82300 Борислав,
вул. Степана Бандери, 45

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

Нечисленні римо-католики латинського обряду у відомій із XVІст. Мражниці належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині XIX століття їх кількість не перевищувала десяти осіб, проте наприкінці цього століття становила більше двох сотень вірян, а в середині 20-х років ХХ століття досягла трьох сотень. Тоді місцеві католики латинського обряду вже перебували у складі парафіяльної експозитури у Волянці-Бориславі-Тустановичах, яка 1928 року стала самостійною парафією св. Варвари.

82300 Борислав,
вул. Дрогобицька

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

Нечисленні католики латинського обряду у відомих із XVст. Губичах належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі. В середині XIX століття їх кількість становила менше десятка, наприкінці цього століття - перевищила сотню, а в середині 20-х років ХХ століття досягла шести сотень вірних. На той час місцеві римо-католики вже перебували у складі парафіяльної експозитури у Волянці-Бориславі-Тустановичах, яка 1928 року стала самостійною парафією св. Варвари.

48526 Босири

Село Босири постало ще до 1720 року, коли вперше документально згадується. У 80-х роках ХІХст. тут проживало близько півтисячі мешканців, переважна більшість яких була українцями, у першому десятилітті наступного століття - понад вісім сотень, 1921 року - 681, 1931 року - 745, нині - лише приблизно сотня осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі (нині - Скала-Подільська). Їх кількість протягом другої половини ХІХст. збільшилась від чотирьох десятків до семи десятків. У першому десятилітті ХХст. вони перейшли до парафіяльної експозитури у Лосячі, яка 1909 року стала самостійною парафією св. Антонія Падуанського.

31235 Бубнівка

Перша писемна згадка про Велику Бубнівку датується 1569 роком. У 1901 році у ній проживало 2750 жителів, з них католиками було 890 осіб. За радянської влади село і першу частину своєї назви втратило, і зменшило своє населення до тисячі мешканців. Входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмнльницького.

8 вересня 1991 року у Бубнівці було освячено будинок, в якому протягом наступних шести років відправляли богослужіння. 19 травня 1994 року єпископ Ян Ольшанський MIC затвердив статут парафії.

32365 Брага

У письмових джерелах Брага відома із середини XVI століття. За свідченнями місцевих жителів, це колись досить велике поселення (на початку ХІХ століття мало майже вісім сотень мешканців) пізніше зазнало якихось катастрофічних змін (нібито було частково затоплене), то ж тепер у ньому проживає менше двох сотень селян.

Далеко не кожне українське село мало свій католицький цвинтар. У Бразі він є, та ще й з трьохсотрічною історією. Тут хоронили навіть священників, а також католиків із інших населених пунктів. Тому не дивно, що родина Жебровських, яка мала власність у сусідніх селах, збудувала перед 1908 роком на цьому кладовищі неоготичну муровану каплицю-усипальницю, в якій знайшли вічний спочинок не тільки представники цієї родини, але й навіть їхні родичі.

80600 Броди,
Залізнична, 46,
f.b.: 372105058010558

Перша письмова згадка про Броди датується 1084 роком, згадуються також у 1441 і 1477 роках. 22 серпня 1584 року Броди під назвою Любич отримали магдебурзьке право, підтверджене 20 березня 1597 року та 31 жовтня 1669 року. Від 1598 року місто знову називалось Бродами. У 1782-1787рр. було осередком циркулу, в середині XIXст. стало центром повіту, у 1940-2020рр. було райцентром, а нині входить до Золочівського району. 1778 року тут проживало 1778 мешканців, 1880 року - 20701, 1934 року - 17988, нині - понад 23 тисячі осіб.

У 80-х роках XVIст. у Бродах постав перший костел (дерев'яний), а 1594 року заснували парафію. У 166?-167? роках збудували мурований храм Воздвиження Хреста Господнього, який 1696 року консекрував Баківський єпископ Аманд Чешейко як свою резиденцію. У XVII-XIX століттях храм кілька разів ремонтувався, а також його було розширено. У 1927, 1930, 1933 і 1935 роках здійснено чергові ремонти святині.

80600 Броди,
Залізнична, 46

Перша письмова згадка про Броди датується 1084 роком, згадуються також у 1441 і 1477 роках. 22 серпня 1584 року Броди під назвою Любич отримали магдебурзьке право, підтверджене 20 березня 1597 року та 31 жовтня 1669 року. Від 1598 року місто знову називалось Бродами. У 1782-1787рр. було осередком циркулу, в середині XIXст. стало центром повіту, у 1940-2020рр. було райцентром, а нині входить до Золочівського району. 1778 року тут проживало 1778 мешканців, 1880 року - 20701, 1934 року - 17988, нині - понад 23 тисячі осіб.

У 80-х роках XVIст. у Бродах постав перший костел (дерев'яний), а 1594 року заснували парафію. У 166?-167?рр. було збудовано мурований храм Воздвиження Хреста Господнього, який 1946 року радянська влада зачинила, використовуючи його спочатку як кінотеатр, а потім - як спортзал.

7761? Брошнів-Осада

Із 80-х років XIX століття поблизу відомого із XVI століття Брошнева поставали деревообробні та інші підприємства. На них працювали спеціалістами переселенці, яких тут називали осадниками, а утворене селище отримало назву Брошнів-Осада. 1939 року в ньому проживало 1980 мешканців, у тому числі 1380 поляків, 300 українців і 60 німців, нині ж - понад 5500 осіб. Від 1940 року є селищем міського типу, входило до Рожнятинського району, а від 2020 року належить Калуському.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Матері Божої Скорботної у Рожнятові. Від 1901 року вони послуговувались новозбудованою філіальною дерев'яною каплицею св. Цецилії у розташованих поряд Креховичах.

81710 Бринці-Загірні

Село Бринці-Загірні, які називались раніше також як Браньча чи Браньчі, Браничі, Приньці, відомі у документах із 1374 року, згадується теж у 1464 та в 1484-1490 роках. 1880 року тут проживало 1050 мешканців, у тому числі 732 греко- і 273 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше двох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. У 1885 році завдяки зусиллям соколівського настоятеля о. Вікентія Божентовича та місцевих вірян у Бринцях-Загірних було збудовано філіальну муровану каплицю.

81422 Берестяни

Село Берестяни відоме, принаймні, від 1469 року. Варто уваги, що у 1619-1787 роках воно було власністю монастиря бригідок у Самборі. Нині тут проживає майже сім сотень мешканців.

Римо-католики Берестян належали до парафії св. Катерини у Воютичах Самбірського деканату Перемишльської дієцезії. 12 травня 1912 року у селі було закладено наріжний камінь філіального мурованого костелу на земельній ділянці, подарованій банком. Цеглу і дах будівлі оплатила родина Тхожніцьких з Надиб, яка також придбала лавки у святиню. Завершилось будівництво храму його освяченням у 1914 році. 15 лютого 1920 року єпископ Йосиф Пельчар заснував у Берестянах самостійну парафію (спочатку як експозитуру), першим душпастирем якої став о. Ян Щурек. 1921 роком датується фундаційний акт, виданий парафії тією ж родиною Тхожніцьких. 1933 року парафією продовжував опікуватись о. Щурек, а налічувала вона понад 1200 вірян, котрі проживали також ще у п'ятьох сусідніх селах.