81331 Хоросниця

Хоросниця у документах вперше згадується 1456 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько шести сотень мешканців, з яких приблизно п'ять з половиною сотень були греко- і до чотирьох десятків - римо-католиками, нині населення Хоросниці - близько шести з половиною сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Всіх Святих у Стоянцях, яка пізніше отримала присвячення Матері Божої Святого Скапулярію. У 1903 році, коли їх чисельність перевищила півсотні осіб, у Хоросниці було, в основному, споруджено філіальну муровану каплицю. Її після належного оснащення освятили 1905 року під титулом Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі.

81233 Чемеринці

Перша згадка про Чемеринці, які також називались Кочерівкою, датується 3 жовтня 1389 року. Село представляє собою аґломерацію розкиданих на 6 кілометрів між лісами та долинами хуторів з населенням понад 700 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Дунаєві. У першому десятилітті ХХ століття у Чемеринцях намагались збудувати каплицю, проте через брак коштів це зробити не вдалось. У 1923 році знову взялись за справу спорудження своєї святині. Зокрема, виконаний тоді проект каплиці авторства архітектора Владислава Гертмана з Бережан було передано на початку наступного року архітектору Броніславу Віктору для переробки. Восени 1924 року розпочали закладення фундаменту святині, а 9 листопада було вмуровано наріжний камінь, проте будівництво, яке фінансувалось коштом вірних навколишніх сіл, просувалось знову дуже повільно (ймовірно, теж через нестачу коштів). У 1931 (чи 1932) році у проект храму вніс зміни архітектор Лавретій Дайчак. Освятили каплицю 13 листопада 1932 року. Першим душпастирем тут був о. Цюпала, який помер у 30-х роках і похований тут же біля костелу, наступним – о. Новак, котрий 1939 року виїхав до Польщі.

30418 Цмівка,
f.b.: 439870723043528

Obecnie wieś Cmówka liczy około dwustu mieszkańców, w tym razem z sąsiednimi wsiami prawie sto katolików obrządku łacińskiego.

W latach 1020-1922 zbudowano tu drewniany kościół. W 1928 roku władze sowieckie zamknęły kościół przemieniając go na spichlerz. W 1989 roku przyszły biskup o. Stanisław Szyrokoradiuk OFM rozpoczął starania o oddanie świątyni, a w latach 1992-1994 o. Piotr Botwin OFM obmurował kościół cegłą.

45233 Цумань,
вул. 1-го Травня, 1

Перша згадка у документах про Цумань датується 1557 роком. Вже через чверть століття поселення стало власністю родини Радзивілів, у володінні якої знаходилось аж до 1939 року. У 1940 році отримало статус селища міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Ківерцівського району. Нині ж Цумань вже у Луцькому районі та нараховує близько 12 тисяч мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці в Олиці. Свій мурований костел у романському стилі під титулом св. Аргентинуса вони отримали лише 1936 року (завдяки родині вищезгаданих Радзивілів), а виокремились у самостійну парафію у 1938-1939 роках. Відомо, що 1939 року настоятелем тут був о. Станіслав Селява, а потім - о. Стефан Завадський. Після 1943 року храм було закрито, а у 50-х роках перетворено на будинок культури.

48712 Цигани

Цигани, які у 1945-1992 роках називались Рудкою, вперше письмово згадуються 1474 роком, є згадки також у 1493, 1564 і 1583 роках. 1880 року тут проживало 1562 мешканців (більшість - українці), 1900 року - 2267, 1910 року - 2154, 1921 року - 1875, 1931 року - 2148, нині - близько 1300 осіб. Село входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі(-Подільській). Вже в середині ХІХ століття їх чисельність перевищила півтисячі, а наприкінці цього століття становила майже вісім сотень. Саме тоді у Циганах і постала своя мурована святиня.

48258 Чабарівка,
f.b.: ChabarivkaRomanCatholicChurchUkr...

Село Чабарівка (Чубарівка) відоме з 1648 року (раніше називалось Карташівка, проте у XV-XVI століттях його зруйнували татари). Уціліла лише хата мешканця Чубар, а всі, хто вижив, будували оселі поблизу нього. Проживає у селі нині близько 1200 осіб.

Римо-католики села належали до парафії парафії cв. Антонія Падуанського у Гусятині. У 1925-1930 роках, коли їх чисельність наблизилась до тисячі вірних, у Чабарівці було споруджено мурований філіальний костел, який освятили під титулом Серця Ісуса. Після ІІ світової війни радянська влада храм закрила та використовувала його як колгоспний склад.

81442 Чайковичі

Перша писемна згадка про Чайковичі датується 1349 роком. Село було поділені на Хлопи, де жили селяни-кріпаки, та Шляхту з дрібною шляхтою родів Чайковських (герби Сас і Дебно) та Городиських (герб Корчак), проте навіть наприкінці 30-х років ХХ століття чисельність поляків не перевищувала десяти відсотків. Нині у Чайковичах проживає понад 1800 мешканців.

Місцеві римо-католики у XVIII столітті належали до парафії св. Дороти у Тулиголовому, а у наступному - час від часу то в попередній, то в парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Рудках. На початку ХХ століття опинились у складі парафії Святої Родини у Погірцях. У 1889 році один з двох власників села Йосиф Бялогорський збудував тут дерев'яну каплицю.

81067 Чорнокунці

Невеличке село Чорнокунці вважається заснованим 1470 року, є також документальна згадка у 1578 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 135 мешканців, з яких 73 були римо- і 53 греко-католиками, нині ж у Чорнокунцях - не більше двох-трьох десятків селян.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Мужиловичах. 1912 року, коли їх чисельність становила сім десятків осіб, у Чорнокунцях було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили під титулом Матері Божої Цариці Польщі.

81143 Чорнушовичі

Чорнушовичі відомі у документах від 1400 року, згадуються також у 1460 і 1463, а також 1475 року, коли їх придбав львівський архієпископ Григорій Сяноцький. У власності латинських архієпископів у Львові село перебувало аж до ХХ століття. Населене було переважно українцями (1880 року мало 953 греко- і 62 римо-католиків), нині у ньому проживає понад шість сотень осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною до Львівського.

Католики латинського обряду села від 1400 року належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, залишаючись у її складі аж до ІІ світової війни. Перед І світовою війною їх чисельність збільшилась удвічі в порівнянні із 1880 роком і становила майже 130 вірян, проте своєї святині вони не мали.

47301 Чорний Ліс

Село Чорний Ліс виникло у 80-х роках XIX століття, а його першим поселенцем вважають українця Максима Олещука, одруженого на полячці Марії (мали 8 синів, записаних українцями, та 5 дочок польської національності). Нині тут проживає півтори сотні селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Антонія у Збаражі. У 1912-1913 роках коштом австрійської влади та збаразьких бернардинів споруджено муровану філіальну неоготичну каплицю на земельній ділянці, подарованій родиною Плавуцьких. 1913 року каплицю освячено під титулом св. Анни. У вересні 1930 року каплицю знову було освячено (можливо, після дооснащення чи ремонту), але вже під титулом Марії Сєвної.