знову містом, а 2020 року увійшов до Вінницького району.

Перший дерев'яний костел в Немирові існував, принаймні, на початку XVIIст. (ймовірно, збудували наприкінці XVIст.), проте пізніше був зруйнований. Черговий дерев'яний храм у місті постав аж у 20-х роках XVIII століття.

34721 Невірків

Перша згадка про Невірків датується 1463. У XVIIст. його власником стала родина Рокшицьких, які навіть перейменували поселення на Роксоволя чи Рокшицька Воля, проте ця назва не прижилась. 27 листопада 1773 року поселення отримало статус міста, проте цей привілей так і не було реалізовано. Нині Невірків є селом із населенням понад 1100 мешканців. Раніше належав до Корецького району, а тепер - до Рівненського.

Дерев'яні костел та монастир для домініканців у Невіркові збудував 1698 року Миколай Рокшицький, фінансово забезпечивши служіння ченців наданим їм майном разом із прикріпленими до нього селянами. А храму пожертвував сімейний образ Матері Божої Страждаючої, який з часом став чудотворним та об'єктом паломництва вірян різних конфесій.